2.8. Вибір збутової поведінки

У межах цього етапу необхідно насамперед прийняти рішення щодо господарської діяльності: за контрактом, тобто на наперед визначений ринок, чи на вільний ринок.

За першим варіантом випуск продукції здійснюється відповідно до портфеля замовлень, що має фірма, тобто за контрактами, підрядами чи попередніми угодами. При цьому заздалегідь домовляються про терміни надання ІПП, вимоги до їх якості та ціну. Така форма господарювання не потребує спеціальних каналівроз­поділу. Проблеми збуту зводяться до дотримання договірної дисципліни та взаємних домовленостей:

з боку замовника — своєчасно сплатити за ІПП і надати у разі потреби необхідну інформацію;

з боку виробника — забезпечити відповідну якість ІПП (своєчасність, достовірність тощо).

За другим варіантом (робота на вільний ринок) передусім необхідно визначити, хто займатиметься збутом товару — сам підприємець чи спеціальна служба, створюватиметься своя збутова мережа чи використовуватиметься система збуту інших підприємств.

Необхідно прийняти рішення про те, як і ким буде представлена фірма на ринку — торговою точкою, збутовим агентством, тимчасовими представниками.

Потрібно буде кваліфіковано оцінити стан ринку, врахувати кон’юнктуру, регіональні особливості збуту. Необхідно передбачити можливість надання допоміжних послуг із супроводу (гарантійному та післягарантійному) продукту (послуги з технічного обслуговування та ремонту ЕОМ, супроводу програмного забезпечення тощо).

Важливим елементом формування попиту та просування продукту бізнесу на ринок є реклама. Підприємець повинен визначити конкретні цілі та задачі своєї рекламної діяльності, прийняти рішення щодо засобів розповсюдження рекламної інформації (тобто якими вони будуть: покази по телебаченню, рекламні оголошення у газетах, випуск рекламних щитів, спеціальної рекламної літератури, використання рекламних агентств тощо).

ВИСНОВКИ

В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося значно пізніше, ніж у розвинених країнах, — у 90-х роках ХХ ст., коли вона стала самостійною державою і розпочала розбудову своєї економіки на засадах ринкової системи господарювання. Попервах інформаційний бізнес сприймався як підприємницька діяльність, пов’язана тільки з продажем технічного та програмного забезпечення, оскільки він розвивався тільки у сфері збуту. Це можна пояснити так: нагальною потребою у сучасній обчислювальній техніці; відсутністю мобільного програмного забезпечення, орієнтованого на кінцевого споживача; можливістю швидкого обігу коштів у сфері посередницьких послуг; пасивною роллю держави у процесі формування інформаційного ринку. Крім того, поясненням цьому може бути відносна новизна процесів, що відбуваються і, насамперед, впровадження ринкових відносин.

На розвиток підприємницької діяльності в галузі інформаційних і комунікаційних технологій — інформаційного бізнесу в Україні об’єктивно впливають ті самі фактори, що й в усіх пострадянських державах. Це: майже повна відсутність теоретичних досліджень і практичних розробок з питань формування інформаційного ринку; загальне відставання від світового рівня в розвитку технічної бази засобів обчислювальної техніки та передавання інформації, а також створення програмних продуктів; недостатня розвиненість елементів ринкової інформаційної інфраструктури; нерозвиненість методичного, організаційного та функціонального забезпечення процесів удосконалення компонентів інфор­маційних і комунікаційних технологій; фрагментарне вирішення проблем інформаційного бізнесу, поза єдиної організаційної та соціально-економічної моделі розвитку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. АнсоффИ. Стратегическоеуправление.М: Экономика, 1989, — 518 с.

2. Бизнес в Европе: информационная индустрия. / Информатика. Экспресс-информация. М. — ВИНИТИ, 1991. — № 45. — С. 2—9.

3. Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: «Ника-Центр», 2000. — 512 с.

4. Бове К, Аренс У. Ф. Современная реклама: Пер. с англ. / Общ ред. Феофанова О. А. — Тольятти: Издательский дом Довгань, 1995. — 704 с.

5. Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 240 с.

6. Глушков В. М., Каныгин Ю. М. Основы экономики и организации машинной информатики. — К.: ИК АН УССР, 1981. — 64 с.

7. Годин В. В., Корнеев И. К. Управление информационными ресурсами. — М: ИНФРА-М, 1999. — 402 с. (Модульная программа для менеджеров. Модуль 17).

8. Ермошенко Н. Н., Борсученко Э. И. Формы предпринимательства за рубежом. К.: УкрНИИНТИ, 1991. — 80 с.

9. Карминский А. М., Нестеров П. В. Информатизация бизнеса. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 415 с.

10. Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: кнеу, 2002. — 667 с.

11. Львов Ю. А. Основы экономики и организации бизнеса. — Санкт-Петербург.: ГМП «Формика», 1992. — 383 с.

12. Рыночная экономика. В 3т. — Т. 2. — «Основы бизнеса». Ч. 2. М.: Соминтек, 1992. — 160 с.

13. Соболь С. М. Предпринимательство (начало бизнеса). — К.: Венчур, 1994. — 176 с.