2. Специфіка економічного вчення марксизму

Економічне вчення марксизму займає особливе, уні­каль­не місце у світовій історії економічної думки. З вели­чезної кількості вчень тільки марксистське носить від­крито класовий характер. Воно створене як теорія, що нау­ково виражає і захищає інтереси робітничого класу, людей най­маної праці.

Марксистський підхід до аналізу найманої праці прин­ципово відрізняється від учень, що виражають співчуття до знедоленої і пригнобленої частини населення суспільства. Великий мислитель Адам Сміт, наприклад, як гуманіст, розумів, що люди найманої праці в більшій мірі зазнають приниження, що розподіл багатства здійснюється не зовсім справедливо. Він писав: "Жодне суспільство, без сумніву, не може про­цві­тати і бути щасливим, якщо значна частина його членів є бідною і нещасливою. Крім того, проста справедливість вима­гає, щоб люди, які годують, вдягають і будують житло для всього народу, одержували б таку частку продуктів своєї власної праці, щоб самі могли мати задовільну їжу, одяг і житло" [97, с. 73]. Проте А. Сміт створив політичну економію з повним пріоритетом інтересів капіталу. І це було науково виправдано з позиції історичних умов того часу.

Засновники ж марксизму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс створили пролетарську політичну економію, керуючись вимо­гами своєї епохи. Вони ставились до робітничого класу не як до класу, що страждає та потребує співчуття, а як до рево­люційного класу, що є носієм соціально-економічних відносин майбутнього, класу, який може боротися за революційну перебудову суспільства на засадах соціальної рівності.

Відкрито класовий характер марксизму, його критично-політична спрямованість і дослідження стали викликом для всіх соціологічних та економічних вчень XIX – XX ст. У "Капі­талі" К. Маркс писав, що критику буржуазної політичної економії може представляти "лише той клас, історичне покли­кання якого — зробити переворот у капіталістичному способі виробництва й остаточно знищити класи, тобто може пред­ставляти лише пролетаріат" [65, c. 19].

Осмислюючи наукову спадщину творців марксистської теорії, необхідно виходити з того історичного факту, що К. Маркс і Ф. Енгельс були не тільки вченими, які досліджу­вали соціально-економічні та інші відносини суспільства, але й революціонерами, політичними діячами. Вони поєднали свою наукову теорію з робітничим рухом, створили Між­народне товариство робітників. К. Маркс був обраний у Генеральну раду I Інтернаціоналу. Він є автором Установчого маніфесту і Статуту Міжнародного товариства робітників.

Карл Генріх Маркс (1818 – 1883) народився в Німеччині в сім’ї адвоката. Закінчив юридичний факультет Берлінського університету. За дисертацію "Відмінність між натурфілосо­фією Демокріта і Епікура" здобув науковий ступінь доктора філософії.

Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) народився також у Німеччині, в сім’ї фабриканта. Не встиг закінчити гімназію, як змушений був іти працювати прикажчиком у торговий дім. Цей казус з освітою не перешкодив йому стати великим мислителем. За допомогою напруженої самостійної роботи Ф. Енгельс успішно вирішив проблему своєї освіти.

К. Маркс і Ф. Енгельс познайомилися в 1842 р. і стали вірними друзями й однодумцями. Вони спільно обговорю­вали основні теоретичні проблеми, допомагали один одному в пошуку наукових істин, вирішували питання революційної боротьби. Слід зазначити, що Ф. Енгельс безкорисливо матеріально допомагав Марксу, який не мав постійного джерела доходу для забезпечення сім’ї.

Літературна спадщина К. Маркса і Ф. Енгельса дуже велика і складає 50 томів зібрання творів, переважна більшість яких — це наукові дослідження. Але серед їхніх творів є і такі, що написані з приводу політичних, організаційних питань, а також журналістські статті, надруковані в газетах Марксом для заро­бітку. Останні не мають наукової цінності, носять інформацій­ний характер.

Економічна теорія марксизму формувалася не відразу. З усіх складових марксистського вчення вона виявилася най­більш складною і трудомісткою. Основними віхами в її ста­новленні стали такі роботи К. Маркса, як "Убогість філо­софії" (1847), "Наймана праця і капітал" (1847), спільні роботи К. Маркса і Ф. Енгельса "Маніфест комуністичної партії" (1848), "До критики політичної економії" (1859).

Однак основне дослідження економічного вчення Марксом проведено у його головній праці "Капітал", що складається з чотирьох об’ємних томів і ряду рукописних варіантів. Над "Капіталом" Маркс працював більш ніж 40 років з 65 прожи­тих. Він глибоко усвідомлював, що його вчення, яке відкрито захищає інтереси робітничого класу, буде піддаватися жорст­кій критиці. Тому ретельно готував "Капітал" до публікації. Його I том вийшов у світ у 1867 р.

Найважливішою економічною роботою Маркса, що при­свячена деяким проблемам соціалістичної економіки, є "Критика Готської програми" (1875).

Активну участь у розробці економічної теорії брав і Ф. Енгельс. Заслуговують на особливу увагу такі його твори: "Становище робітничого класу в Англії" (1845), "Анти – Дюрінг" (1878), "Походження сім’ї, приватної власності та держави" (1884). Визначна роль Енгельса в підготовці і виданні II та III томів "Капіталу" К. Маркса, які автор не встиг видати за життя.