Тема: Процесуальні строки

Задача 1.

У червні 2009 р. Асоціація підприємств та організацій із сприяння розвитку спортивної стрільби «Україна-Спорт» пред'явила у Господарському суді м. Києва позов до Національного технічного університе­ту України «Київський політехнічний інститут» про стягнення 25 445 грн. 16 коп. на відшкоду­вання матеріальної шкоди та 58 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2009 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2009 р. зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 бе­резня 2010 р. Асоціації відмовлено у відновленні пропущено­го процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2009 р., а касаційну скаргу повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України. Відхиляючи клопотан­ня про відновлення пропущеного процесуального строку, мо­тивоване порушенням установленого строку надіслання копії постанови суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що представник Асоціації був при­сутній у засіданні суду апеляційної інстанції, отже, позивач був обізнаний із результатом розгляду справи в цьому суді і міг подати касаційну скаргу вчасно.

У поданому на розгляд Вищого господарського суду України клопотанні про відновлення пропущеного процесу­ального строку Асоціація зазначила, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2009 р. надіслана цим судом лише 15 січня 2010 р., а фактично отримана Асоціацією 8 лютого 2010 р., тобто після закінчення установленого ст. 110 ГПК України строку подання касаційної скарги. На підтвердження цієї обставини Асоціація подала конверт, у якому надійшла постанова апеляційного суду.

Чи правомірно Асоціації відмовлено у відновленні пропущено­го процесуального строку для подання касаційної скарги?

Задача 2.

У червні 2010 р. Концерн «Веселка» подав до Господарського суду Одеської області позов до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Антимонопольного комітету України) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Антимонопольного комітету від 17 березня 2010 р. № 11-рш. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідстав­но визнано, що для суб'єктів підприємницької діяльності та підприємств, які діють на ринку «Новий», існу­ють бар'єри для укладення договорів на постачання електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 липня 2010р. позов Концерну до Антимонопольного комітету задоволено. Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Антимонопольного комітету від 17 березня 2010р. № 11-рш. Це рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для визнання позивача монополістом на ринку ко­мунальних послуг. Щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними, то до таких позовів за­стосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Чи вірними є висновки господарського суду щодо застосування 3-річного строку позовної давності у даних спірних господарських правовідносинах?