5. Основи методики розвитку гнучкості 6. Основи методики вдосконалення спритності

1. Особливості навчання у фізичному вихованні 2. Рухові уміння і навички 3. Механізми формування рухових дій

4. Структура процесу навчання рухових дій   4.1. Етап розучування рухової дії   4.1.1. Мета, завдання та особливості першого етапу   4.1.2. Методика навчання на першому етапі     4.1.3. Роль зворотного зв’язку в навчанні   4.2.  Етап засвоєння рухової дії   4.2.1. Мета, завдання та особливості другого етапу  4.2.2. Методика навчання на другому етапі   4.3. Етап закріплення рухової дії  4.3.1. Мета, завдання та особливості третього етапу   4.3.2. Методика навчання на третьому етапі   5. Організація навчальної діяльності   5.1.Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу  5.2. Зовнішня структура навчальної діяльності  5.2.1. Мотивація як компонент структури навчальної діяльності  5.2.2. Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності   . ТЕОРІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНИ 1. Предмет теорiї фiзичного виховання  i її мiсце в системi наукових знань  2. Джерела виникнення i розвитку теорiї фізичного виховання  3. Вихiднi поняття теорiї фiзичного виховання 

 3.1. Фiзична культура  3.2. Фiзичний розвиток  3.3. Фiзичне виховання  3.4. Спорт 

4.Визначення поняття «Фізична культура». Діяльнісні, результативні та матеріально-ціннісні аспекти фізичної культури.

Фізична культура - частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюють­ся та використовуються ним для фізичної досконалості людини. Вона історично зумовлена і змінюється на кожному новому етапі розвитку суспільства. До матеріальних цінностей належать: спортивні споруди (стадіони, спортивні зали, басейни, фізкуль­турні майданчики та ін.), фізкультурне обладнання та інвентар, а також рівень фізичної досконалості дитячого та дорослого насе­лення, включаючи їх спортивні досягнення та ін. До духовних цінностей належать соціальні, політичні та практичні досягнення в галузі фізичного виховання.

1. Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; онтимізацію здоров'я і пр­ацездатності.

2. Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-т­ехнічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.

3. Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення шкільного курсу "фізична культура".

5.Характеристика поняття «фізичне виховання», його роль і значення у сучасному суспільстві.

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професшно-прикладних навичок людини.

Фізичне виховання шляхом проведення обов'язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку. Фізичне виховання військовослужбовців є складовою частиною загальної системи навчання та виховання особового складу Збройних Сил України, органів внутрішніх справ, Інших військових формувань І здійснюється у формі спеціальної фізичної підготовки" (стаття 12 Закону України "Про фізичну культуру І спорт").

Таким чином, фізичне виховання, як і виховання в цілому, є процесом вирішення певних освітньо-виховних завдань, який характеризується всіма загальними ознаками педагогічного процесу, або здійснюється в умовах самовиховання.

За роки незалежності Україною прийнято низку стратегічних державних і національних програм, спрямованих на збереження і поліпшення фізичного здоров'я громадян. Серед таких документів слід виділити Національну програму планування сім'ї, Національну програму "Діти України", Програму розв'язання проблем інвалідності, Програму імунопрофілактики, Цільову комплексну програму генетичного моніторингу, У вересні 1999 р. постановою Верховної Ради України була також схвалена концепція поліпшення здоров'я, зокрема молодого покоління українців.

Сучасна система фізичного виховання в Україні базується на Законі "Про фізичну культуру і спорт", прийнятому Верховною Радою України у грудні 1993 р.

В плані реалізації цього Закону слід розглядати ряд відповідних Постанов Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, в тому числі таких як "Про Національну програму "Репродуктивне здоров'я в 2002-2005 роках" та Цільова комплексна програма "Фізичне виховання — здоров'я нації".

В указаних вище документах намічені конкретні шляхи що до впровадження фізичної культури і спорту в побут кожної людини, шляхи розвитку системи фізкультурного руху і удосконалення всієї системи фізичного виховання громадян України на перспективу.