16.2. Етапи еволюції світової валютної системи

У своєму розвитку світова валютна система пройшла ряд етапів, які, відповідно, представляють окремі міжнародні валютні системи. На кожному етапі завданнями створення нової світової валютної системи були:

• становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи зі збереженням її зв’язку з попередньою системою;

• формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи;

• створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічного зв’язку її елементів.

Криза світової валютної системи – загострення валютних протиріч, різке порушення її функціонування, що проявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва. Криза світової валютної системи веде до знищення старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію.

До сучасного часу світова валютна система у своєму розвитку пройшла чотири етапи.

1. Паризька валютна система (1867 р.) – система золотомонетного стандарту – перша валютна система, яка стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 р., яка визнала золото єдиною формою світових грошей. В цих умовах не було відмінностей між національною та світовою валютними системами (монети приймались до платежу за своєю вагою).

Основні принципи:

• Основа – золотомонетний стандарт, вільний обіг та карбування золотих монет державними монетними дворами, розрахунок цін товарів у золоті.

• Склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок.

• Золоті паритети. Золото як резервно-платіжний засіб.

• Конвертованість валют в золото за номіналом, відсутність обмежень на ввіз і вивіз золота, рівнобіжний оборот на внутрішніх ринках разом із золотими монетами неповноцінних розмінних монет і паперових грошей з «примусовим» курсом.

2. Генуезька світова валютна система (1922 р.) – система золото-девізного стандарту – друга світова валютна система, юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній конференції у 1922 р. На ній базувались грошові системи 30 країн. В її умовах обмін валют на золото був збережений, але через посередника у вигляді девіз (девізні валюти, чеки, векселі).

Основні принципи:

• Основа – золото і девізи (іноземні валюти існували для міжнародних розрахунків). Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно-резервні кошти. Однак, у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою, фунт стерлінгів і долар США сперечалися за лідерство в цій сфері.

• Збережені золоті паритети. Конвертація валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще 30 країн).

• Відновлений режим вільно змінних валютних курсів. Вільне коливання курсів без золотих точок (в 30-х рр. ХХ ст.).

• Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

Під впливом закону нерівномірності розвитку після першої світової війни валютно-фінансовий центр перемістився із Західної Європи до США за таких причин:

• виріс валютно-економічний потенціал США, вони стали ведучим торговим партнером більшості країн. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр, збільшився експорт капіталу;

• США перетворився із боржника в кредитора. Заборгованість США в 1913 р. досягла 7 млрд. дол., а вимоги – 2 млрд. дол.; до 1926 р. зовнішній борг США зменшився більш ніж в два рази, а вимоги до інших країн зросли в 6 разів (до 12 млрд. дол.);

• відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів. У 1914-1921 рр. чистий приток золота в США (в основному з Європи) склав 2,3 млрд. дол.; в 1924 р. 46% золотих запасів капіталістичних країн були акумульовані у США);

• США були майже єдиною країною, що зберегла золотомонетний стандарт і курс долару до іноземних валют підвищився на 10-90 %.

Валютна стабілізація закінчилась світовою валютною кризою (1929-1936 рр.), особливостями якої були:

• циклічний характер (переплетення валютної кризи зі світовою економічною і грошово-кредитною кризою);

• структурний характер: принципи світової валютної системи – золото – девізного стандарту були зруйновані;

• виключна глибина та гострота: курс ряду валют знизився на 50-84%, міжнародний кредит (особливо довгостроковий), був паралізований в результаті масового банкрутства іноземних боржників, включаючи 25 держав; створилась маса «жарких» грошей, що стихійно переміщувались з країни в країну в пошуках спекулятивних прибутків;

• значна нерівномірність розвитку: криза вражала то одні, то інші країни, причому в різний час і з різною силою.

3. Бреттон-Вудська валютна система (липень 1944 р.) – система золотовалютного стандарту – створена на валютно-фінансовій конференції ООН в Бреттон-Вудсі (США). В умовах цієї системи паперові гроші перестали обмінюватися на золото.

Передумови створення Бреттон-Вудської валютної системи:

• період другої світової війни;

• країні, які воювали, та нейтральні країни ввели валютні обмеження, заморожений курс валют майже не змінився за роки війни;

• ріст товарних цін та падіння купівельної спроможності грошей в результаті інфляції;

• відмова США від надання кредитів та віддання переваги військовим поставкам по ленд-лізу, тобто в оренду;

• джерелом оплати імпорту предметів громадського споживання був довгостроковий кредит;

• в якості валюти використовувалась звичайно валюта країни-боржника без права конверсії її в золото чи іноземні валюти;

• у військових умовах, як завжди, підвищилась роль золота в якості світових грошей;

• Німеччина застосовувала специфічні валютно-фінансові методи пограбування окупованих країн.

Основні принципи:

• За золотом зберігалася функція світових грошей для здійснення остаточних розрахунків між країнами.

• Разом із золотом у міжнародному обороті як резервні валюти використовувалися національні грошові одиниці окремих країн – долар США, декларативно прирівняний до золота як еталону цінності валют всіх інших країн, а також меншою мірою – англійський фунт стерлінгів.

• Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ. Встановлення валютних курсів і взаємний обмін валют здійснювалися на основі погоджених країнами валютних паритетів, виражених одночасно в золоті і доларах США.

• Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб.

• Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 тройську унцію, рівну 31,1035 г.)

• Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду.

• Встановлений режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах ( 1% по Уставу МВФ чи 0,75% по Європейській валютній угоді).

• Вперше в історії створені міжнародні валютно-кредитні організації: МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами – членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн. Прийнятий на конференції Статут МВФ як органу міждержавного валютного регулювання.

Криза Бреттон-Вудської валютної системи (1967-1976 рр.) в результаті загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара). Криза Бреттон-Вудської валютної системи проявлялася у формах:

• «валютна лихоманка» – переміщення «жарких» грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют – кандидатів на ревальвацію;

• «золота лихоманка» – «втеча» від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

• паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

• загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

• масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні);

• активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

• різкі коливання офіційних золотовалютних резервів;

• використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

• порушення структурних принципів Бреттон-Вудської валютної системи;

• активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

• посилення двох тенденцій в міжнародних економічних і валютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською (Смітсонівською) угодою групи «десяти» 18 грудня 1971р., якою досягнуті домовленості:

• девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% ( з 35 до 38 долара за унцію);

• ревальвація ряду валют;

• розширення меж коливань валютних курсів з ± 1 до ± 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів;

• відміни 10% митного збору в США.

4. Ямайська (Кінгстонська) валютна система (січень 1976 р.) – виникла на основі Угоди країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. З її впровадженням був скасований золотий зміст валют, співвідношення яких навіть юридично не ґрунтувалося на золотих паритетах.

Основні принципи:

• Проголошено повну демонетизацію золота в сфері валютних відносин, скасовані золоті паритети, офіційна ціна золота, припинений розмін доларів на золото. Золото перестало бути мірою вартості та базою валютних курсів. Сьогодні золото є ринковим товаром і високоліквідним банківським активом.

• Базою нової валютної системи була проголошена створена міжнародна розрахункова одиниця – СДР (спеціальні права запозичення).

• Було введене поняття плаваючих валютних курсів. Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.

• Замість системи «золото – долар – національна валюта» була впроваджена система «СДР – національна валюта», що на практиці перетворилася в систему паперово-доларового валютного стандарту. Це загострило економічні протиріччя між групами ведучих країн та знайшло свій прояв у створенні регіональних валютних угруповань, однієї з яких став валютний союз країн Західної Європи – Європейська валютна система.

• МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання.

Проблеми Ямайської валютної системи:

• втрата доларом монопольної ролі;

• проблема багатовалютного стандарту;

• проблема золота;

• режим плаваючих валютних курсів;

• вона не забезпечила вирівнювання платіжних балансів, не перешкодила валютній спекуляції, не вирішила проблему безробіття;

• країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.