1. Система виділення, її будова, функції.

Система виділення, їх будова та функції.

У процесі життєдіяльності в організмі людини і тварин утворюються значні кількості продуктів розпаду органічних сполук, частина яких не використовується клітинами. Ці продукти розпаду обов'язково повинні бути видалені з організму.

Кінцеві продукти обміну речовин, що виділяються організмом, називаються екстретами, а органи, які виконують видільні функції, екскреторними або видільними.

До видільних органів людини відносять: легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.

Легені – сприяють виділенню в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО₂) і води у вигляді пари (близько 400 мл на добу). Дихання – це невід'ємна ознака життя. В організмі людини запаси кисню обмежені. Тому організм має потребу в безперервному надходженні кисню з навколишнього середовища. Так само постійно і безперервно з організму повинен віддалятися вуглекислий газ, який завжди утворюється в процесі обміну речовин і в великих кількостях є токсичним з'єднанням. Дихання – складний безперервний процес, в результаті якого постійно оновлюється газовий склад крові.

Шлунково-кишковий тракт виділяє незначну кількість води, жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські речовини (при надходженні їх в організм), солі важких металів (залізо, кадмій, марганець) і неперетравлені залишки їжі у вигляді калових мас. Екскреторна функція травного апарату забезпечується виділенням травними залозами в порожнину шлунково-кишкового тракту продуктів обміну (сечовини, аміаку), які потім видаляються з організму.

Шкіра виконує екскреторну-функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози закладені в підшкірній клітковині і по поверхні тіла поширені нерівномірно. Найбільше виявлено потових залоз на долонях, підошвах і в пахвових западинах. Вони мають форму клубочків і являють собою трубчасті залози. Потові залози виконують кілька функцій: виділяють кінцеві продукти обміну речовин (сечовина, сечова кислота, креатинін та ін.), беруть участь у процесах теплорегуляції організму (при випаровуванні поту збільшується тепловіддача з поверхні тіла) та підтриманні сталості осмотичного тиску (за рахунок виділення води і солей). Піт містить 98% води і 2% щільного залишку. До складу поту входять неорганічні (хлорид натрію та хлорид калію) і органічні (сечовина, сечова кислота, креатинін, летючі жирні кислоти та ін.) речовини. У хворих на цукровий діабет з потом може виділятися глюкоза. Реакція поту кисла (рН 3,8 – 6,2), щільність його дорівнює 1,001 – 1,006. У людини утворення поту відбувається безперервно, за добу виділяється близько 0,5 – 0,6 л. Людина зазвичай не помічає виділення поту, тому що він негайно випаровується. Потові залози до деякої міри здатні компенсувати видільну функцію нирок у тих випадках, коли зменшується кількість сечі, виділюваної хворими нирками. При цьому потовиділення збільшується в 2 – 3 рази і в складі поту підвищується вміст сечовини.

Головним же органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику частину кінцевих продуктів обміну, головним чином яки містять азот (сечовину, аміак, креатинін та ін.). Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

Функції нирок. Ниркам належить виняткова роль у підтримці нормальної життєдіяльності організму. Головна функція нирок – видільна. Вони видаляють із організму продукти розпаду, надлишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати. Нирки підтримують на відносно постійному рівні осмотичний тиск внутрішнього середовища організму за рахунок видалення надлишку води і солей (головним чином, хлориду натрію). Таким чином, нирки беруть участь у водно-сольовому обміні і осморегуляції. Нирки поряд з іншими механізмами забезпечують постійність реакції крові (рН крові) за рахунок зміни інтенсивності виділення кислих або лужних солей фосфорної кислоти при зрушення реакції крові в кислу або лужну сторону.

Нирки беруть участь в утворенні (синтезі) деяких речовин, які вони ж згодом і виводять. Нирки здійснюють секреторну функцію. Вони мають здатність до секреції органічних кислот і основ, іонів К і Н. Встановлено участь нирок не тільки у мінеральному, але і в ліпідному, білковому і вуглеводному обміні. Таким чином, нирки, регулюючи величину осмотичного тиску в організмі, постійність реакції крові, здійснюючи синтетичну, секреторну і екскреторну функції, беруть активну участь у підтримці сталості складу внутрішнього середовища організму (гомеостазу).