1. Бюджет як основний фінансовий план держави

Бюджет – це головна складова фінансової системи країни, яка зосереджує більшу частину фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіл значної частини чистого валового внутрішнього продукту. Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної економічної і соціальної політики, забезпечення оборони та безпеки країни. За допомогою бюджетних коштів виконуються державні та місцеві програми розвитку і функціонування галузей економіки, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримання соціально-економічного розвитку регіонів.

Складання бюджету в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів:

1. Конституція України;

2. Бюджетний кодекс України;

3. Закон «Про Державний бюджет України»;

4. Інші закони, які регулюють бюджетні правовідносини;

5. нормативно – правові акти Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Конституція України закріплює положення, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Закон України "Про Державний бюджет України" визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх спрямування та приймається на наступний за звітним роком. У цьому Законі передбачаються формування у конкретних обсягах джерел доходів і видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотацій та субсидії областям, джерела покриття дефіциту бюджету (під час планування), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

1) рівновагою доходів і видатків бюджету;

2) бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками;

3) бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над доходами.

Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної та податкової політики. Бюджетна політика — це сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. До основних її напрямів належать:

1. сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабілізації, подолання інфляційних процесів і структурним перебудовам;

2. здійснення податкової політики у напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних товаровиробників і зменшення податкового тиску на них;

3. здійснення структурних реформ у нарямку економічного зростання України;

4. формування взаємовідносин в напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

5. оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх покриття;

6. пошук додаткових джерел доходів бюджету.

2. Бюджетний дефіцит: поняття і причини виникнення.

Бюдже́тний дефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною (постійними доходами). Бюджетний дефіцит є однією з основних причин інфляції, що спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей.

До причин виникнення дефіциту можна віднести:

— зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

— не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

— у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).

Тобто, причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.

Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.

За причинами виникнення виокремлюють свідомий, вимушений, циклічний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного доходу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.