- •Практичне заняття №8
- •Інструкція до проведення практичного заняття
- •План проведення заняття
- •Санітарно-протиепідемічний режим
- •Шляхи передачі інфекції
- •Класифікація предметів навколишнього середовища за категоріями ризику переносу влі
- •Основні шляхи профілактики влі
- •Рівні деконтомінації рук
- •1. Соціальний рівень (побутовий).
- •2. Гігієнічний рівень.
- •3. Хірургічний рівень.
- •Характеристика деяких ефективних сучасних дезінфікуючих засобів.
- •Контрольні запитання
- •Тестовий контроль знань
- •Використана література
План проведення заняття
Завдання№1: Усвідомить значимість дотримання санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ, чинних наказів МОЗ України – засіб профілактики ВЛІ
Завдання№2: Дотримуватися правил безпеки при роботі з хлоровмісними речовинами
Завдання№3: Провести поточне прибирання процедурного кабінету перед початком
робочого дня
Завдання№4: Оволодіти технікою гігієнічного миття рук
Завдання№5: Провести дезінфекцію предметів особистої гігієни пацієнта
Завдання№6: Здійснити дезінфекцію посуду хворого після приймання їжі.
Завдання№7: Провести вологе прибирання палат, коридорів
Завдання№8: Здійснити заключне прибирання процедурного кабінету після робочого дня
Завдання№9: Оволодіти методикою генерального прибирання буфетної
Завдання№10:Користуватися засобами для захисту очей і масками для запобігання потрапляння біологічних рідин в обличчя
Завдання№11:Оволодіти методикою одягання рукавичок під час контакту з кров’ю, інфікованим матеріалом
Завдання до наступного практичного заняття по темі:
«Види, способи і режими дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах»
Література:
Конспект лекцій
Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи. – К..: Здоров’я , 2005 стор 81-90
Касевич Н. М. Основи медсестринста в модулях.- К.: Медицина, 2009.-С. 31 - 35.
Смирнова З.М., Алтинбекова З.Б. Посібник з мед сестринського процесу (з предмета Основи сестринської справи ). – К.: Здоров’я, 2001.-С.18-24
Шевчук М.Г. Сестринська справа – Здоров’я «Київ» 1994р. стор 60-76
Викладач _________________ Підпис
Санітарно-протиепідемічний режим
Санітарно-протиепідемічний режим — це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.
Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні.
Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальних закладах, є проведення дезинфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізація.
Особливості влаштування, обладнання, роботи та санітарно-протиепідемічного режиму окремих підрозділів лікарні розглянемо більш детально.
Згідно з визначенням ВООЗ (Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, 1979 рік) «ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНА ІНФЕКЦІЯ (лікарняна, шпитальна, внутрішньошпитальна, нозокоміальна) - будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, яке вражає хворого в результаті його перебування в лікарні або амбулаторного (поліклінічного) звернення до неї по допомогу, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в даному закладі, незалежно від часу появи симптомів захворювання -під час чи після перебування в лікарні.»
Найбільш розповсюджені ВЛІ:
інфекції сечовидільної системи;
гнійно-запальні інфекції;
інфекції дихальних шляхів;
бактеріемія;
інфекції шкіри та слизових.
Для виникнення ВЛІ необхідна наявність трьох ланок будь-якого епідеміологічного процесу:
джерела інфекції (збудника);
шляхів та факторів передачі збудника;
сприятливість до інфекції організму людини.
Розповсюдженість інфекції в лікувальних закладах, залежить від типу
стаціонара і населення міста. У великих клініках, які являються базою для підготовки студентів, відсоток внутрішньолікарняної інфекції значно вищий, ніж у невеликих лікарнях.
ВЛІ обумовлюють, у більшості випадків, як патогенні, так і умовно-патогенні мікроорганізми. Серед них домінують стафілококи (золотистий, епідермальний, іноді - сапрофітний) і грамнегативні бактерії (кишкова паличка, протей, сальмонели, клебсієли та ін.). В якості етіологічних агентів виявлені також стрептококи груп А, В, С, У, ентерококи та інші негемолітичні стрептококи.
