Тема 4 Диспозиція
Загальна характеристика етапу диспозиції.
Вступ до промови.
Головна частина ораторської промови.
Закінчення промови.
Основна література
Колотілова Н. А. Риторика : навч. посібник / Н. А. Колотилова. – Київ : ЦУЛ, 2007. – 232 с.
Олійник О. Б. Прокурорська риторика : підручник / О. Б. Олійник. – Київ : Алерта, 2008. – 304 с.
Мацько Л. І. Риторика : навч. посібник / Л. І. Мацько, О. М. Мацько. – 2-ге вид. – Київ : Вища шк., 2006. – 311 с.
Ораторське мистецтво : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів юридичн. спец. / за ред. Н. П. Осипової. – 2-ге вид. – Харків : Одісей, 2006. – 144 с.
Токарська Л. С. Культура фахового мовлення правника : посібник для вузів / Л. С. Токарська, І. М. Кочан. – Львів : Світ, 2003. – 310 с.
Михайловская Н. Г. Искусство судебного оратора / Н. Г. Михайловская, В. В. Одинцов. – М. : Юрид. лит., 1981. – 176 с.
Загальна характеристика етапу диспозиції
Диспозиція (від лат. «розташування») – це розділ риторики, який вивчає структуру ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен структурувати попередньо зібраний ним матеріал (див. етап інвенції), тобто виділити у ньому певні частини та забезпечити зв'язок між ними. Оптимальна структура промови відома ще з античних часів: вступ, головна частина, закінчення. З метою забезпечення зв’язку між цими частинами, а також зв’язків між окремими фрагментами у середині частин, використовуються різні перехідні конструкції. Вони бувають:
заперечувальні: «але», «однак», «на жаль» (наприклад: «Пояснення громадянина N виглядають переконливими, однак при цьому він не враховує наступних обставин…»),
підтверджувальні: «до речі», «окрім того», «дійсно», «а це означає, що…», «на доказ цього», «це можна підтвердити тим, що…» (наприклад: «Громадянин N стверджує, що вчора у 2100 він перебував вдома. Дійсно, це так, оскільки сусіди бачили його у цей час на власному балконі, де він курив»),
нейтральні: «цікаво, що», «виявляється, що», «слід підкреслити, що», «по-перше,… по-друге,… по-третє», «а тепер перейдемо до розгляду наступного питання» («Ми ознайомилися із загальною характеристикою етапу диспозиції, а тепер розглянемо особливості вступу до промови»).
Оратору рекомендується періодично звертатися до аудиторії, заохочуючи її до спільного обговорення питань: «а тепер ми із вами розглянемо…», «давайте пригадаємо», «давайте разом подумаємо над…».
Вступ до промови
Вступ відіграє дуже важливу роль, оскільки з нього оратор починає встановлювати контакт з аудиторією. Вступ повинен бути достатньо стислим, ясним для розуміння та, разом з тим, яскравим, виразним, викликати інтерес до теми виступу. Яким чином з перших хвилин виступу можна привернути увагу аудиторії? Оратор може підкреслити своє право говорити на обрану тему, своє зацікавлене ставлення до неї. Необхідно знайти зрозумілі та переконливі аргументи для того, щоби привернути увагу, підкреслити значущість питання, що розглядається. Допомогти у цьому може добре знання характеристик аудиторії. Наприклад, якщо аудиторія налаштована конфліктним чином, то зусиль треба докласти більше. Можна використати прийом, який має назву «початок здалеку». Наприклад, можна розпочати із фрази про те, що існує багато точок зору на дану проблему, вони цікаві та мають право на існування. Однак, є ще одна точка зору, яку оратор хоче донести до слухачів. Вона теж гідна уваги, а слухачі самі вирішать, чи прийняти її, чи ні. Оратору не слід з перших хвилин виступу намагатися рішуче змінити переконання слухачів. Треба з повагою та з розумінням поставитися до їхньої точки зору. Якщо аудиторію можна вважати непідготовленою, то у вступі можна використати стислі, але яскраві цитати, вражаючі факти, приклади, можна апелювати до загальновідомого джерела інформації, проголосити компліменти слухачам, сформулювати проблемні питання, які будуть цікаві присутнім. Не слід промовляти фрази на зразок «я багато часу не заберу», загравати та підлещуватися до аудиторії. Якщо аудиторія є підготовленою, то можна використати прийом «несподіваний вступ». Таким вступом може бути чиясь парадоксальна думка, маловідомі факти, все, що змусить навіть обізнану аудиторію здивуватися, зацікавитися.