МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра Готельно-ресторанної справи
Навчальна дисципліна: «Основи наукових досліджень та технічної творчості»
Реферат
на тему: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАУКИ ЯК СИСТЕМИ ЗНАНЬ
|
Виконав: студент групи ГС-1-4 Лука Валерій Віталійович |
|
Перевірив: к.т.н., ст. викл. кафедри Готельно-ресторанної справи Люлька Олександр Миколайович
|
Київ 2017
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….. |
3 |
1.Сутність, функції, класифікація науки………………………………… |
4 |
2.Становлення і розвиток науки…………………………………………. |
9 |
3.Особливості псевдонауки та напрями боротьби з нею……………….. |
11 |
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. |
14 |
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. |
15 |
ВСТУП
Навколишній світ – це значною мірою створений людиною світ інформаційних технологій, техніки та наукових досягнень. Він визначає рівень цивілізації людства, різноманітність та глибину експлуатації земних ресурсів. XXI століття – епоха науки, її грандіозного поступу вперед та впливу на розвиток цивілізації.
Поняття «наука» має декілька значень, з одного боку, наука – це динамічна система достовірних, найбільш суттєвих знань про об'єктивні закони розвитку природи, суспільства та мислення.
Знання виступають продуктом науки і в той же час її матеріалом, який знову залучається до наукової діяльності для отримання нових знань. При цьому знання про навколишній світ можуть бути звичайними, буденними і науковими.
Наукові знання відрізняються від звичайних послідовністю, систематичністю, а також тим, що створюють нові поняття, закони і теорії.
Наукові знання не тільки розкривають і пояснюють нові явища в природі, суспільстві чи господарській практиці, а й дозволяють вдосконалювати людську діяльність, передбачати її результати і наслідки.
1.Сутність, функції, класифікація науки.
«Наука» специфічна форма суспільної свідомості, процес пізнання закономірностей об’єктивного світу, певний вид суспільного розподілу праці, один з важливих чинників суспільного розвитку, процес виробництва нових знань та їх використання. Однак найбільш лаконічним й узагальнюючим підходом є трактування науки як сукупності знань, здобутих суспільством упродовж всього періоду його розвитку.
У літературних джерелах можна зустріти низку тлумачень поняття «наука» (рис.1.1, табл.1.1).
Рис.1.1. Визначення науки в літературних джерелах
Таблиця 1.1
Підходи до трактування поняття «наука»
Автори |
Джерела |
Визначення |
1 |
2 |
3 |
В.С.Марцин, О.А.Даниленко, С.Т.Дуда, Н.Г.Міценко та ін. |
«Основи наукових досліджень» (2002) |
Динамічна система достовірних, найбільш суттєвих знань про об’єктивні закони розвитку природи, суспільства та мислення |
С.У.Гончаренко, П.М.Олійник, В.К.Федорченко та ін. |
«Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі» (2003) |
Система дослідницької діяльності, спрямована на формування нових знань про природу, суспільство та мислення |
О.В.Крушель- ницька |
«Методологія та орга-нізація наукових дос-ліджень» (2003) |
Сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація законів про дійсність |
Г.С.Цехмістрова |
«Методологія науко-вих досліджень» (2007) |
Система достовірних, безперервно обновлюваних знань про об’єктивні закони розвитку природи та суспільства |
Продовження табл.1.1 |
||
1 |
2 |
3 |
Д.М.Стеченко, О.С.Чмир |
«Методологія нау- кових досліджень» (2007) |
Система достовірних, безперервно обновлюваних знань про об’єктивні закони розвитку природи та суспі- льства |
В.С. Ростовський, Н.В.Дібрівська |
«Основи наукових досліджень і технічної творчості» (2009) |
Доцільна діяльність певного виду; система знань, що постійно розви- вається; реалізація прагнень засто- сувати ці знання на практиці |
Суб’єктами науки є не суспільство в цілому, а окремі люди, котрі володіють певним багажем знань і проводять наукові пошуки у тій чи іншій галузі.
На думку В.С.Марцина, в контексті людської діяльності наука включає процеси формування знань (відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень), їх передавання (здійснюється внаслідок комунікації вчених й інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою) та відтворення (полягає у підготовці наукових кадрів і формуванні наукових шкіл) (рис. 1.2).
Рис.1.2. Процеси розвитку науки
Виходячи з тлумачення поняття «наука», О.В.Крушельницька виділяє її пізнавальну, культурно-виховну, практичнодіючу функції (рис.1.3).
Рис.1.3. Функції науки
Зокрема, перша полягає в задоволенні потреб людей у пізнанні законів природи, суспільства, мислення.
Пізнання є найвищою формою відображення об’єктивної дійсності, процесом вироблення істинних знань. Воно покликане прокласти шлях практиці та надати теоретичні основи для вирішення прикладних проблем у різних сферах людської діяльності.
Культурно-виховна функція науки означає розвиток культури, гуманізацію виховання, формування інтелекту людини. Ця функція органічно випливає зі самого процесу наукової діяльності. Об’єктивно навчання не може виробити певні погляди, переконання, якості особистості. Проте чи не найважливішим аспектом реалізації культурно-виховної функції є формування мотивів проведення наукових досліджень, що визначає їх успішність.
Зміст практично-діючої функції науки зводиться до вдосконалення виробництва та системи суспільних відносин. Наука тісно пов’язана з практикою, тому розробка тих чи інших проблем, що виступають її предметом, ґрунтується на вивченні й узагальненні практичного досвіду. Зв’язок із практикою додає науковим дослідженням, їх висновкам і рекомендаціям необхідну точність та об’єктивність. Важливою формою цього зв’язку є проведення експерименту як засобу перевірки наукових гіпотез.
Перед наукою ставляться завдання збору й узагальнення фактів, пояснення зовнішніх взаємозв’язків явиш, пояснення суті фізичних явиш, їх зв’язків і протиріч, прогнозування процесів та явищ, встановлення напрямів практичного використання знань (рис.1.4).
Рис.1.4.Завдання науки
Ці завдання мають уніфікований характер, тобто їх можна застосовувати в різних галузях знань, як от природничо-технічних (досліджують закони природи і способи їх освоєння), суспільних (об’єктом виступають різні суспільні явища та їх закони), гуманітарних (вивчають саму людину як соціальну особистість).
Наука включає низку структурних елементів, що тісно взаємопов’язані між собою (табл.1.2).
Таблиця 1.2.