Машинобудування і технічний прогрес.

Лекція № 1

Короткий очерк історії розвитку машинобудування План

1. Розвиток ремісничого виробництва в мануфактурне, диференціація виробництва.

2. Розвиток токарного верстата.

3. Розвиток верстатобудівного виробництва.

4. Розвиток інструментальних верстатів.

1.4.1Застосування твердих сплавів.

1.5 Розвиток верстата 1К62.

1.6 Автоматизація виробництва

1.1 Розвиток ремісничого виробництва в мануфактурне, диференціація виробництва.

В середині сторіччя виробництво продукції було мистецтвом окремих майстрів, ремісників. Кожний робітник повинен був знати всі операції, зв’язані з продукцією цього цеху. Всі технічні знання вони держали в таємниці. На пошуках цих таємниць і покоїлась сила середньовічної ремісної праці.

На зміну ремісного виробництва прийшов мануфактурний період, який характеризувався тим, що виробництво було розділено на ряд операцій і кожна операція виконувалась окремим працівником. Це призвело до диференціації інструмента і пристосування їх до окремої операції мануфактурного виробництва.

До початку XVIII століття на Тульському збройному заводі уже було розвинуте розділення праці, при якій окремі операції виконувалися окремим робітником. В кінці технологічного процесу кожен робітник видавав готовий виріб - гвинтівку.

В 1715 р. в виробничому процесі виготовлення гвинтівок брали участь майстри 13 спеціальностей.

Майстри ствольного діла складалися із заварщіків, які виготовляли чорнові заготовки стволів; отдельщіків, які відливали стволи, розточували його канал по заданому калібру, виконували поверхневу обробку; присітчиків, які присікали до ствола вушки для кріплення з ложею та прицільним пристосування.

Друга група майстрів займалася виготовленням рушничних замків, частина із них спеціалізувалася в виготовленні чорнових заготовок частин замка, а друга - збиранням.

Група майстрів спеціалізувалася в виготовленні штиків – це точильники, присадчики і отдельщики.

Збирання всіх частин гвинтівки виконували ложові майстри.

В XVIII століття Тульський збройний завод представляє собою крупнішу не тільки в Росії, а й в Європі мануфактуру з великою кількістю зайнятих в ній майстрів і великих обсягів випускаємої продукції.

В 1757 році 2000 робочих за рік виготовили 20000 рушниць.

Диференціація виробничого процесу при мануфактурному виробництві на різних операціях способствувало спрощенню і спеціалізації інструментів, созданію і використанню верстатів.

1.2 Розвиток токарного верстата.

На Тульському збройному заводі почали механізувати такі операції, як розсвердлення каналів ствола, поверхнева обточка, обточка штиків і штикових трубок.

Такі верстати були побудовані в Тулі майстрами Сидоровим (1712р) Батищевим (1714р.) та іншими.

На верстаті Батищева можна було обробляти 16 стволів за добу замість двох при ручній збірці.

В цей же період верстати були простими. Використовувалися токарні і свердлильні верстати.

Ріжучий інструмент (різець) при роботі вдержували руками.

Робота та таких верстатах потребувала великої майстерності і фізичної сили та не давала великої точності і виробництва праці.

Перехід до машинної індустрії, нових робочих машин і збільшення їх виробництва привела до бурного розвитку металоріжучих верстатів і інструментів.

В Росії токарні верстати з супортом були побудовані А.К. Нартовим

(1693 -1756). Верстати Нартова виготовляли в одиночному екземплярі, і із-за цього вони не могли надати великого впливу на практичний розвиток токарної справи.

Початок зміни техніки виготовлення машин положив англійський механік Генрі Моделі.

В 1974 р. Г. Моделі побудував працюючий токарний верстат на чавунній станині з самохідним супортом, а в 1797р. – токарно – гвинторізний верстат зі змінним ходовим гвинтом. Основна особливість їх була в тому, що інструмент став частиною машини.

Його затискали в супорті, який і робив необхідні робочі рухи, які раніше виконувалися в ручну.

Це дозволило виробництву розширити обробку різних деталей машин легко, точно і швидко.

Токарно - гвинторізний верстат Моделі став незамінним в любій токарній роботі, що дозволило швидко і в необхідній кількості випускати машини для всіх галузей промисловості і транспорту.

Застосування верстатів і інструменту дозволило вивести силу праці за приділи фізичних можливостей людини. Якщо раніше ремісник держав інструмент в руках і не міг в силу фізичної особливості розвивати більше зусилля, то застосування машин зняло це.

Це дозволило різко підняти міцність верстатів і забезпечити ріст виробництва праці. Прикладом є важкий токарний верстат; різці, які можуть знімати стружку до 120 мм², що співпадає з навантаженням на різець порядком 15 – 20 тс. Державки такого різця доходили до 80 * 100 мм, довжина до 800 мм.

Виготовлення протяжних верстатів з тяговим зусиллям 100 тс, карусельним верстатом висотою в 3-х поверховий будинок і інші.

Робітник–ремісник не міг одночасно вести обробку декількома інструментами. Застосування верстатів і машинного інструмента дозволило пройти і це, успішної експлуатації машин з великим числом інструменту. Наприклад : багатошпиндельні свердлильні верстати для обробки отворів; кількість шпинделів у деяких досягло декількох десятків.