ТЕМА 1

ПОНЯТТЯ,ЗАВДАННЯ ТА СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ УКРАЇНИ. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА КУРСУ

План заняття

Заняття друге

1. Кримінальна процесуальна форма: поняття та значення.

Лекція – 6!!

Кримінальна процесуальна форма - це визначений законом порядок кримінальною провадження в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Значення кримінальної процесуальної форми полягає в тому, що вона створює детально врегульований, юридично визначений, суворо обов'язковий режим кримінального провадження.

Порядок провадження є єдиним (уніфікованим), що відіграє роль гарантії дотримання прав суб'єктів процесу. Але в деяких випадках законодавець встановлює особливі порядки провадження.

Особливою (диференційованою) формою (порядком) характеризуються кримінальні провадження: на підставі угод (гл. 35 КПК); у формі приватного обвинувачення (гл. 36 КПК); щодо окремої категорії осіб (гл. 37 КПК); щодо неповнолітніх (гл. 38 КПК); щодо застосування ПЗМХ (гл. 39 КПК); яке містить державну таємницю (гл. 40 КПК); на території об'єктів, що належать Україні, але перебувають за її межами (гл. 41 КПК).

Формальності, передбачені кримінальним процесуальним законом, утворюють собою зміст процесуальної форми. Але за певних умов формальності можуть утворювати явище, що називають формалізмом. "Діяти формально" означає виконувати ту чи іншу дію, приймати те чи інше рішення без урахування обставин конкретного кримінального провадження, а також того становища, у якому перебуває на конкретний час провадження той чи інший його учасник.

З ухваленням КПК 2012 року рівень формалізму у кримінальному провадженні суттєво зменшений.

2. Кримінальні процесуальні відносини та їх особливості.

Кримінально-процесуальне право кримінально-процесуальних норм регулює суспільні відносини, які виникають у зв'язку з провадженням у кримінальній справі. Ці відносини називають кримінально-процесуальними правовідносинами.

Лекція – 4!!

Кримінально-процесуальні правовідносини являють собою не одне триваюче правовідношення, а безліч приватних правовідносин між різними учасниками кримінального судочинства.

Кримінально-процесуальні правовідносини виникають на основі процесуальних норм і носять організаційний, процедурний характер, тому що регламентують процедуру реалізації прав і обов'язків суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності. Вони завжди регламентують порядок, форми і методи реалізації норм матеріального права.

Значення кримінально-процесуальних правовідносин полягає насамперед у тому, що вони проектують і переводять загальні правила, що визначають порядок провадження по кримінальних справах, встановлені правовими нормами, конкретні процесуальні права та обов'язки учасників судочинства.

Лекція – 4!!

До числа найважливіших ознак кримінально – процесуальних правовідносин відносяться наступні ознаки.

1. Кримінально-процесуальні правовідносини складаються на основі норм кримінально-процесуального закону. Правові норми, що містяться в статтях КПК, виступають в якості бази для виникнення і здійснення конкретних відносин між учасниками кримінального судочинства. Сторони правовідносин наділяються конкретними кримінально-процесуальними правами і обов'язками, за допомогою правовідносин вимоги норм КПК втілюються в життя.

2. Для цих правовідносин характерним кореспондуючий характер відносин сторін, оскільки учасники кримінально-процесуальних правовідносин наділяються взаємними юридичними правами та обов'язками. Якщо один суб'єкт правовідносин наділений правом, то на іншого - покладається юридичний обов'язок. Так, підозрюваний, обвинувачений має право мати захисника, а слідчий, суд зобов'язані згідно з законом забезпечити можливість реалізації цього права, а у необхідних випадках - призначити захисника.

3. В якості однієї зі сторін кримінально-процесуальних правовідносин, як правило, виступають посадові особи і органи держави, наділені владними повноваженнями щодо порушення, розслідування та вирішення кримінальних справ, слідчий, прокурор, суд. Вони наділені повноваженнями щодо застосування правових норм, їх рішення є обов'язковими для всіх учасників правовідносин.

4. Разом з тим на органах держави, які ведуть справу, лежить обов'язок роз'яснити іншим учасникам процесу їх права та забезпечити можливість їх використання.

5. Кримінально-процесуальні правовідносини мають свідомо-вольовий характер, так як завжди є результатом волевиявлення сторін або однієї з них.

6. Кримінально-процесуальні правовідносини носять двосторонній або багатосторонній характер.

7. Кримінально-процесуальні правовідносини відіграють регулюючу роль, яка полягає в тому, що правовідносини визначають конкретну поведінку сторін і вносять порядок у суспільну практику, формуючи і визначаючи суспільну волю.

8. Кримінально-процесуальні правовідносини охороняються державою. Їх порушення тягне за собою несприятливі наслідки для порушника (накладення грошового стягнення за порушення порядку в судовому засіданні, привід у разі неявки без поважних причин за викликами слідчого, тощо).

9. У кримінально-процесуальних правовідносинах в силу публічності кримінального судочинства переважає публічний початок, приватні правовідносини між різними учасниками процесу, в тому числі між потерпілим та обвинувачуваним, як правило, опосередковані органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та судом.

10. Кримінально-процесуальні правовідносини є засобом реалізації правових приписів і наслідком регулювання поведінки громадян, державних органів при порушенні кримінальної справи, її розслідуванні, судовому розгляді та при виробництві в інших стадіях кримінального процесу.

11. Кримінально-процесуальні правовідносини похідні від матеріально-правових відносин.