Пилип Орлик — гетьман України у вигнанні

Після смерті І. Мазепи 5 квітня 1710 р. у м. Бендери (у Молдавії, котра перебувала під турецьким протекторатом) відбулася військова рада за участю генеральної старшини, що емігрувала разом з ним, невеликого загону реєстровців і 8 тис. запорожців на чолі з кошовим К. Гордієнком.

Гетьманом був обраний зять І. Мазепи П. Орлик, який обіймав при ньому посаду генерального писаря.

П. Орлик був нащадком чеського баронського роду, частина представників якого в XV ст. жила в Польщі, інша - у Пруссії.

По лінії матері він походив із родини шляхтичів Малаховських, що проживали в столиці Литов­ського князівства Вільно (Вільнюсі).

П. Орлик народився в 1672 р., був автором двох поетичних збірок, з 1702 р. обіймав посаду генерального писаря Гетьманщини.

Помер він у Ясах у 1742 р. Його син Григорій став генералом французької армії, членом Таємної королівської ради.

Будучи гетьманом у вигнанні, П. Орлик більше ЗО років намагався досягти незалежності України за допомогою Швеції, Туреччини, Польщі, Кримського ханства, членів Ганноверської ліги - Франції, Голландії і Данії.

Посланці гетьмана з цією метою установили контакти із Запорозькою Січчю, Буджацькою і Кубанською татарськими ордами, донськими коза­ками, башкирами, казанськими й астраханськими татарами.

Розробка і прийняття «Пактів і Конституції прав та вольностей Війська Запорозького»

При обранні на посаду гетьмана кошовий запорожців К. Гордієнко і старшини підписали з П. Орликом документ, відомий як «Бендерська Конституція» (або «Пакти і Консти­туція прав та вольностей Війська Запорозького»), затвер­джений 10 квітня 1710 р. на військовій раді.

Скорочений текст Конституції, підготовлений П. Орликом, старшинами А. Войнаровським і Г. Герциком латинською мовою, був знайдений в архіві замка Дентевіль (Франція), що належав дружині Григорія Орлика.

Конституція проголошувала незалежність Війська Запо­розького, ідею соборності українських земель, козацького укладу суспільства.

Вищу законодавчу владу вона пере­давала козацькій раді, скликуваній тричі на рік (на Різдво, Благовіщення і Покрову).

Ця козацька рада повинна була складатися з

• генеральних старшин,

• представників Запорозької Січі і

• по одному козаку від кожного полку.

Передба­чалося, що генеральна старшина, радники, гетьман будуть давати урочисту присягу на вірність Батьківщині. Відпо­відно до Конституції, гетьманська скарбниця відокрем­лювалася від загальновійськової, влада гетьмана обмежу­валася рядом положень. Якщо гетьман порушував права і вольності козацтва, його зобов'язували звітувати перед радою. Важливим пунктом було введення контрольної інстанції, що наглядала за діями посадових осіб.