Тема 3. Підприємство та підприємництво, їх економічні та правові засади.

Основні питання для вивчення:

1. Підприємство як суб’єкт господарювання.

2. Підприємницька діяльність.

3. Класифікація суб’єктів господарювання за їх організаційно – правовими формами.

4. Типи об’єднань підприємств.

Питання для контролю:

1. Поняття галузей і галузевої структури.

2. Навести економічну характеристику головних, додаткових і підсобних галузей.

Тести

1.Основна мета діяльності підприємств:

-задоволення потреб населення в продукції, яку виробляє це підприємство;

-вихід з продукцією на зовнішні ринки;

-виробництво продукції з мінімальними затратами;

-розширення асортименту продукції.

2.Правове забезпечення, установчі документи та економічна основа функціонування приватного підприємства.

- Закон "Про підприємництво", "Про ФГ", Установчий договір, оренда майна;

- Закон "Про підприємство", статут, земельна ділянка, майно засновника, орендована земля та майно;

- Закон "Про оренду землі", земельний кодекс, статут, оренда землі;

- Закон України "Про КСП", статут,оренда землі та майна.

3.Правове забезпечення, установчі документи та економічна основа функціонування товариства з обмеженою відповідальністю.

- Закон " Про підприємство", статут, статутний фонд, власна земля і майно;

- Закон "Про господарські товариства", установчий договір, статут, статутний фонд, земельні паї;

- Закон "Про господарські товариства", статут і установчий договір, земля і майно власне і орендоване;

- Закон "Про підприємництво", статут, земля і майно орендовані.

4. Офшорна компанія створюється з метою:

-об’єднання суб’єктів господарювання.

-отримання податкових пільг.

-отримання права ведення спрощеного бухгалтерського обліку.

-отримання спрощеного митного режиму.

5. Розрізняють такі типи картелю:

-внутрішні, зовнішні.

-експортні, імпортні.

-національні, міжнародні.

-міжнародні, внутрішні.

6. Компанія – власник, статутний капітал якої утворюють контрольні пакети акцій підприємств, що входять до неї – це:

-трест.

-холдинг.

-офшорна компанія.

-картель.

Завдання 1

За даними форми № 50 с.-г. визначити склад та структуру чистого доходу від реалізації продукції та визначити: галузеву структуру сільськогосподарського підприємства, його виробничий напрям і рівень спеціалізації.

Мета: оволодіти методикою та здобути практичні навички аналізу і прогнозування, а також виявлення резервів оптимізації галузевої структури сільськогосподарського підприємства; визначення виробничого напряму і рівня його спеціалізації.

Методичні рекомендації

Галузь — це частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва (предметів і знарядь праці), технологією виробництва і його організацією, а також професійним складом працівників.

Сільське господарство являє собою таку сферу матеріального виробництва, яка сама складається з комплексу галузей, причому цей комплекс необхідно розглядати на різних рівнях, виділяючи на кожному з них групу галузей, що мають між собою досить істотні спільні ознаки.

Рис. 1. Градація галузей сільського господарства

За окремими галузями ІІІ рівня можна виділити галузі IV рівня . Наприклад, у зерновиробництві такими галузями є виробництво озимої пшениці, озимого жита, ячменю, вівса, зернобобових.

Кожне аграрне підприємство, крім вузькоспеціалізованих, розвиває кілька галузей, які знаходяться у певному співвідношенні (поєднанні). Залежно від економічної ролі, яку відіграють галузі в економіці підприємства, їх поділяють на головні, додаткові й підсобні. До головних відносять галузі, які формують виробничий напрям підприємства, його спеціалізацію.

Вся діяльність підприємства спрямовується, насамперед, на створення необхідних умов для успішного розвитку саме цих провідних галузей, оскільки від рівня ефективності їх функціонування залежить загальний економічний стан господарства. Водночас кожне підприємство розвиває додаткові галузі, які мають, як правило, товарне значення. Основна їх функція полягає в тому, щоб підвищити доходність підприємства, створити необхідні умови для успішного розвитку головної галузі (галузей спеціалізації), забезпечити найповніше використання матеріальних ресурсів і робочої сили, пом’якшити сезонність виробництва

З метою самозабезпечення певними видами сільськогосподарської продукції аграрні підприємства нерідко розвивають підсобні сільськогосподарські галузі, що мають незначне товарне значення (наприклад, свинарство — для забезпечення працівників господарства приплодом і громадське харчування свининою, птахівництво — для задоволення потреб громадського харчування тощо) або зовсім його не мають. Підсобні галузі можуть бути представлені несільськогосподарськими виробництвами, наприклад місцевими промислами, виробництвом будівельних матеріалів тощо. Вони можуть мати товарне значення і розвиватися з метою раціонального використання трудових та інших ресурсів, одержання додаткового доходу і нерідко для самозабезпечення.

Немало підприємств розвивають промислові виробництва з переробки сільськогосподарської продукції. Ці галузі нерідко стають провідними в таких господарствах, завдяки чому останні набувають статусу агропромислових підприємств або агрофірм.

В аграрних підприємствах не вся продукція набуває товарну форму. Частина її споживається в процесі виробництва іншими галузями, насамперед головними, тому для оцінки галузевої структури кожного підприємства необхідно використовувати такий показник, який характеризував би склад і співвідношення всіх галузей незалежно від каналу використання їх продукції. Таким показником є структура чистого доходу, яка визначається діленням чистого доходу, отриманого від реалізації продукції, одержаної від певної галузі, на загальний обсяг чистого доходу підприємства. Структура чистого доходу дозволяє судити про роль окремих галузей у виконанні виробничої програми господарства і формуванні її товарного фонду. З підвищенням питомої ваги тієї або іншої галузі в структурі чистого доходу зростає її значення для економіки підприємства.

При визначенні галузевої структури підприємства бажано оперувати даними за три роки, що дає змогу уникнути випадкових відхилень в одержаних результатах, спричинених впливом погодних умов.

Таблиця 2.1- Склад та структура чистого доходу від реалізації продукції.

Види продукції	20__р.	20__р.	20__р.	В серед. за 20__-20__ рр.
	Сума, тис.грн	Сума, тис.грн	Сума, тис.грн	Сума, тис.грн	Структура, %
Зернові та зернобобові - всього Насіння соняшнику Цукровий буряк Ріпак Виноград Плоди Інша продукція рослинництва Всього по рослинництву Молоко Продукція вирощування ВРХ Продукція вирощування свиней Інша продукція тваринництва Всього по тваринництву Послуги в сільському господарстві Всього по сільському господарству

Спеціалізація с.-г. виробництва проявляється в тому, що окремі економічні райони, зони, господарства, ферми, бригади зосереджують свої зусилля на виробництві одного або декількох видів товарної продукції, які характеризують виробничу структуру підприємства.

Рівень розвитку спеціалізації сільськогосподарського виробництва господарства оцінити можна за допомогою коефіцієнту спеціалізації – Кс, який визначається за формулою:

(1)

де: У_і – питома вага і-ої галузі в загальній сумі чистого доходу від реалізації сільськогосподарської продукції і продукції її переробки, %;

і – порядковий номер галузі в ранжированому ряду за зниженням показника питомої ваги;

п – кількість виділених товарних галузей.

Даний коефіцієнт дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням всіх його товарних галузей.

Прийнято вважати, що підприємство є: багатогалузевим, коли коефіцієнт не перевищує 0,20, зі слабким рівнем спеціалізації – 0,21 – 0,30, із середнім – 0,31-0,40, вищим середнього – 0,41- 0,50, високим – 0,51 - 0,60 та глибоким – понад 0,6.