Література:

1.Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко; [пер. з англ. М. Гірняк]. — Львів: Літопис, 2004. — 384 с.

2.Різун В.В. Аспекти теорії тексту // Різун В.В., Мамалига А.І., Феллер М.Д. Нариси про текст. Теоретичні питання комунікацій і тексту. – К.: Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1998.

3.Серажим К.С. Текстознавство: підручник / К. С. Серажим. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. – 528 с.

4.Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: навчальний посібник / М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

Лекція 7. Текст як відправна точка в декодуванні редактором авторського задуму. Контент-аналіз як інструмент редакторської роботи План

1. Проблема авторського наміру і читацького сприймання.

2. Характеристика контент-аналізу як методу.

3. Принципи і умови контент-аналізу та вимоги до нього.

4. Цілі та завдання контент-аналітичного дослідження.

5. Можливості якісно-кількісного аналізу.

6. Типи та види аналізу змісту.

7. Особливості контент-аналізу в порівнянні з якісними методами.

8. Об’єкт контент-аналітичного дослідження.

9. Предмет контент-аналізу.

10. Надійність, достовірність і валідність контентного аналізу.

11.Проблема вибірки.

1.Проблема авторського наміру і читацького сприймання

У зв’язку з можливостями різного способу представлення інформації у тексті (економного і надмірного) істотною є проблема авторського наміру і читацького сприймання повідомлення, тобто кодування і декодування тексту. До того ж, декодування може бути повним і неповним, що впливає на глибину прочитання тексту.

Автори художніх, газетних, науково-популярних текстів, як правило, орієнтуються на так званого середнього читача, але поняття середнього читача може змінюватися. Тому при визначенні міри корисності інформації у тексті краще орієнтуватися на відповідність/невідповідність рівня читача інформаційним якостям тексту і, таким чином, рівню автора.

З цього погляду читачі діляться на три групи:

• читачі, які відповідають авторській орієнтації, тобто статусу середнього читача;

• читачі, які не досягли рівня знань середнього читача;

• читачі, словниковий запас яких перевищує словниковий запас автора.

Для читачів третьої групи корисна інформація, яка міститься у тексті, наблизиться до нуля, а інформаційна надмірність – до 100%. Читачам другої групи важко буде сприймати текст через недостатність необхідних фонових знань, тому корисність сприйнятої інформації різко скоротиться. Для читачів першої групи інформація буде в міру корисною, хоч частково вона буде надмірною за рахунок різних вставних фраз, мовленнєвих кліше, деяких повторів (наприклад, підсумкове повторення).

Оптимальна семантична наповнюваність викликає структурну напруженість: необхідно сприймати смисл, не виражений словами. Надмірна напруженість ускладнює сприймання тексту читачами. Мала конденсація інформації сприяє ненапруженому викладу і полегшеному сприйманню тексту.

Напруженість тексту можна збільшити чи зменшити у відповідності до призначення самого тексту. Ненапружений текст – це логічно розгорнутий текст, без пропуску смислових елементів, без стрибків у тема-рематичних послідовностях, хоч завжди є прагнення у розумних межах скоротити виклад без утрати смислу, тобто підвищити певною мірою напруженість тексту. Наприклад:Чоловік зайшов у кімнату. Через велике вікно було видно ріг протилежного будинку. У цьому контексті порушена тема-рематична послідовність: Чоловік зайшов у кімнату, в якій було велике вікно. Через нього було видно ріг протилежного будинку. Такий контекст в інформаційному плані надмірний.

Текст може бути структурно напруженим, насиченим смислом, але така напруженість може не заважати сприйманню, якщо фонові знання, які передбачається мати читачеві, досить елементарні.

Таким чином, текст характеризується невідповідністю обсягу інформації, закладеної в тексті, і обсягу інформації, вираженої в тексті вербальними засобами. Тому обсяг інформації, який сприймається читачем, може бути неадекватним. Причини такої неадекватності можуть бути об’єктивними, пов’язаними із закономірностями побудови тексту, і суб’єктивними, пов’язаними зі ступенем підготовленості читача, зокрема з обсягом фонових знань.

Повне і неповне сприймання тексту не завжди пов’язані з широтою знань читача і ступенем його освіченості. Глибина прочитання тексту більше залежить від емоційних тонкощів людини.