Тема 1: “ Військовослужбовці та відносини між ними. Військова дисципліна, її зміст та значення ”.

Більшість перемог, ще з часів Київської Русі були зумовлені принципами єдиноначальності. Князі приділяли увагу єдності дій. У критичні моменти вони скликали військову раду, але прийняте князем рішення було уже обов’язковим для всього війська.

Також у них діяла система стягнень і заохочень. За військові заслуги та відзнаки дарували золоті гривни, ланцюги , хрести, які носилися на грудях. Іноді воїни нагороджувалися зброєю, обладунками, земельними наділами та ін..

Першою спробою створити єдиний порядок несення військової служби в різних умовах є Боярський вирок про станичну і сторожову службу (1571 р).

В 1716 році під керівництвом Петра 1 видається статут військовий. В ньому викладаються положення про організацію армії, правила проведення походів, розквартирування, несення вартової служби, проведення оглядів, а також положення, що стосуються військової дисципліни і внутрішньої служби.

Військовий статут про піхотну службу (1816 р) був розроблений з обліком досвіду війни 1812 року. На початку ХХ сторіччя статут допрацьовується, а також були введені нові – Стройовий піхотний статут, Статут польової служби.

В 1918 році створені Статут внутрішньої служби і Статут гарнізонної служби. В 1919 році затверджені Дисциплінарний і Стройовий статути.

За минулий час Статути неодноразово змінювались, доповнювались і удосконалювались. Діючі Статути ЗС України в структурі актів військового законодавства займають особливе місце. Вони створені на підставі та для виконання законів України, постанов Верховної Ради і Кабінету Міністрів та являються законом для особового складу ЗС України.

1. Загальні обов’язки, права та відповідальність військовослужбовців. Військові звання.

Збройні Сили України – військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності (ст. 1).

Військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Захист Вітчизни є обов’язком громадян України.

Порядок проходження громадянами України військової служби визначаються законами України, положенням про проходження військової служби відповідними категоріями, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовців ЗС України, якими можуть бути лише громадяни України, мають права й свободи громадян України з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, Статутами ЗС України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 9).

Військовослужбовці перебувають під захистом держави, яка гарантує їм та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих до них нормативно-правових актів.

Під час виконання службових обов’язків військовослужбовці мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством і Статутами ЗС України.

При цьому дотримуватись наступних вимог :

• застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір її застосування.;

• вжити всі заходи, щоб не було завдано шкоди стороннім особам;

• негайно доповісти про використання зброї своєму безпосередньому начальнику.

Зброю мають право застосовувати:

• для захисту свого здоров’я і життя, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами захистити їх неможливо;

• для затримання особи, яку застали при здійсненні злочину та яка намагається втекти або чинить опір;

• для відбиття нападу на об’єкти, що охороняються;

• у разі спроби насильного заволодіння зброєю.

На військовослужбовців покладаються обов’язки, що визначається Статутами ЗС України :

• загальні, посадові та при несенні служби у добовому наряді – Статутом внутрішньої служби;

• при несенні гарнізонної і вартової служби – СГ і В служби;

• по підтриманню військової дисципліни – Дисциплінарним статутом;

• перед шикуванням і в строю – Стройовим статутом.

Загальні обов’язки військовослужбовця (ст.11):

Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань міжнародних зобов’язань покладає на військовослужбовців такі обов’язки:

• свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок;

• бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

• беззастережно виконувати накази командирів і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

• постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватись вимог Статутів ЗС України;

• знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

• дорожити бойовою славою ЗС України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця ЗС України;

• поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

• бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

• вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

• виявляти повагу до командирів і старших за військовим званням, сприяти їм у підтримці порядку і дисципліни;

• додержуватись правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягнутим за формою, чисто й охайно.

Кожен військовослужбовець також повинен:

• доповідати своєму безпосередньому начальнику про все, що з ним сталося і стосується виконання ним службових обов’язків, та про зроблені йому зауваження;

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. ( ст. 31 СВС ).

• додержуватись вимог безпеки, вживати заходів щодо запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватись від шкідливих для здоров’я звичок;

• звертатись із службових і особистих питань до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити – до старшого начальника;

• знати і неухильно дотримуватись прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права;

• держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист; відповідно до закону.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого порушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Кожний військовослужбовець має військове звання відповідно до Закону “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”. Військові звання поділяються на армійські та корабельні, а також на рядовий, сержантський і старшинський та офіцерський склад.