Реформи Марії-Терезії і Йосифа II

Після поділу Польщі і включення частини польських земель (разом із Галичиною і Буковиною) до складу Австрійської імперії правителі останньої провели ряд реформ, спрямованих на централізацію державного управління і заміну феодально-станових відносин буржуазними.

Так, імператриця Марія-Терезія, яка правила в 1740-1780 рр.,

• замінила дворянське самоврядування (особливо розвинуте на землях колишньої Речі Посполитої) бюрократично-чиновницьким управлін­ням, що підпорядковувалося безпосередньо імператор­ському двору,

• обмежене право поміщи­цького вотчинного суду над селянами,

• панщина була обме­жена до З днів на тиждень,

• створена постійна армія на основі обов'язкової військової повинності, централізо­ваного рекрутського набору і стягування постійного військо­вого податку, що різко обмежило роль дворянського опол­чення.

Реформи Марії-Терезії продовжив її спадкоємець Йосиф II, який правив у 1780-1790 рр. Він прагнув на всій території імперії створити уніфіковану абсолютистську адміністра­тивно-бюрократичну систему управління, ліквідувавши залишки автономії в її окремих землях.

При цьому австрій­ський уряд намагався протиставити польсько-шляхетському опору свою політику на галицьких і буковинських землях, українське селянство, що їх населяло, надаючи йому певні свободи.

Однак, селянські реформи Йосифа II, декларовані в його указах і патентах 1781, 1782, 1785 р. про

• скасування кріпосної залежності,

• заміну панщини й інших натуральних повинностей єдиним поземельним податком наштовхнулися на завзятий опір поміщиків і не були реалізовані.

У той же час була ліквідована особиста залежність селян від поміщиків, вони отримали право без згоди своїх панів

• одружуватися,

• переселятися,

• передавати майно в спадок і т.д.

Сільським громадам за імператорським указом 1784 р. було надане право самоврядування, у 1786 р. було підтверджене обме­ження панщини 3 днями на тиждень.

У релігійній сфері результатом реформ було підпорядкування церкви державі, при чому основні християнські конфесії імперії (католицька, греко-католицька і протестантська) були зрівняні в правах, а священики отримали статус державних службовців.

Фактично автономний орден єзуїтів, який мав значний вплив на політичне життя в імперії, був ліквідований імператорським указом у 1773 р..

Проголошена загальна середня освіта, створено широку мережу навчальних закладів, які утримувались за рахунок держави.

У початковій школі навчання велося рідною мовою.

Після смерті Йосифа II через опір аристократії і поміщиків реформи припинено.

«Руська трійця»

Найбільш широко національні ідеї знайшли відображення в діяльності об'єднання «Руська трійця» (у 30-40-х рр.), за­сновниками якого були студенти Львівського університету

• Маркіян Шашкевич,

• Іван Вагилевич

• Яків Головацький.

У 1832 р. вони згуртували навколо себе однодумців, метою яких було відродження престижу рідної культури.

Вони працювали над очищенням мови від надуманої «вишука­ності» і перетворенням її на зрозумілу мову, а також над пробудженням національної свідомості народу.

«Руська трійця» розгорнула велику фольклористично-зби­ральну роботу.

У 1836 р. Вагилевич зробив перший переклад «Слова о полку Ігоревім» живою українською мовою.

Шашке­вич створив «Читанку», готував граматику і словник україн­ської мови.

У трьох церквах «трійчани» читали релігійно-моральні проповіді українською мовою.

Діячі «Руської трійці» зображували козацтво як символ національно-визвольної боротьби народу, робили упор на тому, що Богдан Хмельни­цький вважав Волинську, Галицьку, Львівську і Берестейську землі невід'ємною частиною всієї України.

Під впливом загальнослов'янського руху «Руська трійця» внесла в програмні документи ідею возз'єднання всіх україн­ських земель у складі майбутньої федерації.

На основі своїх фольклорних записів і публіцистичних тво­рів члени «Руської трійці», минаючи львівську цензуру, у 1827 р. видали в Будапешті альманах «Русалка Дніст­ровая».

У ньому були поміщені народні пісні, думи, легенди, історичні документи, що розкривали героїчне минуле, заняття, побут і культуру українського народу.

Ці матеріали і пуб­ліцистичні статті звеличували боротьбу українського народу за своє визволення, поетизували народних героїв і проголошували необхідність возз'єднання всіх українських земель.

Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократичної молоді державній і клерикальній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз'єднання українських земель.

Влада вороже зустріла альманах, конфіскувала і знищила майже весь тираж (за винятком 250 екземплярів), а його авторів притягла до судо­вої відповідальності і тривалий час переслідувала.

Шашкевич помер у 1843 р., Вагилевич піддавався новим переслідуванням після революції 1848 р. і відійшов від активної суспільної діяль­ності.

Головацький фактично до смерті (1899 р.) залишився відданим обраній у молодості справі.

Заслугою об'єднання стало також те, що воно змогло виробити соціально-економічну і політичну програму націо­нально-визвольного руху і прагнуло перенести її на всю Ук­раїну.

«Руська трійця» зробила багато для розвитку культури, вивчення своєї історії, підготовки українських кадрів.