1 Правові засади підприємництва в інформаційній сфері економіки

1.1. Визначення та основні принципи підприємництва

Сучасна економічна наука визначає підприємництво, з одного боку, як особливий вид діяльності, що вирізняється самостійністю у виборі факторів і методів діяльності, присутністю фактора ризику, орієнтацією на досягнення комерційного успіху, з іншого — як тип господарської поведінки, для якого є характер­ним: ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських і нетрадиційних рішень; готовність до обґрунтованого ризику; гнучкість і здатність до самооновлення; цілеспрямованість і наполегливість.

Згідно із Господарським кодексом України підприємницт­во — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

У Господарському кодексі встановлено, що підприємництво здійснюється на основі наступних принципів:

1) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

2) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільного найму підприємцем працівників;

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Світовою практикою, крім зазначених вище, вироблені та набули поширення й інші принципи ведення підприємницької діяльності:

1) саморегулювання або очищення своїх лав від недобросовісних ділків, повага до закону;

2) задоволення потреб суспільства;

3) розвиток ділової активності, чесної, здорової конкуренції;

4) гарантія повернення грошей у разі незадоволення клієнта.

Багато фірм на Заході складають Кодекси ділової етики, — визначають принципи, правила та норми господарської поведінки. Наприклад, чесність, дотримання законів, забезпечення найвищої якості продукції, забезпечення норм безпеки праці, відмова від неправильної і неточної інформації в рекламі своєї продукції, дотримання всіх фінансових і виробничих зобов’язань, захист навколишнього середовища, участь у соціально-економіч­ному розвитку своїх регіонів, відмова від підкупу та хабарів, доступ громадськості та державних організацій до будь-якої інформації про діяльність компанії тощо.

Основним принципом сучасного західного підприємництва є те, що потенційний виробник через проведення маркетингових досліджень спочатку знаходить потенційного покупця продукції, яку він може і готовий виробляти, а потім її виготовляє (після відповідної підготовки виробництва).