5. «Проблемно-тематичний аналіз драматичної поеми «Бояриня». Бесіда за питаннями

1. Розкажіть, як виховували дітей у сім'ї Перебійних, які моральні і суспільно-політичні погляди прищеплювалися їм? Оксана — донька «не дуже багатого, але значного козака з старшини» Олекси Перебійного. Вона має молодшого брата Івана. Це родина українських патріотів, які виховували у своїх дітей розуміння святості патріотичного обов'язку, необхідності служити Україні (з твору ми дізнаємося, що Оксана — «перша братчиця в дівочім братстві», Іван — молодий козак), прищеплювали їм високі норми народної моралі. Власним прикладом батько і мати вчать сина і доньку необхідності дотримуватися в стосунках з людьми щирості та взаємоповаги (згадаймо, як Перебійні зустріли Степана — сина свого друга, як Оксана сповнена бажання прижитися в родині чоловіка та в чужому краю), відчуття власної гідності і шанування гідності інших.

2. Хто такий Степан? Чим він привернув до себе увагу Оксани? Степан — молодий московський боярин українського походження. Його батько колись товаришував із Олексою Перебійним, а після Переяславської ради, присягнувши російському цареві, оселився в Москві, щоб боронити інтереси України. Іван, брат Оксани, вважає службу в московського царя зрадою інтересів України, Степан зовсім іншої думки.

Оксану глибоко зворушує Степанова любов до покинутої не з власної волі батьківщини. Крім того, Степан відрізнявся від юнаків, з якими спілкувалася Оксана, освіченістю, шляхетністю, красномовством, поетичністю світосприйняття. І це не дивно, бо він закінчив Києво-Могилянську академію, один із найшановніших у той час навіть і в Європі навчальний заклад.

3. Оксана живе в Москві в добробуті і любові. Дослідіть психологічний підтекст «щасливого життя» боярського дому.

Однією з проблем, гостро поставлених у драмі, є проблема двох традиційних культур, двох абсолютно відмінних менталітетів. Відкритість і демократизм українського побуту, який спостерігаємо в першій дії драми і в атмосфері якого виховувалася Оксана, контрастує з тим, що бачимо в домі московського боярина, де перед тим, як вимовити слово, озираються на двері та стишують голос, щоб ніхто не підслухав, бо в Москві «скрізь палі, канчуки».У середовищі царської свити, з якою було пов'язане існування родини, звичною була атмосфера страху, лицемірства, підлабузництва. Оксана пізнала на собі тягар домостроївських приписів щодо життя жінки, крайнє обмеження своїх людських прав, примітивізацію життєдіяльності навіть на побутовому рівні. Вона ніяк не могла змиритися зі звичаєм, який допускав, що будь-який хтивий боярин може цілувати в уста чужу дружину. Але не вважати на нього не могла, бо якщо боярин сприйме відмову за зневагу, то зганьбить перед царем, і вже, дивись, готове «слово й діло».

Зовсім з іншого боку постав перед нею Степан: Оксана усвідомила трагізм його становища, коли він мав іти на компроміс із власною совістю, на постійне приниження своєї людської й національної гідності заради як виживання сім'ї, так і найменшої змоги допомагати землякам.

Головна героїня, вихована у вільній, доброзичливій і поетичній атмосфері української звичаєвої культури, задихається і зрештою гине в задушливому повітрі нав'язуваних їй обмежень та чужих звичаїв, відчуваючи власну непотрібність Україні, не маючи змоги допомогти ні їй, ні рідним і усвідомлюючи, що змінити нічого не може.

4. Чим пояснити примирливе ставлення героїні до наближення власної смерті і переконаність у необхідності жити Степанові?

Остаточно втративши надію на повернення в рідний край, зрозумівши, що силою своєї любові не здатна вирвати Степана із тенет неволі, втомлена беззмістовним пустим життям, Оксана повільно згасає. Її душа болить за «утихомирену» Україну, розривається на шматочки від сорому за чоловіка, який нічого не зробив для покращення життя в Україні, а поки там точилися бої, лилася кров, відсиджувався «в запічку московськім». Жінка зрозуміла, що їй, як і Степанові, дорога в Україну закрита.

Ми варті одне одного. Боялись Розливу крові, і татар, і диби, І кривоприсяги, й шпиків московських, а тільки не подумали, що буде як все утихомириться… От… руки чисті, Проте, все мариться, що їх покрила Не кров, а так… немов якась іржа… Як на старих шаблях буває, знаєш? Отак і ми з тобою… Зрослись, мов шабля з піхвою… навіки… Обоє ржаві…

Так Леся Українка трактує традиційну ще з часів Антея істину: джерелом снаги є зв'язок з рідною землею, коли ж його втрачено — сили залишають людину. Усвідомивши свою провину, вона вже не чинить опору хворобі і сама собі виносить жорстокий присуд.

Життя ж Степана, який хоч і виразно деградує, хитруючи, пристосовуючись, усе ж має певну доцільність:

«…ти на світі потрібніший, Тобі ще є про ще й про кого дбати. Борцем не вдався ти, та після бою Подоланим подати пільгу зможеш, Як ти не раз давав…».

5. Визначте основні елементи сюжету драматичної поеми «Бояриня».

Експозиція — знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном — боярином.

Зав'язка — згода Оксани на одруження.

Розвиток дії — життя головної героїні в Москві, її неможливість ужитися в роль боярині.

Кульмінація — усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв'язка — спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

6. Як сприймається назва драматичної поеми? Слово «бояриня» асоціюється з образом розкішної, величної, впевненої в собі жінки. Та замість неї в однойменній п'єсі бачимо безправну жінку, душу якої ятрить туга за втраченою волею, за рідним краєм. З гіркою іронією сама Оксана говорить: «Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня».

7. Які проблеми, на вашу думку, порушує Леся Українка в драмі? Основна проблема, порушена в творі, — це проблема національної психології та вибору власної суспільної позиції.

Інші проблеми:

• Проблема наслідків Переяславської угоди для України та її народу.

• Проблема двох традиційних культур, двох абсолютно відмінних менталітетів.

• Проблема волі і рабства.

• Проблема відповідальності за долю свого народу перед нащадками.

• Проблема сумління й національної гідності.

• Проблема пасивності-зради, патріотизму.

8. Головна ідея твору.

Духовно повноцінне, здорове життя людини неможливе без волі і служіння батьківщині.