26. Отдельное тренировочное занятие имеет четыре части: вводную, подготовительную (получившую в спорте название «разминки»), основную и заключительную.

Особенности структуры спортивно-тренировочного занятия выполняют, прежде всего, из специфики его содержания, которое в большинстве случаев характеризуется строго избирательной направленностью и связано с повышенными функциональными нагрузками.

Структура тренировочных занятий сильно колеблется и длительность отдельных занятий. В отличие от студенческого или иного урока, длительность которого жестко лимитирована постоянным учебным расписанием.

Время спортивно тренировочного занятия можно варьировать в диапазоне от десятков минут (занятия вспомогательного характера) до нескольких часов. Это зависит от конкретного содержания занятия, которое обусловлено, в свою очередь, его местом в микроцикле и общей системе построения спортивной тренировки.

27. 1. Втягивающие микроциклы характеризуются невысокой суммарной нагрузкой и направлены на подведение организма спортсмена к напряжённой тренировочной работе. Они применяются на первом этапе подготовительного периода, ими часто начинаются мезоциклы, а также они применяются после болезни.

2. Ординарные микроциклы - (ординар-средний уровень).

Суммарный объём нагрузки выше, чем во втягивающих микроциклах, но меньше, чем в ударных. Они отличаются равномерным возрастанием тренировочных нагрузок, значительными по объёмам и невысоким уровнем по интенсивности. Ординарные микроциклы широко применяются в подготовительном и соревновательном периодах.

3. Ударные микроциклы характеризуются большим суммарным объёмом работы, высокими нагрузками. Их основной задачей является стимуляция адаптационных процессов в организме спортсменов, решение главных задач физической, специальной и интегральной подготовки. При этом ударным элементом могут быть: объём нагрузки, её интенсивность, концентрация упражнений повышенной технической сложности и психической напряжённости, проведение занятий в экстремальных условиях внешней среды. Поэтому ударные микроциклы широко применяются в подготовительном и соревновательном периодах.

4. Подводящие микроциклы – строятся по правилам непосредственного подведения к соревнованиям. Содержание этих микроциклов может быть очень разнообразным. Оно зависит от системы поведения спортсмена к соревнованиями, особенностей подготовки на заключительном этапе. В подводящих микроциклах могут воспроизводиться режим предстоящих соревнований, решаться вопросы восстановления и психической настройки. В целом они характеризуются невысоким уровнем объёма и суммарной интенсивности, и планируются только для квалифицированных спортсменов.

Нередко подводящие микроциклы строятся в форме активного отдыха или на основе методов и средств, резко отличающихся по особенностям воздействия на организм и по режиму работы от соревновательного упражнения.

5. Соревновательные микроциклы – строятся в соответствии с программой соревнований. Структура и продолжительность этих микроциклов определяется спецификой соревнований в различных видах спорта, общим числом стартов и паузами между ними.

В зависимости от этого соревновательные микроциклы могут ограничиваться стартами и непосредственным подведением к ним, а могут включать и специальные тренировочные занятия. Однако во всех случаях мероприятия, составляющие структуру этих микроциклов направлены, на обеспечение оптимальных условий для успешной соревновательной деятельности.

6. Восстановительные микроциклы. Ими обычно завершается серия ударных микроциклов. Восстановительные микроциклы планируют и после напряжённой соревновательной деятельности. Основная их роль сводится к обеспечению оптимальных условий для восстановительных и адаптационных процессов в организме спортсмена. Это обусловливает невысокую суммарную нагрузку таких микроциклов, широкое применение в них средств активного отдыха. Широко применяются восстановительные микроциклы в переходном периоде.

28. мезоцикл тренування можна визначити як серію мікроциклів різного абоодного типу, складову відносно закінчений етап або підетапів тренування.Побудова тренування у формі мезоциклів дозволяє більш доцільно керуватисумарним тренувальним ефектом кожної серії мікроциклів, забезпечувати прицьому високі темпи зростання тренованості спортсменів. Середні цикли найчастішескладаються з 3 - 6 мікроциклів і мають загальну тривалість, близьку домісячної. Їх структура і зміст залежать від багатьох факторів: етапи і періодурічного циклу, виду спорту, віку та підготовленості спортсменів, режимунавчання і відпочинку, зовнішніх умов тренування (кліматичних, географічних таін), околомесячних біоритмів у життєдіяльності організму (наприклад,менструальних циклів) і т.д.

Розрізняють такі типи мезоциклів: втягуючий, базовий,контрольно-підготовчий, предсоревновательний, змагальний,відновний та ін (Л.П. Матвєєв). Всі ці типи мезоциклів можуть мати місцеі в тренувальному процесі спортсменів. Зупинимося на короткій характеристицімезоциклів, їх структуру та зміст.

29. Спортивне тренування — це процес реалізації кількох програм взаємодії, кожна з яких обумовлює відповідну внутрішню програму пристосування. Кожна з цих тренувальних програм складається з комплексу спеціалізованих засобів, які повторюються у відповідній послідовності протягом необхідного часу і певної кількості тренувальних занять. Ці програми при різному з'єднанні, співвідношенні величин і сили взаємодії вступають у різні види взаємозв'язків. В одному випадку одна програма доповнює другу, в другому — вони вступають у протиріччя між собою, в третьому — не надають належного впливу один на одного. Використання локальних тренувальних програм з використанням різноманітного комплексу способів одного переважаючого напрямку забезпечує можливість поглиб¬леного вирішення тієї чи іншої задачі, внаслідок чого адап¬таційні процеси протікають більш інтенсивно.

Планування тренувальних навантажень на окремих етапах, в періодах, циклах здійснюється з урахуванням законо¬мірностей адаптації і багато в чому визначається календарем змагань. Планування цілорічної підготовки спортсменів — одна із важливих сторін керування процесом, В процесі тренування організм спортсмена піддається впливу декількох тренувальних програм з метою розвитку швидкості бігу, швидкісної і спеціальної витривалості, швидкіс¬но-силових можливостей, удосконалення координаційної структури рухів в рівному бігу і т.д.

Кожна з тренувальних програм здійснюється з допо¬могою використання повторюються у відповідній послідовності протягом потрібного часу і певної кількості тренувальних занять. Від науково обґрунтованого планування окремих тренувальних занять, різних по спрямованості робочих і передзмагальних тижневих циклів, етапів, періодів річної підготовки залежить час і рівень досягнень запланованих спортивних результатів.

Для того, щоб правильно вирішити це головне завдання, необхідно виходити із найважливіших, фундаментальних властивостей людського організму — здатності до адаптації і гомеостаза. Методика тренування бігунів на середні дистанції постійно вдосконалюється, до того ж в основному за рахунок підвищення об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень. Сучасні бігуни високого ґатунку довели об'єм і інтенсивність тренувальної роботи до рівня, близького з межею функціональних можливостей організму. Подальше їх збільшення — не єдиний і далеко не ефективний шлях до підвищення спортивного результату.

На кожному етапі досить актуальним є пошук нових шляхів і резервів в організації підготовки спортсменів. Однією з основних у системі підготовки бігунів на середні дистанції є проблема нормування, планування і організації тренувальних навантажень в річному циклі. Ефективність побудови тренувального процесу багато в чому визначається степенем керування тренувальними навантаженнями, вдосконаленням традиційних типів і форм побудови тренування.

Оптимально побудова тренувального процесу багато в чому пов'язана з раціональним плануванням річного циклу. Ефективність такого планування визначається: структурою річного циклу; основними завданнями по етапах підготовки, розподілом об'єму основних тренувальних засобів по тижнях; календарем і системою змагань; закономірностям розвитку і становленням спортивної форми; динамікою спортивних навантажень в річному циклі; динамікою стану спортсмена в річному циклі; раціональною організацією педагогічного і медико-біологічного контролю.

Мета: На основі аналізу літературних джерел досліду кращих тренерів, розробити робочу програму навчально-тренувального процесу бігу на середній дистанції. Завдання: визначити напрями тренування, завдання тренування по періодах та етапах, об’єм та інтенсивність занять, скласти приблизні мікроцикли тренувань. Практичне значення роботи виражається в можливості практичного використання розробленої програми тренування бігунів на середні дистанції. І. Спортивна форма і періоди цілорічного тренування Ефективне управління підготовкою бігунів можливе лише за умови об'єктивного планування всіх структурних одиниць тренувального процесу. Таке планування повинно передбачати, з одного боку, визначення змісту тренування, з другого — його будови, що забезпечують досягнення найвищого спортивного результату на конкретному етапі підготовки бігуна. Вирішення цього завдання тісно пов'язане з розвитком спортивної форми, яка має три фази: придбання, збереження (відносної стабілізації) і часткової втрати. Перераховані фази чітко проявляються не тільки в рівні спортивних результатів, але й у зміні показників функціональної підготовленості.

Перша фаза включає два послідовних етапи: формування передумов спортивної форми і її безпосереднього становлення. Тренування на першому етапі повинно забезпечити ріст загального рівня функціональних можливостей організму, всебічний розвиток фізичних і вольових здібностей бігуна — все це складає основу для майбутньої спортивної форми. На другому етапі метою тренування є підвищення спеціальної тренованості, розвиток здібностей, специфічних для бігу на середні дистанції, і удосконалення техніки бігу і тактики. В кінці етапу формуються оптимальні взаємозв'язки між вказаними факторами, що характерно для спортивної форми. Але спочатку ці зв'язки не мають великої стійкості.

Фазі стабілізації спортивної форми відповідає готовність бігуна до досягнення найвищих результатів на основі високого рівня спеціальної тренованості, розвитку здібностей, що обумовлюють успіх у змагальній діяльності.

Для фази часткової втрати спортивної форми характерні спад спеціальної тренованості, зниження можливостей функціональних систем і розриву оптимальних зв'язків між ними. При цьому різні показники підготовленості знижуються не одночасно. Швидше знижується найбільш спеціалізований показник, наприклад, у бігунів — спеціальна витривалість.

В той же час загальна витривалість, яка залежить від аеробних можливостей організму, зберігається довше. Відповідно до фаз розвитку спортивної форми тренувальний цикл прийнято розділяти на три періоди: підготовчий, протягові якого вирішується завдання становлення форми; змагальний, коли створюються умови для її збереження і досягнення найвищих спортивних результатів; перехідний — період часткової втрати спортивної форми. Кожній фазі розвитку спортивної форми відповідають певний зміст і тривалість періодів в циклі тренування. Вони повинні співпадати з кількістю і тривалістю фаз розвитку спортивної форми. Але в одному періоді можуть бути фази втрати і становлення спортивної форми, що характерно для двоциклового планування цілорічного тренування.