2. Журналістський текст і його функції

Під журналістським текстом треба розуміти складне й різнохарактерне системне знакове утворення.

Журналістський текст – це поняття родове, що припускає внутрішній розподіл, класифікацію, засновану на зміні видової ознаки. Журналістський текст у будь-якому своєму прояві володіє багатоякісними характерними ознаками, і в цьому плані він може бути відповідним чином оцінений. Так, можна встановити, наскільки високий рівень виконання матеріалу і які критерії підходять для цього. Німецький дослідник періодичної преси Г. Рагер, відзначаючи більшу методологічну складність визначення якісних параметрів журналістського тексту, запропонував основними вважати такі його ознаки: об'єктивність, форму подачі матеріалу, актуальність, релевантність (тобто відповідність між інформаційними запитами аудиторії й отриманим нею повідомленням).

Таким чином, визначилася пряма залежність оцінки якісного рівня журналістського тексту від того, як у ньому реалізований найважливіший соціальний принцип – здатність подати неспотворену картину подій. Це основний аспект соціального функціонування журналістського тексту, при якому головну роль відіграють сугубо змістовні переваги ЗМІ. Якщо для механічного запису матеріалу і його візуального подання (набір газетних статей, верстання номера) досить символічних письмових знаків, то для передачі й сприйняття суті публікацій необхідні знаки вищого щабля, складніше організовані. У широкому розумінні – це «знаки соціального факту», «задані» семантичними можливостями тексту й можливостями аудиторії. «Знаки, що надходять із журналістських текстів, аудиторія сприймає не один в один, а у власному осмисленні. Оскільки аудиторія завжди різнорідна, то в ній зароджується не одне, а кілька осмислень. Коли знаки з журналістських текстів починають систематично не збігатися з реальним досвідом аудиторії, конкретний засіб масової інформації перестає користуватися довірою тих, для кого він діє.» Наявність «знаків соціального факту» практично завжди властива журналістському тексту. 

Із соціальним змістом органічно пов’язаний ідеологічний аспект журналістського тексту. Незалежно від того, у межах якої суспільно-економічної формації відтвориться журналістський твір, він буде завжди досить жорстко ідеологічно орієнтований. Це продиктовано незмінним існуванням певного, конкретного суспільства й часу дискурса. Слово «дискурс» слід розуміти подвійно: як текст, що служить для «позначення значеннєвого середовища всеосяжної культури, у якій живе цивілізована людина, що постійно спілкується з іншими людьми, й разом з ними творить нескінченний глобальний текст», і як текст, що, «будучи... цілеспрямованою соціальною дією, не тільки створюється в процесі соціальної діяльності, відображаючи її, але також створює, продукує соціальну дійсність». Будь-який, по суті, журналістський матеріал є частиною цього дискурсу. Публіцистичний твір тією чи іншою мірою завжди інтегровано з найважливішим сегментом загального дискурсу – політичним дискурсом, що несе в собі ідеологічний зміст.

Це цілком природний стан речей – текст журналістського твору існує самостійно й у той же час діалектично пов’язаний з іншими сферами духовного життя. Тому правомірно виділяти в системі масової інформації ідеологічний аспект текстотворення, семіотичний (знакові системи, письмова мова, зображення, правила відбору мовних і немовних засобів), а також технологічний (відбір інформації, оперативність, адекватність, якісна розмаїтість, тиражування, доставка й т.д.). Ідеологічний аспект містить у собі впорядкований склад текстових джерел, за якими передається масова інформація; прогноз і організацію аудиторії, що залежать від програми масової інформації та її джерел: газет, редакцій радіомовлення й телебачення. Зміст текстового матеріалу масової інформації відображає з певних ідеологічних позицій стан речей у світі.