21.4. Становлення і розвиток глобальної інфраструктури виробництва світової економіки

Останні тенденції розвитку світової економіки свідчать про те, що глобалізаційні процеси досить активно охопили усі галузі виробничої інфраструктури і їх функції переросли національний та міждержавний рівні, тобто формується глобальна виробнича інфраструктура, яка має забезпечити ефективне функціонування наднаціонального відтворювального процесу.

До сутнісних рис її розвитку можна віднести такі:

1. Глобальна виробнича інфраструктура є результатом розширення інтернаціоналізації господарського життя та наслідком подальшого поглиблення міжнародного поділу праці, спеціа­лізації та кооперування національних економік.

2. Формування глобальної виробничої інфраструктури світового господарства зумовлене глобалізаційними тенденціями його розвитку та адекватним втіленням мети у створенні наднаціо­нальної обслуговуючої системи процесу виробництва плане­тарного типу.

3. Будучи елементом, підсистемою глобальної господарської системи міжнародна виробнича інфраструктура виконує інтегру­ючу функцію на національному та наднаціональному рівнях.

4. Розвиток глобальної виробничої інфраструктури міжнародної економіки забезпечується ефективним функціонуванням на­ціональних виробничих інфраструктур як складового елемен­ту органічного єдиного цілісного процесу економічної еволю­ції людського суспільства. Для розкриття змісту глобальної виробничої інфраструктури світової економіки охарактеризуємо функціонування кожного її елементу.

Транспортна система світової економіки становить сукупність транспортних засобів і транспортних комунікацій країн світу для переміщення пасажирів та вантажів з метою забезпечення ефекти­вного функціонування міжнародного виробництва.

Транспорт є одним з основних факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил. Будуючи елементом як національ­ної, так і міжнародної інфраструктури, він забезпечує процес ви­робництва та можливість ефективного використання виробничих ресурсів. Без сумніву, це можливо тільки за умови коли ціни (та­рифи) на послуги транспорту є такими, що приносять дохід при їх переміщенні у зовнішньому економічному просторі. Одночасно транспорт є й фактором економічного зростання. Збільшення ма­сштабів виробництва продукції залежить як від зростання її ви­пуску, так і поглиблення спеціалізації, що у свою чергу вимагає більше сировини, більших розмірів ринку і відповідно більшого навантаження на транспорт. Тому останній є тим барометром, який показує на зниження чи підвищення темпів розвитку націо­нальних економік та світового господарства в цілому.

Транспортна система світової економіки характеризується досить неоднорідною інституціональною та соціальною струк­турою, її стан великою мірою визначається економічною поту­жністю національного капіталу та змінами в характері переве­зень. Вона включає приватні, державні та змішані компанії. Держава значною мірою курує розвиток національних транс­портних систем, оскільки транспорт є матеріало- та енергомістким сектором економіки з довготривалим інвестиційним циклом та високим рівнем фізичного і морального зношення. У транспорті створюється близько 10% ВНП (у сільському гос­подарстві – 2,5%), у транспорт вкладається 20% усіх приват­них капіталовкладень, транспортом споживається 15-18% усієї енергії, під об'єктами транспортної інфраструктури зайнято до 5% території світу. Оскільки транспорт виконує різні функції у підсистемах світової економіки при реалізації зовнішньоторговельних зв'язків, всі види транспорту та всі ланки транспортного процесу в їх взаємодії на національному, міжнародному, міжкон­тинентальному та глобальному рівнях складають світову транс­портну систему.

Транспортні системи світу можна аналізувати за двома ознаками: рівнем та зрілістю розвитку транспорту як елементу виробничої інфраструктури в національному, регіональному та міжнародному масштабах, а також за географічним місце розташуванням – внутрішньоконтинентальні та міжконтинентальні транс­портні системи. У кожній державі транспортна система як складовий елемент виробничої інфраструктури має особливості, зумовлені існуючим типом ведення господарства, рівнем розвитку продуктивних сил та економіко-географічними відмінностями.

На розвиток транспорту в кожній державі або регіоні голо­вним чином впливають такі фактори:

• територіальний, тобто географічне місце розташування щодо основних міжнародних вантажо- та пасажирських потоків;

• власний вантажо- та пасажироспроможний потенціал держави чи регіону, який є складовим елементом соціально-еконо­мічного потенціалу;

• відповідність політики держав чи їх угруповань щодо розвит­ку та функціонування транспортних систем.

Міжнародний зв'язок. В умовах глобалізації, коли відбувається процес переростання індустріального суспільства в інформаційне, потреби в обміні інформацією постійно та неухильно зростають. Разом з тим виник­ли вимоги до її оперативності, надійності, достовірності та постій­ності міжнародного зв'язку. Це дає можливість суб'єктам зовніш­ньоекономічної діяльності активно обмінюватися відповідною ін­формацією, приймати своєчасні рішення і тим самим забезпечу­вати наднаціональний відтворювальний процес.

У сучасних умовах на міжнародному рівні використовуються як традиційні види зв'язку – телефон, телеграф, міжнародна пошта, так і сучасні, пов'язані з інформаційною революцією – факсимільний, цифровий зв'язок, електронна пошта.

Поряд з наявними видами зв'язку, зростає попит і на відповід­ні засоби зв'язку. Якщо в країнах, що розвиваються, та у перехідних економіках існує ще досить великий попит на звичайні телефони, телеграф та пошту, то у розвинутих країнах – на мобільні засоби зв'язку: супутниковий, пейджинговий, стільниковий. Важливу роль у забезпеченні системи зв'язку для отримання оперативної інформації між клієнтами виконують мобільні телефон­ні системи.

З 1998 по 2009 р. ринок мобільних телефонів зріс зі 150 до 710 млн. штук, а кількість абонентів – з 330 до 2185 млн. Тобто кожен володар мобільного телефону за час його експлуатації як мінімум один раз змінює оператора. Ринок між компаніями – виробниками мобільних телефонів розподіляється таким чином: Nokia – 34,1%, Motorola – 14,8, Ericson – 7,7, Samsung – 7,2, Siemens – 7,2, Kirosera – 4,3, Panasonic – 4,1, усі інші – 20,6%. У цілому ринок глобальних компаній, які виробля­ють мобільні телефони, практично збігається з числом комерційних споживачів у світі — близько 1 млрд. осіб.

Інформаційно-комунікаційні системи. З метою підвищення продуктивності розумової праці у другій половині XX ст. було розроблено, створено та впроваджено комп'ютери, які збирають, аналізують, синтезують і передають інформацію зацікавленим суб'єктам. Рух відповідної інформації зумовив потребу у створенні комп'ютерної мережі. З метою отримання інформації з різних джерел та видів діяльності сформувалась глобальна мережа Інтернет, користування якою зростає небаченими темпами та зумовлено двома факторами: здешевленням електронної техніки; зниженням вартості послуг на передачу інформації.

Частка користувачів мережею Інтернет у Північній Америці становить 41% населення, в Азійсько-Тихоокеанському регіоні – 2, у Латинській Америці – 3%. Отже, інформаційно-комунікаційні системи виконують важ­ливу функцію в обслуговуванні інтернаціонального виробництва.

Фінансова інфраструктура світової економіки. Аналіз системи міжнародного виробництва свідчить про те, що його ефективне функціонування не можливе без такого обслуговуючого елементу, як фінансова інфраструктура, яка забезпечує світові відтворювальні процеси фінансовими ресурсами. Оскільки ми досліджуємо функції фінансової інфраструктури крізь призму її ролі у наднаціо­нальному виробництві, то розглянемо діяльність її провідних суб'єктів: транснаціональних банків (THБ), багатонаціональних компаній (БНК), інвесторів, а також міжнародних офіційних по­зичальників, тому що саме вони беруть участь у забезпеченні без­перервності відтворювальних процесів на інтернаціональному рів­ні. Глобальна орієнтація ТНБ, БНК, міжнародних інвестиційних фондів та інших зменшує для них значення національних еконо­мік, оскільки центр їх підприємницької ініціативи переміщується з національного на наднаціональний рівень.

У сучасних умовах БНК перетворилися в домінуючу силу наднаціонального виробництва та міжнародного поділу праці, вони стали основними суб'єктами експорту виробничого капіталу у фо­рмі прямих іноземних інвестицій, які сприяють інтеграції націо­нальних економік та створенню інтернаціональної виробничої системи – матеріального ядра світової економіки в умовах глоба­лізації. У ролі прямого інвестора наднаціонального виробництва виступають БНК, які переносять значну частину виробництва за кордон, створюють там мережу філій, інтегрованих в єдину мере­жу виробництва товарів та послуг, що дає їм змогу використовува­ти ресурси країн.

Одним з головних інституційних інвесторів у світі та елемен­тів фінансової інфраструктури є спільні (взаємні) фонди, які набули особливого розмаху у США. Також зростає роль таких елементів фінансової інфраструктури, як інституційні інвестори, а саме страхові, пенсійні та інші фонди.

Значну роль у розвитку світової економіки відіграють транснаціональні банки (ТНБ) як важливий елемент фінансової інфраструктури, що контролює переливання фінансових ресурсів на міжнародному рівні. Аналіз діяльності ТНБ свідчить, що БНК і ТНБ почали зростатися і перетворилися на міжнародний виробничо-фінансовий комплекс з відповідними елементами та адекватними механізмами свого функціонування. ТНБ здійснюють міжнародні фінансові операції через розгалужену мережу закордонних філій, які функціонують в основних фінансових центрах світу та на національних ринках розвинутих країн.

ТНБ спрямовують свою фінансову діяльність на формування міжнародних консорціумів банків, а також фінансування глобаль­них та капіталомістких інфраструктурних проектів. Об'єктами фінансування ТНБ досить часто стають такі глобальні інфраструк­турні галузі наднаціонального виробництва, як енергетичне гос­подарство, суднобудування, автомобілебудування тощо. Важливу функцію у формуванні та функціонуванні глобаль­ної економічної інфраструктури світової економіки виконують офіційні міжнародні позичальники, які надають кредити та пози­ки. До них належать перш за все учасники групи Світового банку та окремі регіональні банки. Як правило, об'єктом фінансування міждержавних та регіональних фінансових інституцій виступають елементи базової інфраструктури: транспорт, зв'язок, енергопо­стачання, шляхи сполучень, портові комунікації. З метою глобалі­зації міжнародного співробітництва офіційні позичальники звер­тають увагу саме на створення та розвиток елементів наднаціона­льної системи – інтернаціональної інфраструктури.

Таким чином, глобальна виробнича інфраструктура світової економіки становить інтегровану сукупність національних, регіональних та міжнародних інфраструктур, які забезпечують ефективне функціонування інтернаціонального відтворювального процесу.

Рекомендована література для вивчення теми: [2, с. 270-295], [3], [4, c. 23-56], [5], [6], [7], [9, c. 735-743], [10], [12, c. 236-265], [14], [15], [16], [17, с. 144-151], [19, c. 220-233], [20, c. 178-184], [21], [23], [24], [25], [26, с. 349-367], [27, с. 142-147], [28, с. 154-161], [30, c. 173-185], [31-49].