- •2. Об’єкт, предмет і завдання теорії тексту
- •Суміжні з текстознавством наукові дисципліни
- •Логічна схема побудови тексту містить:
- •Основні характеристики та категорії тексту План
- •Категорії тексту
- •Методи вивчення тексту План
- •2. Структурний метод.
- •3. Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.
- •4.Герменевтичний підхід у лінгвістичному дослідженні тексту
- •5. Лінгвістика тексту.
- •Поняття контексту
- •Інтертекст як система міжтекстових відношень і зв’язків
- •Текст і дискурс: розмежування понять
- •Поняття журналістського тексту.
- •Журналістський текст і його функції.
- •Параметри журналістського тексту.
- •1. Поняття журналістського тексту
- •2. Журналістський текст і його функції
- •3. Параметри журналістського тексту
- •Текст монологічний і діалогічний.
- •2.Текст монологічний і діалогічний
- •3.Текст прозовий. Мовленнєва організація прозового тексту
- •4. Текст поетичний. Мовленнєва організація поетичного твору
- •5. Поняття креолізованого тексту
- •Види креолізованого тексту
- •Взаємодія вербальних і образотворчих елементів
- •Література:
- •Лекція 7. Текст як відправна точка в декодуванні редактором авторського задуму. Контент-аналіз як інструмент редакторської роботи План
- •1.Проблема авторського наміру і читацького сприймання
- •2.Характеристика контент-аналізу як методу
- •3.Принципи і умови контент-аналізу та вимоги до нього
- •4.Цілі та завдання контент-аналітичного дослідження
- •5.Можливості якісно-кількісного аналізу
- •6.Типи та види аналізу змісту
- •7.Особливості контент-аналізу в порівнянні з якісними методами
- •8.Об’єкт контент-аналітичного дослідження
- •9. Предмет контент-аналізу
- •Надійність, достовірність і валідність контентного аналізу
- •Проблема вибірки
- •Література:
- •Двоспрямованість поняття «образ автора».
- •1.Поняття авторської модальності
- •2.Тріада: створювач мовлення - суб’єкт оповіді – образ автора
- •3.Особливості сприйняття узагальненого образу автора
- •4.Форми суб’єкта оповіді
- •5. Двоспрямованість поняття «образ автора»
- •Література:
- •Лекція 9. Інформаційна насиченість тексту. Інформативність і способи її підвищення. План
- •2. Способи підвищення інформативності тексту
- •Фонові знання.
- •3. Шляхи підвищення інформативності тексту
- •4.Поняття інформаційної компресії
- •Семіотичні способи інформаційної компресії
- •Комунікативні способи вираження інформаційної компресії
- •Література:
Методи вивчення тексту План
Описовий метод.
Структурний метод.
Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.
Герменевтичний підхід у лінгвістичному дослідженні тексту.
Лінгвістика тексту.
1. Описовий метод.
Провідною проблемою документної лінгвістики є проблема методології, тобто методів дослідження тексту.
Метод (від грец. мethodos – шлях дослідження, пізнання) – система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні та практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.
Термін «метод» використовують у загальнонауковому, філософському значенні як спосіб пізнання і тлумачення будь-якого явища та у спеціально-науковому – як спосіб дослідження й опису об’єкта у певній галузі науки. Прийоми роботи з об’єктом у межах певного методу називається методикою. Прийоми можуть бути загальними (дедукція, індукція, гіпотеза, аналіз, синтез) та частковими.
Описовий метод – система дослідницьких прийомів, які використовуються для характеристики явищ мови на певному етапі її розвитку.
В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: виділення одиниць аналізу (слова і речення); їх членування (вторинна сегментація: поділ речення на словосполучення; словосполучення на словоформи тощо); класифікація та інтерпретація виділених одиниць. Описовий метод використовує прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретації.
Серед прийомів зовнішньої інтерпретації використовують логіко-психологічної та міжрівневої інтерпретацій. Логіко-психологічні прийоми застосовують у дослідженні зв’язку змісту мовних одиниць і категорій з одиницями мислення (співвіднесеність речення і судження, глибинна семантична структура речення та ін.). Суть прийомів міжрівневої інтерпретації полягає у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу одиниці іншого рівня.
Прийоми внутрішньої інтерпретації – це різні способи вивчення мовних явищ на основі їх системних парадигматичних і синтагматичних зв’язків (Парадигматичні відношення — відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначу-ваних одиниць мови. Так, парадигматичними у фонетиці є відношення між дзвінкими і глухими, м’якими і твердими звуками; в граматиці — між відмінковими формами слів, формами дієвідмінювання, між різними типами речень тощо. Синтагматичні відношення називають горизонтальними, оскільки вони завжди реалізуються між одиницями, які розташовуються одна за одною. Так, фонеми поєднуються не як-небудь, а вибірково).
Оскільки одиниці мови мають власну будову, то її вивчення передбачає власну, або внутрішню, інтерпретацію.
2. Структурний метод.
Синхронний аналіз мовних явищ на основі зв’язків і відношень між мовними елементами тексту можливий завдяки застосуванню структурного методу, мета якого – вивчення мови як цілісної функціональної структури, елементи та частини якої співвіднесені й пов’язані системою лінгвальних відношень. Структурний метод реалізується у методиках – дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційного аналізу.
Дистрибутивний аналіз – методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті. Можливість її використання полягає в тому, що кожна мовна одиниця має своє особливе оточення.
Методика безпосередніх складників орієнтована на подання синтаксичної структури словосполучення та речення у вигляді ієрархії складників. Таким чином, при членуванні речення виділяється ядро конструкції та периферійний елемент. Наприклад, написав листа: дієслово написав – ядро, а листа – периферійний елемент.
Аналіз за безпосередніми складниками ґрунтується на таких правилах:
Кожного разу дозволяється зробити тільки одне членування.
У процесі поділу не допускається перестановка складників.
У кожному членуванні береться до уваги тільки результат останньої перестановки.
Суть трансформаційної методики полягає у тому, що в основі класифікації мовних структур лежить їх відповідність іншим за будовою структурам, тобто можливість однієї структури перетворюватися на іншу. Наприклад, активна конструкція дієслів у текстах документів може трансформуватися у пасивну: Ви не оплатили рахунки. – Рахунки Вами не оплачені.
Трансформаційний аналіз використовують у лінгвістичних дослідженнях синтаксису, морфології, словотвору, лексичної семантики. Ця методика застосовується в теорії та практиці комп’ютерного перекладу.
