1.Сутність та значення менеджменту. Предмет, об’єкт та суб’єкт його вивчення.\

Сутність і значення менеджменту

Однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту, тобто науково обґрунтованої та якіс­но побудованої системи управління організацією. Менедж­мент виступає як результативний засіб формування рин­кових стратегій, залучення інвестицій, здійснення ново­введень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо. Наприклад, від пересічних американців дуже часто можна почути, що ефективну економіку США сформува­ли три чинники — автомобілі, автомобільні дороги й ме­неджмент.

Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підпри­ємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови ор­ганізації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посили­ти управлінський вплив, зосередити зусилля всіх пра­цівників на досягненні поставлених цілей. В організаці­ях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації — менеджерів. Саме ці категорії праців­ників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху в конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Добре підготовлений мене­джер, який володіє широкими знаннями у сфері сучас­ної економіки, основами інформаційних і комп'ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизня­ними та зарубіжними партнерами, може забезпечити ус­піх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризуєть­ся, з одного боку, стабільністю в отриманні високих еко­номічних, технологічних, соціальних та інших резуль­татів, з іншого — високою динамікою позитивних змін.

Вивчення науки про менеджмент є обов'язковою скла­довою підготовки фахівців економічних спеціальностей в усьому світі. В Україні дисципліни «Менеджмент» (нап­рям підготовки «Економіка і підприємництво») і «Осно­ви менеджменту» (напрям підготовки «Менеджмент») входять у відповідні державні стандарти і є важливим чинником здобуття економічної освіти.

Предметом вивчення науки про менеджмент є:

1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, за­кономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).

2. Практика управління організаціями (підприємст­вами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).

3.Проектування систем менеджменту (формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важе­лів, які забезпечують управлінський вплив керуючої сис­теми організації на керовану).

Об'єкт вивчення менеджменту — процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, кор­порацій, господарських товариств, об'єднань та інших організацій. Дослідження процесу менеджменту, ви­окремлення його етапів дають змогу послідовно ознайо­митись з усіма управлінськими категоріями, виявити взаємозв'язки між ними, зрозуміти характер та особ­ливості здійснення управлінського впливу. Це сприяє фор­муванню в майбутніх економістів та менеджерів управ­лінського мислення, керівних навичок, здатності до прий­няття управлінських рішень.

Отже, суб'єктом вивчення менеджменту є працівни­ки керуючої і керованої систем організації, їх професій­ний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ни­ми повноважень, обсяги відповідальності, а також взає­мозв'язки в системі менеджменту.

На сучасному етапі розвитку національної економі­ки України використання надбань вітчизняного та зару­біжного менеджменту дасть змогу підприємцям та управ­лінцям забезпечити зростання ефективності діяльності організацій, підвищити якість інституційних та струк­турних змін, сприяти формуванню гнучкості шляхом на­рощення здатності до адаптивності в умовах жорсткої конкуренції.

2. Принципи менеджменту.

Принципи менеджменту - це вихідні положення теорії менеджменту, основні правила діяльності в галузі управління організацією. Як і будь-яка інша діяльність, управління здійснюється відповідно з певними правилами, дотримання яких забезпечує успіх організації, а недотримання може призвести до невдач і збитків.

До основних принципів менеджменту можна віднести наступне.

1. Науковість у поєднанні з елементами мистецтва.Науковий підхід необхідний, оскільки сучасною організацією практично неможливо управляти але натхненням, без ретельного опрацювання рішень. У той же час ситуація може змінюватися настільки стрімко і непередбачувано, що на її вивчення просто немає часу. Тоді доводиться імпровізувати, використовувати нетрадиційні підходи, інтуїцію, досвід. Таким чином, фактор невизначеності функціонування і розвитку соціальної системи перетворює управління в мистецтво.

2. Оптимальне поєднання централізації і децентралізації в управлінні (головний принцип менеджменту). Найбільш прийнятним вважається варіант розподілу повноважень у процесі прийняття рішень, при якому централізовано приймаються стратегічні рішення, а оперативне управління здійснюється децентралізовано. Суб'єкти на місцях повинні мати можливість конкретизувати спільні рішення керівництва відповідно до що складається ситуацією та особливостями підрозділи, а в певних рамках діяти самостійно.

Принцип поєднання централізації і децентралізації припускає використання єдиноначальності і колегіальності в управлінні.

Єдиноначальність - це надання менеджеру права самостійного вирішення питань, що входять до його компетенції, при персональній відповідальності за доручену ділянку роботи. При цьому кожен працівник отримує вказівки і підпорядковується тільки одному керівнику.

Колегіальність передбачає вироблення спільного рішення на основі думок керівників різного рівня, а також думок виконавців конкретних рішень. Дотримання оптимального співвідношення між єдиноначальності і колегіальності забезпечує ефективність і дієвість прийнятих рішень.

3. Принцип цілеспрямованості. Менеджери діють не "просто так", а заради вирішення конкретних завдань, що стоять в даний момент перед господарюючим суб'єктом, для досягнення поставлених цілей.

4. Спеціалізація в поєднанні з універсальністю. З одного боку, для успіху управління необхідний індивідуальний підхід до кожного об'єкту, суб'єкту чи процесу з урахуванням його особливостей.

Малим підприємством не можна управляти так само, як великим машинобудівним заводом. Але, з іншого боку, оскільки і в тому і іншому випадку виконуються управлінські дії, вони повинні містити якісь універсальні моменти.

5. Принцип послідовності. Усі управлінські дії виконуються в строго визначеному порядку як у часі, так і в просторі. Не можна, наприклад, спочатку приймати рішення, а потім вже осмислювати ситуацію.

У ряді випадків управлінські операції можуть здійснюватися циклічно, повторюватися через певні проміжки часу (наприклад, контроль, складання звітів), проте з урахуванням зміни конкретної ситуації.

3. Функції менеджменту.

Функції менеджменту - це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої задачі.

Загальні функції менеджменту - планування, організація, мотивація, контроль, координація, облік і аналіз є обов'язковими для всіх підприємств. Кожна з цих функцій для організації життєво важлива. Разом з тим планування, як функція управління забезпечує основу для інших функцій і вважається головною, а функції організації, регулювання, мотивації, контролю і обліку орієнтовані на виконання тактичних і стратегічних планів.

Планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого формування; означає свідомий вибір рішення що роботи, як, кому і коли.

Організація як функція менеджменту направлена на формування управляючих та управляємих систем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання.

Мотивація - це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації.

Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам та іншим нормативам, виявлення допущених відхилень від прийнятих рішень і визначення причин їх невиконання.

Координація як функція менеджменту являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонічного розвитку різних сторін (виробничої, технічної, фінансової та ін.) об'єкта при оптимальних витратах матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Регулювання - це вид управлінської праці, ціллю якої є подолання протиріччя між організацією і дезорганізацією, порядком і факторами, які порушують цей порядок.

4.Менеджер і його роль в організації.

Менеджер є центральною фігурою в системі управління організацією, її структурним підрозділом. Він виконує різноманітні функції і ролі. Від усвідомлення їх особливостей менеджером, обґрунтованого вибору стилю взаємовідносин із підлеглими залежить ефективна, злагоджена діяльність усього колективу.

Право на керівництво є основною особливістю професійної діяльності менеджера. Воно виявляється в його відносинах із людьми і не стосується діяльності, пов’язаної з управлінням матеріальними, фінансовими, ін формаційними та іншими ресурсами організації.

Для того, щоб керувати людьми, менеджер повинен впливати на них. Цей вплив має забезпечити не лише прийняття індивідом чи групою людей певних ідей, а й дії, що виражаються у праці, спрямованій на досягнення цілей організації. Він можливий лише за наявності у керівника влади.

З поняттям "менеджер" асоціюється і поняття "лідерство". Справжні лідери ніколи не бувають пересічені людьми. Їхні честолюбність, талант, здібності, сприйняття нового служать їм, а не панують над ними. Використовуючи їх, лідери реалізують своє істинне покликання. Вони діють відповідно до свого бачення досконалості і прекрасного, демонструючи при цьому єдність мети й волі, невгамовну енергію.