3.Особливості псевдонауки та напрями боротьби з нею.
Поряд з наукою на різних етапах розвитку людської цивілізації наукове співтовариство завжди переслідувала діяльність, яка навмисно або помилково імітувала науку, проте, нею не була.
Зокрема, в літературних джерелах її називали псевдо-, не-, лже-, квазі-, пара-, альтернативною, неакадемічною наукою (рис.1.7).
Рис.1.6. Синоніми поняття «псевдонаука»
Змістовне визначення цим поняттям дав професор В.А.Кувакін як теоретичної конструкції, суть якої не має відношення ні до норм наукового знання, ні до будьякої сфери дійсності, а її предмет або не існує в принципі, або істотно сфальсифікований.
Аналізуючи причини виникнення псевдонауки у загальносвітовому просторі, вчений Г.І.Абелєв вказував про вплив ненаукових сил на природний хід розвитку науки.
Рис.1.7. Причини появи псевдонаукових теорій
Їх відмінними рисами є спирання на інтуїтивні відчуття, свідоме перекручування фактів наукової теорії, ігнорування зауважень про те, що вона базується на недоведених або недостовірних положеннях, відсутність реальної можливості здійснити експериментальну перевірку даних та ін. (рис.1.8).
Рис.1.8. Риси псевдонаукової теорії
Тобто діяльність буде мати статус псевдонауки, якщо під час проведення незалежної експертизи вдалося виявити несумісність між реальними цілями науки і такого дослідження.
З точки зору одного із засновників школи структурно-функціонального аналізу Р.К.Мертона, критеріями уникнення появи псевдонаукових теорій є універсалізм (оцінка будь-якої наукової ідеї або гіпотези повинна залежати тільки від її змісту і відповідності технним стандартам наукової діяльності), загальність (результати дослідження мають бути відкриті для наукового співтовариства), незацікавленість (при опублікуванні наукових результатів автор не повинен прагнути до одержання якоїсь особистої вигоди), скептицизм (дослідники мають критично ставитися як до власних ідей, так і до ідей, що висуваються їх колегами) (табл.1.5)
Таблиця 1.5
Критерії уникнення псевдонаукових теорій
Критерії |
Характеристика |
Універсалізм |
Оцінка наукової ідеї повинна залежати тільки від її змісту і відповід-ності технічним стандартам наукової діяльності, а не від соціальних характеристик її автора |
Загальність |
Результати дослідження мають бути відкриті для наукового співто-вариства |
Незацікавленість |
При опублікуванні наукових результатів автор не повинен прагнути до одержання якоїсь особистої вигоди, крім задоволення від вирі-шення проблеми |
Організований скептицизм |
Дослідники повинні критично ставитися як до власних ідей, так і до ідей, висунутих їхніми колегами |
Висновки
Нові знання, здобуті в процесі фундаментальних досліджень та зафіксовані на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, можуть бути оформленні у вигляді: наукових рефератів; наукових доповідей на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; курсових (дипломних, магістерських) робіт; наукових перекладів; дисертацій (кандидатських або докторських); авторефератів дисертацій; монографій; наукових статей; аналітичних оглядів; авторських свідоцтв; бібліографічних покажчиків; підручників, навчальних посібників та ін.
Наука є складовою частиною духовної культури людства. Як система знань вона охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки та дії, не лише закони і принципи вивчення об'єктів, а й певні форми та способи усвідомлення. Цим самим наука виступає як форма суспільної свідомості.
Узагальнює і досліджує закономірності функціонування науки як системи знань і соціального інституту, здійснює прикладний системний аналіз організаційно-економічних і соціально-управлінських умов підвищення ефективності процесів наукової діяльності комплекс наукових дисциплін під загальною назвою науковознавство та державні наукові установи і формування.
