Тема 9. Правове регулювання часу відпочинку Методичні вказівки до теми № 9

Час відпочинку безпосередьо пов”язаний з робочим часом і його правове регулювання сприяє охороні праці працівників, надає їм можливість поновити свою працездатність, сприяє розвитку їх особистостей.

Як і робочий час, час відпочинку регулюється значною кількістю нормативних правових актів, у тому числі колишнього СРСР.

При проведенні курсового дослідження цього питання, слід визначити поняття часу відпочинку, їх видів і порядку застосування.

Особливої уваги заслуговує основний вид часу відпочинку – відпустки, види, тривалість і порядок надання яких регулюєтюся не тільки нормами КЗпП та Законом України “Про відпустки” від 15.11.96р., але й іншими законодавчими актами. В роботі треба розглянути співвідношення законодавства про відпустки в Україні із регулювання відпусток в конвенціях МОП та нормативних актах країнах Європи.

Обов’язковим є використання практики застосування часу відпочинку на певних піприємствах з наведенням додатком) локальних актів, яких визначаються ці питання.

Робота повинна мати творчий характер, виявляя собою обгрунтований на узагальненні спеціальної літератури систематично висловлений матеріал з визначеної теми. Творчий характер роботи полягає, насамперед, в умінні узагальненні, систематизації і викладенні матеріалу.

Починати роботу слід з вивчення літератури, де висвітлюються основні рішення з питань, проблем, які розглядаються в курсовому проекті. Значну допомогу в підборі спеціальної літератури можуть надати бібліографічні покажчики з галузей права. Слід використовувати періодичну пресу – газети та журнали. Пошук спеціальної літератури з питань, що досліджуються у курсовій роботі, можливо здійснювати за допомогою наступних джерел:

- предметного каталогу книг та журнальних статей в наукових та студентських бібліотеках;

- при читанні літератури шляхом виписування джерел, на які посилається автор у списках, примітках.

Юридична практика – це судова практика, матеріали наглядово-контрольної діяльності державних та громадських організацій, матеріали практики з підприємств. Пошук матеріалів практики доцільно починати після того, як студент вивчить відповідні літературні та нормативні джерела.

Виконуючи курсову роботу студент повинен з творчістю ставитись до складання плану розкриття обраної теми, його зміни чи доповненню у процесі роботи після консультації з керівником. Проте, при розробці плану слід включати тількі питання, що не виходять за межі теми. Курсова робота повинна мати чітко визначену структуру. Окремі питання, розділи і підрозділи слід визначати відповідними назвами, цифровою чи літерною нумерацією.

Курсова робота повинна мати таку структуру:

- Зміст;

- Вступ, в якому обгрунтовується актуальність теми;

- Основний текст – розділи, підрозділи та їх назви;

- Висновок, у якому робляться підсумки дослідження та пропозиції;

- Список використаних джерел, який поділяється на:

нормативний матеріал, спеціальна література, матеріали юридичної практики.

При посиланні на монографію (підручник, посібник) в виносці вказується призвище та ініціали автора, назва роботи, місто та видавництво, яке друкує роботу, рік видання і обов'язково сторінку, де знаходиться це місце посилання. При посиланні на статтю в журналі(газеті) або збірку, після призвища, ініціалів автора та назви статті, йдеться найменування журналу (газети), збірнику, рік видання, № та сторінка посилання. Роблячи посилання на нормативний акт, в тексті необхідно давати повну його назву, ким і коли він був прийнятий (з посиланням на конкретну статтю, пункт), а в виносці – тільки джерело публікаціі.

Порядок оформлення титульної сторінки, змісту, посторінкових виносок та списку літератури подається в додатках №№ 1-4.

Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 30-40 друкованих сторінок на стандартних аркушах розміром 297 х 210 мм.

На сторінці повинно бути не менше 28 і не більше 30 друкованих рядків (включая і виноски) з інтервалом: 1,5 - для комп'ютера; 2 – для друкарської машинки). Довжина кожного рядка– 60 знаків(шрифт – 14), у тому числі пропусків між словами.

Вступ, розділи, висновок та список використаних джерел починаються з нової сторінки.