Оцінювання результатів проектної діяльності

Економічна ефективність  це співвідношення корисного результату (ефекту), вираженого у вартісному еквіваленті, з витратами, що обумовили його одержання.

У загальному випадку проблема оцінки ефективності інвестицій виникає перед потенційним інвестором, у розпорядженні якого знаходиться капітал, інвестування якого може принести їх власнику певну вигоду. Під вигодою розуміється ступінь досягнення цілей, що стоять перед інвестором, обумовлених його потребами. При цьому в умовах ринкової економіки цілі, що стоять перед первинними господарчими суб'єктами і суспільством у цілому, різні.

Розходження цілей функціонування цих суб'єктів вимагає виділення, принаймні, двох видів критеріїв ефективності їхньої діяльності:

• локальні критерії ефективності діяльності первинних господарчих суб'єктів, що у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод у довгостроковій перспективі;

• глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати у основі державної політики, спрямованої на динамічний розвиток усього суспільства.

Наявність двох груп суперечливих критеріїв вимагає використання різних методів оцінки ефективності інвестицій, який можна розділити на макро- і мікроекономічні.

Макроекономічний критерій повинний враховувати усі наслідки реалізації інвестиційного проекту, як безпосередньо економічні у суб'єкта господарської діяльності, що здійснює проект, галузі, до якої він належить, взаємодіючих з ним суб'єктів і галузей, економіці в цілому; але і позаекономічні (соціальні, екологічні). Оцінка різноманітних результатів повинна виконуватись не тільки у вартісній формі, але, і, коли результати невимірні у вартісній формі, за допомогою натуральних або якісних оцінок.

Мікроекономічний критерій повинний відбивати господарські інтереси безпосередніх учасників інвестиційного процесу у стратегічній перспективі. У світовій практиці широке поширення придбав критерій, заснований на аналізі вхідних і вихідних грошових потоків інвестора.

У сучасних умовах виділяють такі основні принципи оцінки ефективності інвестицій:

1. Результативність проекту. Означає, що ефект від його здійснення повинен бути позитивний.

2. Результати і витрати повинні визначатися на основі зіставлення ситуацій "із проектом" і "без проекту", а не порівняння характеристик, що мають місце, "після проекту" і "до проекту" чи ігнорування ситуації "без проекту" узагалі.

3. Адекватність і об'єктивність. Обумовлюють необхідність при оцінці результатів і витрат забезпечити правильне відображення структури і характеристик об'єкта, стосовно до якого розробляється проект. При цьому необхідно враховувати ступінь вірогідності якісних і кількісних показників об'єкта, а також об'єктивно властиву майбутньому невизначеність.

4. Коректність. Означає, що методи оцінки повинні задовольняти певним загальним формальним вимогам, до числа яких у першу чергу відносяться:

• монотонність: при збільшенні результатів і зменшенні витрат оцінка проекту за інших рівних умов повинна підвищуватися;

• симетричність: при зіставленні двох проектів (варіантів) порівняльна величина переваг одного з них повинна збігатися з величиною недоліків іншого;

• транзитивність: якщо перший проект краще другого, а другий краще третього, то перший повинен бути краще третього;

• бажано і дотримання властивості адитивності, тобто ефект деякого i-го проекту в порівнянні з k-м дорівнює сумі ефектів i-го проекту у порівнянні з j-м і j-го проекту в порівнянні з k-м.

5. Системність. Відбиває необхідність враховувати, що проект впливає на складну соціально-економічну систему, тому при його реалізації можуть мати місце не тільки внутрішні, але і зовнішні ефекти. Потрібно враховувати, що сукупний ефект від комплексу заходів може не дорівнювати сумі ефектів від роздільного їхнього проведення.

6. Комплексність. Вимагає розглядати процес реалізації інвестиційного проекту як досить складний процес з різними фазами здійснення проекту, стадіями його оцінки. Необхідно враховувати витрати і результати за проектом протягом усього його життєвого циклу. Передбачається врахування не тільки економічних (прямих і непрямих), але і позаекономічних (соціальних, екологічних і інших) наслідків реалізації проекту.

7. Обмеженість ресурсів. При оцінці ефективності проектів слід виходити з обмеженості усіх видів ресурсів (економічних благ). Звідси необхідно враховувати відповідні плати за їх витрату і використання.

8. Величина витрат, за якою оцінюється кожен задіяний у проекті ресурс, повинна містити у собі й упущену вигоду, зв'язану з можливим його альтернативним використанням. Такий підхід зветься альтернативною вартістю ресурсу і повинний застосовуватися стосовно усіх видів ресурсів, включаючи природні, трудові, фінансові, а також підприємницькі здібності. Тим самим результат оцінки проекту відіб'є не бухгалтерський (прибуток), а економічний ефект. Тому нульова оцінка одержуваного ефекту при реалізації проекту свідчить не про його безприбутковість, вона означає, що ресурси тут використовуються не гірше (але і не краще), чим у альтернативних варіантах.

9. Необмеженість потреб. Цей принцип говорить про те, що наявні обмежені ресурси потенційно можуть знайти ефективне застосування, тому що загальна потреба у ресурсах необмежена. При наявності альтернатив проекти-"кандидати" повинні належати Парето-оптимальній безлічі рішень: не повинне бути інших можливостей споживання ресурсів, при яких деякі цілі досягаються у більшому ступені, а інші в не меншому.

10. Специфіка проекту і його "оточення" визначає зміст конкретних показників ефективності, їхню структуру, способи визначення.

11. Наявність декількох учасників інвестиційного процесу визначає розбіжність їх інтересів, різне відношення до пріоритетності різних варіантів проекту. Звідси випливає необхідність оцінки ефективності проекту з позицій кожного учасника.

12. Динамічність процесів, зв'язаних з реалізацією проекту, означає, що структура і характеристики вхідних у нього об'єктів не залишаються постійними, а варіюються у часі. Зокрема, перемінними є величини витрат і результатів. Помітний вплив на їхню динаміку чинять процеси загальної і структурної інфляції.

13. Нерівноцінність різночасних витрат і результатів. При підсумовуванні витрат і результатів за який-небудь період відповідні величини грошового потоку повинні бути приведені до порівнянного виду – до єдиного моменту часу.

14. Обмежена керованість. При оцінці ефективності інвестиційних проектів як елементи грошових потоків виступають лише майбутні надходження і відтоки, тому що минулі події керуванню не піддаються.

15. Неповнота інформації зустрічається на будь-яких стадіях розробки й оцінки проекту і виражається звичайно в термінах невизначеності і ризику.

16. Врахування структури капіталу. Як правило, капітал, що використовується у проекті, не буває однорідним: звичайно частину його – власний, а частина – позиковий. Ці види капіталу істотно різняться за рядом характеристик, насамперед ступені ризику. Тому структура капіталу є важливим чинником, що впливає на оцінку ефективності проекту.

Показники економічної ефективності інвестицій розрізняють за рівнем цілей інвестора. Серед них виділяють показники суспільної, бюджетної і комерційної ефективності.

Показники суспільної ефективності враховують результати і витрати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційних проектів. Вони можуть розраховуватися на загальнонаціональному, регіональному і галузевому рівнях. При визначенні показників суспільної ефективності на загальнонаціональному рівні до складу результатів включаються як результати, що досягаються безпосередньо на транспорті, так і позатранспортні результати реалізації проектів. При розрахунку витрат визначаються одноразові і поточні витрати усіх учасників реалізації проекту. Витрати розраховуються за підприємствами-учасниками без повторного врахування тих самих витрат, а також без врахування витрат одних учасників у складі витрат інших учасників. У складі витрат при визначенні суспільної ефективності включається вартість вантажів "на колесах", а також вартість пасажиро-години. Розрахунки показників суспільної ефективності здійснюються з урахуванням прямих, супутніх, сполучених і інших витрат.

Прямі інвестиції являють собою капітальні вкладення, необхідні безпосередньо для реалізації інвестиційного проекту. Супутні інвестиції – це вкладення в інші об'єкти, необхідні для нормального функціонування основного об'єкта. Сполучені інвестиції – це вкладення у суміжні галузі економіки, що забезпечують основними й оборотними засобами будівництво і подальшу експлуатацію об'єктів. Інші інвестиції містять у собі витрати на проїзд працівників до місця нового будівництва, на підготовку кадрів, витрати на консервацію основних засобів, що вивільняються, на збільшення оборотних активів підприємств і інші одноразові витрати.

Показники бюджетної ефективності відбивають фінансові наслідки реалізації інвестиційних проектів для державного чи місцевого бюджетів. Визначаються з урахуванням перевищення доходів відповідного бюджету над витратами. До складу доходів бюджетів включаються збільшення податкових надходжень, плата за користування природними ресурсами, мита, акцизи, емісійні доходи від випуску цінних паперів тощо. Крім того, при оцінці ефективності інвестиційних проектів, до доходів бюджетів відносять надходження в позабюджетні фонди. Витрати бюджетів обумовлюються прямим бюджетним фінансуванням реалізації інвестиційного проекту; виділенням кредитів Національного банку й уповноважених банків; компенсації за рахунок бюджетів, гарантії інвестиційних ризиків.

Показники комерційної ефективності враховують фінансові наслідки реалізації інвестиційних проектів для їхніх безпосередніх учасників. Комерційна ефективність може розраховуватися як для проекту в цілому, так і для окремих учасників.

При розрахунку комерційної ефективності грошові потоки включають:

Від інвестиційної діяльності: витрати на придбання (спорудження) необоротних активів, поповнення (вивільнення) оборотних активів тощо.

Від операційної діяльності: доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, позареалізаційні доходи; поточні витрати без амортизаційних відрахувань, податки й обов'язкові платежі тощо.

Від фінансової діяльності: надходження і погашення кредитів, погашення заборгованості і відсотків по кредитах і боргових цінних паперах тощо.

У залежності від мети використання показники ефективності інвестиційних проектів розподіляються на: показники загальної (абсолютної) і порівняльної ефективності. Показники загальної економічної ефективності визначаються з урахуванням загального обсягу доходів і витрат. Показники порівняльної економічної ефективності доцільно визначати з урахуванням тільки частини доходів і витрат, що відрізняється за варіантами. Показники загальної і порівняльної економічної ефективності доповнюють один одного, тому що варіант інвестиційних вкладень, установлений за допомогою показників порівняльної ефективності, повинний мати достатню абсолютну ефективність.

При розрахунку показників ефективності інвестицій можуть використовуватися базисні (поточні), прогнозні і розрахункові ціни. Базисні ціни – це ціни, які склалися на визначений момент часу, що приймаються постійними на весь розрахунковий період. Прогнозні ціни враховують зміну цін у часі. Розрахункові ціни – це ціни нових або удосконалених продуктів, що раніше не існували і визначаються розрахунковим шляхом.

До динамічних показників загальної (абсолютної) ефективності інвестицій відносяться чистий дисконтний доход, індекс прибутковості, внутрішня норма прибутковості, строк окупності інвестицій.

Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум і термінів повернення інвестованого капіталу, з іншого. Це загальний принцип формування системи оціночних показників ефективності, відповідно до якого результати будь-якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами (застосованими ресурсами) на її здійснення.

Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів, пов'язаних з реалізацією проекту.

При оцінці ефективності реальних інвестицій величина ефекту (повернення інвестованого капіталу) оцінюється на основі показника "чистого грошового потоку" [net cash flow]. Цей показник відображає різницю між надходженням і вибуттям грошових коштів (або фінансових ресурсів в інших формах) на підприємство.

У процесі оцінки ефективності суми чистого грошового потоку повинні бути приведені до поточної вартості шляхом дисконтування.

Для оцінки ефективності інвестицій використовується система показників.

Залежно від методу обліку фактору часу в здійсненні інвестиційних витрат і отриманні поворотного інвестиційного потоку всі показники ефективності поділяються на дві групи - динамічні (дисконтні) і статичні (бухгалтерські).

Показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, засновані на дисконтних методах розрахунку передбачають обов'язкове дисконтування витрат і доходів по окремих інтервалах розглянутого періоду. У той же час показники оцінки, засновані на статичних методах розрахунку, передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і доходи без їх дисконтування.

До динамічних показників відносяться:

- Чиста поточна вартість (чистий дисконтований дохід);

- Індекс дохідності;

- Динамічний період окупності;

- Внутрішня норма доходу.

До статичних показників відносять:

- Коефіцієнт рентабельності;

- Статичний період окупності.

У сучасній інвестиційній практиці динамічні показники ефективності реальних проектів є переважаючими. Вони обов'язково повинні розраховуватися за всіма середнім і великим реальним інвестиційним проектам, реалізація яких носить довгостроковий характер. Показники, засновані на використанні статичних методів розрахунку, застосовуються, як правило, для оцінки ефективності невеликих короткострокових реальних інвестиційних проектів.

Розглянемо більш докладно методику розрахунку та умови використання основних показників оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.