Історичні умови і причини виникнення марксистської політичної економії.

Усі відомі економічні вчення обумовлені відповідним роз­витком продуктивних сил суспільства, змінами його соці­ально-економічних відносин, виникненням і розвитком їхніх суперечностей. Ксенофонт і Арістотель, наприклад, стали досліджувати економію (економіку) тому, що виникла негайна потреба в ефективній організації рабовласницького нату­рального господарства; А. Сміт, Д. Рікардо та інші створили політичну економію тому, що в Англії і Франції отримали широке розповсюдження ринкове господарство, капіталі­стич­не підприємництво, наймана праця і капітал.

Виникнення і розвиток марксистського економічного вчення також були історично обумовлені відповідними причинами. Марксизм, особливо його економічна теорія, є породженням капіталістичної системи відносин певного ступеня зрілості. Марксизм не міг виникнути ні в XVII або XVIII ст., ні навіть на початку XIX ст., оскільки на цих етапах капіталізм був ще розвинений слабо, а в його системі ще не було відкритого класового антагонізму, циклічного характеру виробництва, безробіття та ін. Тільки в 40-х роках ХХ століття капіталізм вступив у принципово новий етап свого розвитку, коли в таких країнах, як Англія, Франція і Німеччина, чітко прояви­лися його внутрішні антагоністичні протиріччя, глибинні закономірності історичного розвитку.

Як уже зазначалося, головне в марксизмі — це наукове обгрунтування історичної ролі і місця в суспільному розвитку нової головної рушійної сили — робітничого класу. Проте, якби цей клас не показав себе в дійсності як самостійна сила, що рішуче веде боротьбу за свої інтереси, то не було б і пред­мета дослідження марксизму, а отже, не виник би марксизм. Саме завдяки тому, що пролетаріат у 40-х роках XIX ст. вий­шов на історичну арену як самостійна суспільна сила, виникла реальна можливість становлення нової суспільної науки.

Важкі умови праці і життя стали причиною спалаху в 1831 році озброєного повстання ліонських ткачів (Франція). Але повстання це було жорстоко придушене. Відбулися великі повстання робітників також і в інших містах Франції. Ця боротьба робітників за людські умови життя і праці переросла в народну революцію 1848 року.

В Англії у 30–50-х роках XIX ст. розгорнувся масовий політичний рух робітників під гаслом боротьби за про­ведення "Народної хартії", що увійшов в історію під назвою чартизму. Це був організований виступ пролетаріату проти гноблення і політичного безправ’я.

У Німеччині початок робітничому руху поклало повстання сілезьких ткачів. Виступи німецьких робітників поступово підготували революцію 1848 року.

Однак такий стихійний рух сам по собі не може виробити наукову теорію про робітничий клас, здатний боротися за суспільство соціальної рівності і створити його. Створення такої теорії вимагало наявності, як своєї обов’язкової перед­умови, певного рівня філософських, соціологічних і еконо­міч­них знань. Нова наукова теорія не могла виникнути на порож­ньому місці. Вона повинна була базуватися на існуючих наукових знаннях для здійснення нового стрибка в більш глибокому пізнанні закономірностей суспільного розвитку.

Історично склалося так, що до 40-х років XIX ст. сус­пільна наука створила сукупність знань досить високого рівня. К. Маркс і Ф. Енгельс після критичного дослідження філо­софських вчень давніх греків і римлян, англійських, фран­цузьких і німецьких вчених ХVII — початку XIX ст. зупинили свій вибір на матеріалізмі та діалектиці й творчо розвинули їх.

В області соціології вони критично осмислили теорію суспільного прогресу і насамперед вчення про соціалізм французьких та англійських соціалістів-утопістів. Нарешті, К. Маркс та Ф. Енгельс скористалися досягненнями еконо­мічної науки — класичної політичної економії англійських і французьких мислителів.

Таким чином, творці марксизму, озброївшись досягнен­нями філософії і суспільних наук, творчо розвинувши їх, застосували ці теоретичні знання для глибокого дослідження відносин існуючого капіталістичного суспільства. Так що марксизм і його політична економія виникли в результаті творчого діалектичного поєднання розвинутої науки з кри­тичним аналізом розвинутого капіталізму.