Тема 9 Прямі інвестиції і міжнародне виробництво
Навчальні завдання:
охарактеризувати міжнародні інвестиції;
визначити особливості прямих іноземних інвестицій;
надати класифікацію прямих іноземних інвестицій;
з’ясувати особливості міграція капіталу у формі прямих інвестицій;
розглянути загальносвітові тенденції прямого іноземного інвестування;
визначити основні причини швидкого поширення форм об’єднань і придбання нових капіталовкладень за кордоном;
вивчити особливості спільного підприємництва;
охарактеризувати основні види спільного підприємництва;
дослідити шляхи реалізації форм міжнародного бізнесу;
з’ясувати характерні особливості міжнародних спільних підприємств та чинники впливу на масштаби, динаміку та результативність їх діяльності;
визначити показники привабливості прямих інвестицій у формі спільних підприємств для приймаючої країни;
розглянути міжнародну підприємницьку інвестиційну діяльність в контексті інтернаціоналізації;
визначити критерії належності, ключові показники та характерні риси транснаціональних корпорацій (ТНК);
з’ясувати роль багатонаціональних корпорацій (БНК) та міжнародних корпоративних спілок у системі МЕВ;
навести особливості сучасного етапу розвитку міжнародних корпорацій.
9.1. Сутність міжнародних та прямих іноземних інвестицій
На міжнародному ринку реалізація інвестицій передбачає взаємодію учасників, які належать до різних держав (резидентів і нерезидентів відносно конкретної країни). Така взаємодія буде здійснюватися за тієї умови, коли вигоди, отримувані в результаті іноземного інвестування, будуть домінувати над вигодами від національного. З огляду на це міжнародні інвестиції можна характеризувати як інвестиції, що дають можливість отримати більш високу прибутковість вкладення капіталу порівняно з національним ринком інвесторів (за рахунок більш високого зростання цін активів на інших національних ринках, росту курсу валют відносно до валюти інвестора за рахунок транснаціоналізації діяльності корпорацій).
Міжнародні інвестиції можуть бути представлені інвестиціями зарубіжними та іноземними (рис. 9.1). З країни базування, яка є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи – це країна громадянства, для юридичної – країна реєстрації), здійснюється експорт капіталу. Інвестування, тобто безпосереднє вкладення капіталу, здійснюється у приймаючій країні. Країни базування називають країнами-донорами, а приймаючі країни – країнами-реципієнтами інвестицій.
Рисунок 9.1 – Міжнародна інвестиція
Кожна країна (національна економіка) володіє певними інвестиційними ресурсами, що складаються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватись як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. Міжнародні інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, однією з яких є прямі іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ), за визначенням МВФ – це капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують управлінський контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход. Частка управлінського контролю, відповідно до міжнародної статистики – 25%, у деяких випадках може істотно розрізнятися: від 10% у США до 50% у Австралії і Канаді.
За формулюванням ОЕСР, прямі інвестиції означають наявність закордонного контролю або так званого ефективного голосу в управлінні підприємством. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% – іноземному інвестору і 50% – місцевому – компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
ПІІ у міжнародній практиці поділяють на:
вкладення компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
реінвестування прибутку;
внутрішньо корпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями
Міграція капіталу у формі прямих інвестицій являє собою розміщення експортером капіталу того або іншого виробництва на географічній території, що приймає капітал.
Останнім часом величина та географічний розподіл прямих іноземних інвестицій зазнали певних змін, що дозволяє виділити наступні тенденції прямого іноземного інвестування:
1) зростання загальних обсягів прямих іноземних інвестицій та ваги в їх обсязі промислово-розвинутих країн;
2) зростання ПІІ в країни, що розвиваються і Східну Європу (в результаті активізації там приватизаційних процесів);
3) провідна роль в інвестування ТНК;
4) розвиток процесів об'єднання і придбання;
5) секторальний характер ПІІ у Європі (нафтовий і газовий сектор промисловості, хімічна та фармакологічна промисловість, фінансовий і телекомунікаційний сектор).