Висновок
Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному за рахунок іноземних програмних продуктів. Але їх поширення має й негативні наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними. Ця проблема є типовою для українського ринку. Вона може бути вирішена тільки за умови подолання економічної кризи.Для України, як і для інших країн світу, характерним є більш динамічний розвиток інформаційного ринку порівняно з іншими сферами економіки. Але, з урахуванням загального економічного стану, існують і власні реалії.
Найбільш характерним компонентом ринку засобів інформатизації є ринок персональних комп'ютерів,але і на ньому також позначився стан економіки України. В останні роки значно знизилися обсяги продажу ПК у великих продавців i дещо зріс обсяг продажу комплектування. Це свідчить про те, що значна кількість ПК складається невеликими приватними підприємствами чи приватними особами i продається за готівку приватним чи корпоративним споживачам. За деякими оцінками, частка такого «сірого» ринку ПК становить 40–60% від усього обсягу закупівель ПК в Україні i в основному проходить поза системою державної статистики. Тому оцінка ринку ПК сьогодні базується не на достовірних економічних моделях, а лише на соціологічних, ймовірних та інших моделях
Зокрема, актуальним є збалансований розвиток телекомунікаційних систем, комп’ютерної телефонії, інформаційно-телекомунікаційних технологій для впровадження дистанційних форм співробітництва з користувачами.
Насичення вітчизняного інформаційного ринку новою інформацією пов’язане з розвитком комунікацій і технологій співробітництва в межах міжнародних проектів, що охоплюють євразійські інформаційні структури і загалом глобальний інформаційний простір. Дедалі більшої актуальності набуває інтелектуалізація українських пошукових систем і засобів навігації в Інтернеті, а також приведення стандартів, що діють в Україні (термінологічних, форматних та інших), у відповідність з нормативними документами Міжнародної організації зі стандартизації та Міжнародної електротехнічної комісії.
Список джерел інформації
ДСТУ 3294-95. Маркетинг. Терміни та визначення основних понять. – К.: Держстандарт України, 1995. – 17 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Под ред. Б. М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
Хоскинг А.Курс предпринимательства: Практическое пособие: Пер.с англ.. – М.: Междунар.Отношения, 1993. – 352 с.
Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 33. – Ст. 345.
Молчанова О. П., Родионов И. И., Торжевский А. П. Анализ рынка информационных средств России // НТИ. – Серия 1. ВИНИТИ. 1993, – № 9. С 8—19.
Карпачев И. И. Классификация компьютерных систем управления. 2000. http://www.interface.ru/
Про затвердження завдань Нацiональної програми iнформатизацiї на 2000–2002 роки / Постанова Верховної Ради України від 6 липня 2000 року, № 1851-ІІІ, 20 с.
Писаревский М. Компьютерный рынок Украины. Итоги 1999 года / Computerworld Россия, № 30. – 2000.
Каныгин Ю. М. Экономика и организация машинной информатики. К.: Наукова думка, 1984. – 159 с.
Закон України «Про інформацію» від від 23.06.2005,. № 2707-IV / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006. – № 48. Ст. 650.
Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 240 с.
Єдинак В.С. Розвиток інформаційних технологій в Україні.//Наукові доробки молоді – вирішенню проблем європейської інтеграції: збірник наукових стате. В 2 т. Т. 1- Харків: Континент, 2008.- С. 289-290.
Зурковски П. Информационный бизнес: взгляд изнутри // Международная экономика и международные отношения. 2007. – № 8, С. 96–104.
Казанцева К. В. Научная организация информационной деятельности. М.: Наука, 2005. – 224 с.
Какорін М.О. Інформаційні технології як фактор інновацій у глобальній фінансовій системі.// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - №5- 2008.- С. 106-109.
Карминский А. М., Нестеров П. В. Информатизация бизнеса. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 415 с.
Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2008. – 608 с.
Коломієць Г. С., Маньковський А. Л. Інформаційна продукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів. – К.: Либідь, 2006. – 176 с.
Корюшкова А. А. Информационный рынок: продукция, услуги, цены и ценообразование. – М.: Коринф, 2002. – 108 с.
Лазарева А. Г. Маркетинг информационных продуктов в США. – М.: Дело, 2007. – 176 с.
С вендором на равных / Computerworld Россия, 2000, №18
* Вендор — організація або фізична особа, яка є носієм торгової марки, тобто виробник продуктів і послуг.
* Реселер — той, що перепродає продукцію іншого виробника.
** Дилер — посередник, який торгує в роздріб продукцією, закупленою оптом. Він виконує торговельні операції від свого імені і за свій рахунок. Зазвичай дилер є агентом великої промислової корпорації і належить до її дилерської мережі.
*** Дистриб’ютор — фірма, яка здійснює збут на основі оптових закупівель у великих промислових фірм-виробників. Фірма-дистриб’ютор зазвичай має власні склади, встановлює довготривалі контрактні відносини з виробниками і представляє фірму-виробника на ринку. Іноді, наприклад, продаючи програмний продукт, дистриб’ютор забезпечує технічний супровід товару силами своїх спеціалістів.
* Оптовик — фірма, що продає товари іншим фірмам, які купують їх для перепродажу або для виробничого споживання.
** Роздрібний торговець — фірма, що продає товари безпосередньо населенню (фізичній особі).
*** Торговий агент — оптовик, який, не маючи прав на товари, продає їх на комісійній основі.
**** Брокер — агент, який спеціалізується на продажу конкретних товарів через сприяння укладенню угод між зацікавленими сторонами — клієнтами, за їх дорученням та за їх рахунок. Брокер отримує винагороду у вигляді комісійних. Брокери можуть надавати клієнтам додаткові послуги з вивчення ринку, реклами тощо.