3. Параметри журналістського тексту

Величезну вагу при аналізі журналістського тексту мають його змістові достоїнства. Це зумовлено тим, що основою журналістського тексту є інформація про події, яка в тексті представлена через факти. Різниця між фактом і подією полягає в тому, що остання існує в реальній дійсності, а факт виступає результатом перероблення цієї події та існує у свідомості. На основі події можна констатувати декілька фактів. Факт передбачає повну об'єктивність. Але нема нічого легшого, ніж оббрехати щось або когось: не потрібно видумувати фактів, потрібно лише звернути увагу переважно на ті факти, які підтверджують зарані сформовану думку, закриваючи очі на ті, які суперечать цій думці.

Крім соціального аспекту, відбиття дійсності у конкретному тексті, важливим є також те, яким каналом масової інформації передаються конкретні тексти. Адже, як зазначає Валерій Іванов, «специфіка каналу безпосередньо відбивається на специфіці тексту».

Так само ефективність журналістського тексту великою мірою залежить від особливостей аудиторії, тобто соціального досвіду читача, рівня його освіти, вікових характеристик, психологічних, гендерних характеристик, історичних традицій і т.п. Саме для актуалізації уваги читача в журналістський текст включають реалії дійсності (факти), постулати ідеології, норми моралі, образи культури, історичні аналогії тощо. Аудиторія журналістського тексту становить собою велику і розпорошену групу людей. Автор журналістського тексту починає бачити свого майбутнього читача, намагається підготувати для нього текст, зайняти по відношенню до читача максимально лояльну позицію, намагається знайти в ньому однодумця. Для того, щоб впливати на аудиторію журналістський текст повинен бути актуальним, тобто виражати злободенність і сучасність.

Також потрібно враховувати й інформаційні запити аудиторії, відповідність журналістського тексту інформаційним потребам та інтересам аудиторії, тобто його релевантність. Інформативність характеризує не абсолютну кількість інформації в тексті, не загальну його інформаційну насиченість, а тільки ту інформацію, яка найімовірніше буде адекватно сприйнята реципієнтом. Харківський дослідник виділяє шість рівнів аналізу тексту реципієнтом:

нульовий рівень: прийом повідомлення зовсім не відбувається.

1 рівень: реципієнт ознайомився з текстом, але не сприйняв його як інформацію.

2 рівень: повідомлення вже сприйнялося як таке, але його зміст залишився темним.

3 рівень: сприйнялися тільки емоції, лід; «передача незнайомою мовою».

4 рівень: сприйнялася вся інформація, яка була докладена комунікатором.

5 рівень: відбувся аналіз повідомлення.

6 рівень: роблять висновки щодо мотивів, якими керувався комунікатор при написанні повідомлення.

Ще однією посутньою ознакою журналістського тексту, яка посилює його вплив, виступає його популярність (масовість, доступність, інформації).

Зрештою журналістський текст ідеологічно орієнтований, тісно пов’язаний з політичним життям, панівною ідеологією. Це продиктовано обов’язковим існуванням певного, відповідного для окремого суспільства і часу, дискурсу. Публіцистичний твір тією чи тією мірою завжди інтегрований з важливим сегментом загального дискурсу – політичним дискурсом, що несе в собі ідеологічний зміст.

Ідеологічний аспект текстотворення містить у собі впорядкований склад текстових джерел, набір тем, за якими висловлюється масова інформація, прогноз і організацію аудиторії.

Отже, журналістський текст – досить неординарне поняття, що має свої специфічні параметри, якими виокремлюється серед масиву інших текстів.

Література:

1.Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М., 1981.

2.Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко; [пер. з англ. М. Гірняк]. – Львів: Літопис, 2004. – 384 с.

4.Різун В.В. Аспекти теорії тексту // Різун В.В., Мамалига А.І., Феллер М.Д. Нариси про текст. Теоретичні питання комунікацій і тексту. – К.: Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1998.

5.Серажим К.С. Текстознавство: підручник / К. С. Серажим. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. – 528 с.

6.Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: навчальний посібник / М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

Лекція 6.

Типи і різновиди текстів. Форми представлення авторства в художньому і нехудожньому текстах

план