Види вез
Зони вільної
торгівлі
Комплексні
Сервісні
Науково-промислові
Техніко-впровад-жувальні
Території
особливого режиму
Торговельно-виробничі
Науково-промислові
Інноваційні
центри
Вільні митні
Зони вільного
підприємництва
Імпортні
Технополіси
Вільні порти
Експортні
Транзитні
Зони
банківських
і страхових
послуг
Спеціальні
економічні зони
Експорто-заміщуючі
Інвестиційні
Імпорто-заміщуючі
Офшорні
Рекреаційні
Особливі
економічні зони
Рисунок 19.7 – Класифікація вільних економічних зон за функціональною ознакою
Згідно з наведеною класифікацією ВЕЗ згруповано у 5 груп:
Зони вільної торгівлі (ЗВТ) – території, виведені за межі національної митної території, усередині яких проводяться операції зі складування товарів і їх передпродажної підготовки, а саме упаковка, маркування, контроль якості тощо. Це вільні митні зони і порти, транзитні зони.
Промислово-виробничі зони (ПВЗ) – частина національної митної території, всередині яких налагоджено виробництво конкретної промислової продукції; при цьому інвесторам надаються різні пільги. Сюди включають:
експортно-промислові зони (ЕПЗ), орієнтовані на зовнішню торгівлю;
імпортно-промислові зони (ІПЗ) та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що приймає, сучасними товарами, а місцеві підприємства – передовою технологією.
Техніко-впроваджувальні зони (ТВЗ) – території, виведені за межі національної митної території, всередині яких розміщуються науково-дослідні, проектні, конструкторські бюро і організації (технопарки, технополіси, інноваційні центри).
Сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні, рекреаційні) – території з пільговим режимом для фірм, зайнятих наданням фінансових і нефінансових послуг. До найбільш розповсюджених сервісних зон відносять офшорні зони (ОЗ) і податкові гавані (ПГ). Офшорні зони залучають підприємців сприятливим валютно-фінансовим і фіскальним режимом, високим рівнем банківської і комерційної таємниці, лояльністю державного регулювання (функціонують у Ліхтенштейну, Панамі, на Антильських островах, у Гонконгу, на Мадейрі, у Ліберії, Ірландії, Швейцарії, на Мальті, Маврикії, в Ізраїлю й ін.). Пільговий режим в ОЗ визначається відсутністю валютних обмежень, низьким рівнем статутного капіталу, відсутністю митних тарифів і зборів з іноземних інвесторів, і ін.
Комплексні зони створюються шляхом встановлення особливого пільгового в порівнянні з загальним режиму господарської діяльності на території окремого адміністративного утворення (5 СЕЗ Китаю, бразильська зона «Манаус», територія «Вогненна Земля» в Аргентині). Комплексні ВЕЗ виробничого характеру створюють на порівняно обмежених територіях, які мають сприятливе географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови для широкого залучення іноземного капіталу і де можна створити для цього необхідну інфраструктуру.
У 90-х рр. ХХ ст. почалися процеси по формуванню міжнародних вільних економічних зон. Так, існує проект утворення спеціальної економічної зони Туманган (Туманцзян) на стику кордонів Росії, Китаю і КНДР за участю Японії і Південної Кореї. Проект розрахований на 20 років, його вартість на першому етапі оцінюється в 90-110 млрд. дол. США. На території ВЕЗ планується зведення великого порту, численних промислових підприємств із використанням китайської і корейської робочої сили, сировини з Росії. Передбачається, що зона буде мати гнучку границю, тобто до участі можуть залучатися сусідні регіони.