• Основні положення концепції «держави загального до- бробуту» («соціальноїдержави»).

• Моделі соціальної політики і соціальної практики та їх вплив на соціальнуроботу.

• Соціальна робота як інструмент контролю у фашист- ськійНімеччині.

• Сучасні тенденції розвитку ідей «держави загального добробуту».

Системисоціальноїпідтримки укожнійкраїні формувались ізврахуванням історичнихумов.Тому,не дивлячись наподібністьіодноманітністьвирішуваних завдань,маютьвідмінностіупідхо-дах, методах і організаційному оформленні. Визначальниммомен-томприцьомувиступає рольдержавиу вирішенніпроблемсоці-альногозахистунаселення. Зацієюознакоюрозрізняють амери-канську систему (з переважанням недержавних формдопомогиіпідтримкисоціальновразливихверств населення) і європейськусистему (з переважаннямдержавнихформдопомогиі підтримкинаселення). Кожна знихформувалась наосновіособливостейіс-торичногорозвитку континентів, їхполітичних,економічнихікультурниххарактеристик.

Американськаідеологіяіндивідуалізму наклалавідбитокі наформуваннясоціальноїполітики, в якійдержавівідводилась від-носнонезначна роль(особливодоВеликоїекономічноїдепресії1928-1933pp.),аосновнаопораробилась на власні сили, ініціати-ву індивіда та максимальну незалежність від державних струк- тур. Длябільшостікраїнєвропейськогоконтиненту характернависокаміраучастідержавиуздійсненнісоціальноїпідтримки на-селення. Власне,самітрадиціїсоціальноїдопомогивЄвропіма-ютьбільштривалуісторіюі пов'язані зобщиннимивідносинами.У міру послабленняміжобщиннихзв'язківфункціїдопомогипе-ребиралирелігійній світськіблагодійніта приватні організації, азгодомдержава.Одержавлення формсуспільноїдопомогипов'я-зують із розвитком капіталізму і загостреннямсоціальнихпроб-

86

лем.Державабрала насебевизначення напрямківсоціальноїпо-літики, її планування, фінансування і реалізацію. Після Другоїсвітової війнитакийпідхідотримав назву «держава загальногодобробуту».Варто відмітити, що це поняття зустрічається ван-гломовнихваріантах. Унімецькомовнихджерелахвикористову-ється переважно термін«соціальнадержава».Окремідослідникирозглядають згадані поняття яксамостійні,обґрунтовуючитакийпідхід відмінностямиісторико-політичногорозвитку і соціокуль-турних традицій країн, в якихвонивикористовуються[67,155].

Основидляцих понять булизакладені набагато раніше.Пер-шоюпрограмою,щомістила ідеїдержавизагальногодобробуту,вважають системусоціальногострахування, введену у1880-хpp.вНімеччинірейхсканцлеромОтто Бісмарком. Розробленазйогобез-посередньоюучастюсеріязаконівпрострахування(навипадокхвороби,від нещаснихвипадків,у зв'язку зістарістютаінвалід-ністю)була найбільшпрогресивною,хочарозповсюджуваласьлишенаокремікатегоріїробітників,якінесличастинувитратнастраху-вання.У1911р.національнестрахуваннявідхворобібезробіттявБританії запровадив Ллойд Джордж. Концепціябританськоїсоці-альної політики,згіднозякоюдержаваповиннагарантувати кож-номугромадянинумінімум економічноїбезпеки«відколиски домо-гили»буларозроблена В. Г.Беверіджем у1942р.іпочалавпрова-джуватисьпісляДругоїсвітовоївійни[57,115].Британськимисоці-альними працівникамивикористовуваласьвідповіднаконцепція со-ціальноїроботизклієнтом«відколиски домогили»,яка передба-чаларізнівидидопомогипротягомвсьогожиття(починаючизкон-сультування вагітних жінок і закінчуючи похованнямлюдини).

Формування самихдержавзагальногодобробуту(а не окремихідейі положень) пов'язують ізвисоким економічнимрозвиткомкраїн, який дозволив забезпечити населенню прожитковийміні-мум(приблизно40-іpp. XXст.).Самев цей періодосновноюумо-воюсоціальноїполітики сталавважатисявідповідальністьурядуза благополуччя і дотримання соціальних прав громадян.«Цявід-повідальність не можебутиперекладена на індивіда, приватнепідприємствоабообщину,мікрорайон. Такадержавазахищаєлю-дей відбідностішляхомдопомогипо безробіттю, виплат сім'ї, гро-шових компенсацій,пенсійпо старості, забезпечуючиповноціннуохоронуздоров'я, безплатнуосвіту,громадське житло.Соціальнапідтримка вцьомувипадку здійснюється якдержавневтручаннявжиттялюдейнанаціональномуімісцевомурівняхчерезпро-

87

грамисоціальногозабезпечення,освіти,охорониздоров'я... Фінан-суванняцієїсистеми здійснюється за рахунок перерозподілудо-ходівчерез страхуванняі податковуполітику»[56,63].

Способивирішення соціальнихпроблемв різнихкраїнах за-гальногодобробутувідрізняються.Алезагальнимдляних є«про-цес перерозподілу відповідальності за життєвий шляхособистостізсамогоіндивіда,сім'ї,общини,церкви,благодійнихорганізаційна інститути держави»[65,53].

ВостаннідесятиліттяXXст.такі фактори,якекономічнийспад, постаріння населення, подорожчаннямедичногообслугову-вання тарядіншихпризвели дозмінвсоціальній політиці бага-тьохдержав.Ідеї «держави загальногодобробуту»піддаютьсякритиці.Основнимаргументом противниківдержавподібноготи-пу виступаєдороговизнаі марнотратністьсоціальної політики.Технологія активного втручаннядержавивекономіку,яка служи-лаосновоюдляреалізації принципів «держави загальногодобро-буту», перестає спрацьовувати.Томусьогоднішнісистеми соціаль-ноїдопомогибагатьохдержавдуженеоднорідні.Зокрема, уСШАсоціальні програми фінансуються як із федерального бюджету,такіз бюджетів штатів. Надзвичайно розповсюджене інвестуван-ня програм приватними фондами,черезвиплату цільових грантівна конкурснійоснові.

Іхочана думку західних експертів ідеали «державиблагопо-луччя» значноюміроюзастаріли і суперечатьнинішнійдійсності,жодна з країн не відмовляється віднихповністю.Усвідомостілюдей щедужесильноює установка надержавнутурботупропотребуючих, іспробискоротитисоціальнівитрати зустрічаютьсерйозний спротив.Поступоватрансформаціясистемсоціальноїдопомогипов'язанатакожзсоціально-економічнимиможливостя-ми і політичними реаліями. Якщо вбільшостікраїн Західної Єв-ропи і СШАвонаопирається на усталену десятиліттями системуцінностейі достатньоміцнуматеріальну базу, то впостсоціалі-стичнихкраїнах«реформи відбуваються нафонікраху поперед-ніхцінностей,невпевненостістосовнонових,в умовах кризисоці-ально-економічноїсистеми, різкої нестачікоштівне реальнийсоціальний захистлюдей»[24,134].Та, незважаючи навідмінно-сті,восновіреформуваннясистемсоціальногозахистулежитьрядзагальних принципових положень. Як вказують автори«До-відкового посібниказсоціальноїроботи»,при характеристиці со-ціальноїдержавинеобхідновраховувати наступніпараметри:

88

• податковадержава(розмірбюджетних асигнувань насоці-альну сферу, позабюджетні фонди і соціальне страхування,запо-біганнянадмірної «роздутості»соціальнихпільгідопомог,і мак-симальне заохочення індивідуальних накопичень громадян, части- на з яких можебутивикористанадляпідвищеннясуспільногоблагополуччя);

• державапослуг(мірарозвиткусоціальнихслужб.Соціальнасфераєоднієюізнайбільш людиномісткихгалузейекономіки.Частка тих, чия праця маєвідношеннядоданоїсфери, складає вШвеції— 35 %, Нідерландах — 28 %,США— 26 %, Франції іВеликобританії — по 25 %, ФРН — 21 %,Японії— 13%);

• правовадержаваз розвиненимсоціальнимзаконодавством,яке передбачаєпринципрозподілу влади, реалізацію функційза-конодавчої, виконавчоїісудовоївлади всоціальнійсфері, форму-вання нормативно-правової базисоціальноїроботи,взаємодію ор-ганіві установрізноївідомчоїналежності всоціальнійсфері зрізнимигромадськимиі приватними ініціативами. Уцьомузв'язкусоціальнадержаваможе існувати лиш при наявності розвинутогогромадянськогосуспільства[67,156].

Основніпринциписоціальноїдержавивідображені у ЗагальнійДекларації правлюдини,Європейськійсоціальнійхартії, конвен-ціях і рекомендаціяхМіжнародноїорганізації праці: кожна люди-наповиннамати можливість заробляти напрожиттявільнообра-ноюпрацею;всітрудящімаютьправо на справедливу винагоро-ду, достатнюдляпідтримкинормальногорівняжиття(власногоісвоїхсімей);всітрудящі і їх утриманці мають право на соціальнезабезпечення; кожналюдина,яка немаєдостатніхзасобівдо іс-нування, має право насоціальнуімедичнудопомогу;кожналю-дина-інвалідмаєправо на професійнупідготовку,професійну ісоціальну реадаптацію, незалежновідпричин іхарактеруінва-лідності таін.

Накопичений століттямидосвідсоціальноїпідтримки населен-ня дозволивсучаснимдослідникам проаналізувати і виявитиспільнеівідміннев практицісоціальноїдіяльності різних країн.Найбільшпопулярноює типологія, розроблена американським до-слідникомРічардомТітмусомійогопослідовникамиПінкером іЕспінг-Андерсономв70-80-хроках XXст. Згідноз теорієюсоці-альна практика дала три базовихмоделісоціальногорозвитку:патсрналістську(відлат.paternus— батьківський),корпорати-вістську(відлат. corporatio —спілка)таетатистську(відetat—

89

держава). Знайомство знимиможе викликатипевнінепорозумін-ня узв'язкуз тим, що воднихджерелахподається їх наукованазва, наведена вище, вінших— поняттяабополітичний зміст.Томудоцільноподатинаступнутаблицю[24,199]:

Моделісоціальноїполітикиісоціальноїпрактики

	Модель1	Модель2 Модель3
Поняття	залишкова	індустріально-економічногорозвитку	державно-перерозподільча
Політичнийзміст	консервативна	ліберальна	соціалістична
Наукованазва	патерналістська	корпоративіст-ська	етатистська
Головнийсуб'єкт	сім'я, приватнестрахування	підприємці	держава
Організаційний принцип	залишковий	змішаний	всезагальний
Критерії ДОПОМОГИ	наосновівраху-ваннязасобівдоіснування	зайнятість	громадянство
Фінансовавідповідальність	держава	підприємціідержава	держава
Рівенькомпенсацій	низький	середній	високий
Відносининаринкупраці	громадські неоп-лачуваніроботи	розподіл на зайнятих інезайнятих	усереднення
Мета	рівність вбідності	втратадоходів	перерозподілдоходів
Варіанти	цільоваспрямованість	збереженнядоходів

Дляпатерналістськоїмоделі соціальноїполітикиісоціальноїпрактики характернонамагання досягти ефективності, використо-вуючифонди на забезпеченнянайбільшпотребуючихдопомогичленів суспільства, які не в змозісамісебезабезпечити. Упорів-

90

няннізіншимивонавідрізняється низькимрівнемучастідержаві-;у вирішеннісоціальнихпроблем.Основнийтягарсоціальногоза-безпеченнянесесім'я і приватніблагодійники(США,Японія).

Корпоративістськіймоделіпритаманна законодавчозакріпле-наспівучасть державних ігромадськихструктур ув и р і ш е нн іпроблеміндивіда, групи,общини.Держава делегує частинуобо-в'язківізсоціальногозахисту (і перш за всещодо соціальногострахування) професійним,релігійнимтаіншимдобровільнимор-ганізаціям.Щодосутітакогопідходучастовживаєтьсятермінсубсидіарність(англ.subsidiaritu —допоміжний,доповнюючий).Основніфункціїсоціальногозабезпеченняналежатьпромисловимкорпораціям і профспілкам. Нарегіональномуімісцевомурівняхсоціальнимзабезпеченням займаютьсямісцевіасоціаціїпідприєм-ців, профспілкиі держава(Німеччина,Австрія,Нідерланди,Бель-гія,Швейцарія,окреміелементи у Франції та Італії). Зокрема,дляГолландіїібагатовчомуБельгіїхарактернатакзвана«сек-торизація»(інтересирізнихгрупнаселення представляютьокреміструктури). Багато організацій, які займаютьсясоціальнимзахи-стомі наданням індивідуальних соціальнихпослуг,формувалисьяк«секторні»,приватно керовані, але фінансовані переважнодер-жавою.Місцевавлада бере насебестворення власних службтільки там, деподібніініціатививідсутні.

Етатистськамодельсоціальноїполітики орієнтована на цент-ралізовану, екстенсивну(кількіснорозширюючу) ідорогусистемусоціальногозабезпечення. Намагання забезпечити рівність приво-дить досильноїдержавної участі всоціальному обслуговуванніівиплатісоціальноїдопомоги,контроль за реалізацією державноїсоціальноїполітикиздійснюєтьсямісцевимиорганами влади, під-звітними центральномууряду(скандинавськідержави)[65,57].Основначастина захисту забезпечується через зайнятість насе-лення.«Підтримка солідарноїі універсальної системисоціальногозахисту обходитьсядужедорого,і це означає, щовона повиннамінімізуватисоціальні проблемиі максимізувати надходжелня вдержавнускарбницю.Очевидно,що цяумовакращевсьогофунк-ціонує,колибільшістьлюдейпрацює» [29,31].

Організація управліннясоціальноюсферою заснована на трьохрівнях: державному,регіональномуі муніципальному.Соціальнароботарозгортається переважно вдержавнихагенствах, щояв-ляютьсобоюмережумультидисциплінарних служб. Державнийрівень забезпечується переважно національним страхуваннямна-

91

селения, регіональнийвідповідаєза інститутиохорониздоров'я(госпіталі,ясла,заклади длярозумово відсталих іпсихічнохво-рих), муніципальний організовуєширокийспектрпослугчерезсо-ціальнізаклади(інформація, поради, посередництво,грошовадо-помога,мобільнасоціальна робота,притулкидляжінок, що по-терпаютьвіднасилля, центридлябіженців і т.п.).Прослідкову-ється орієнтація насоціальнупатологію,іосновнаувага зосере-джуєтьсянадопомозі неімущим. Соціальнароботаототожнюєтьсяз державою і покладається більше на примус, ніж на розвитокгромадськоїініціативи.

Звичайно, реальнасоціальна політикаісоціальнапрактикаба-зуєтьсяне увідповідностідо теоретичних моделей, азгіднозіс-торичними, культурними,економічнимиіполітичними умовами.Томупереважаютьзмішанімоделі,вякихвиділяють найбільшхарактерні длятієїчиіншоїмоделіознаки. Для країн Централь-ної,Західної іПівнічноїЄвропиосновнимиє корпоративістська таетатистськамоделісоціальногозахисту,романомовнідержавиви-користовують переважно патерналістську. У скандинавських кра- їнахдіютьзмішпттімоделі,вякихпроявляється протиріччя міжкорпоративною та етатистськоюмоделями.

Розроблену в зарубіжнійсоціальнійпрактицітипологіювико-ристовують і при аналізісоціальної політики колишніхсоціалі-стичних країн. Формально внихпанувала етатистська(держав-но-розподільча) система, проте врійнихдержавах(Польща,Угор-щина,Словаччина) врізній міріпроявлялися і елементи корпора-тивістської та патерналістськоїмоделей(усоціальнійсфері знач-ну роль відігравали державні підприємства і профспілковіоргані-зації, фонди, товариства). У РадянськомуСоюзіконтрольдержа-ви над реалізацієюсоціальноїполітикибувнабагатосильнішим,ніж віншихкраїнахсоціалізму,«протерадянська модельтакожмаєбагато рис,подібнихліберальній (корпоративістській)моделізахідних країн»[24,204].

Розгляд моделейсоціальноїполітикиісоціальноїпрактикимаєважливе значеннядлясоціальної роботи,оскількивонизаймаютьважливемісцевбудь-якійсистемісоціальногозахисту.Проте,яквказуєУолтерЛоренц, системасоціальногозахисту іособливоре-альнапрактиканевизначаютьсянимибезпосередньо[29,25].Аджеісторичновонивиникли набагато раніше державної системисоці-альногозахисту іможутьвідображати елементипевноїкультурноїтрадиції,а недержавногозахисту.Івсежбулобнаївновважати,

92

що практикасоціальної роботизалежитьлишевід професійноїпідготовки,ступеня розробки теоретичних положень та методів ітехнологій. Про це свідчить як вітчизняний історичнийдосвід,такі розвитоксоціальноїроботив країнах з різнимиполітичнимиси-стемами.

Особливийурок історія подає на прикладі використання соці-альноїроботинаціонал-соціалістичним режимом Гітлера в Німеч-чині.Зйогоприходомдо влади(1933р.)дляпрофесіїсоціальногопрацівниказалишавсяодиншанс на виживання — підкоритисясистемі, прийнятитойідеал суспільства, який пропагував націо-нал-соціалізм. По суті це означало повернення до допрофесійноїмоделі соціальноїдопомоги(розподілвипадків і клієнтів на такі,що «заслуговуютьдопомоги»і«незаслуговуютьдопомоги»).Ос-новнийпарадокс дослідники вбачають в тому, щосередсоціаль-нихпрацівниківщедоприходуГітлераставилосяіобговорювалосяв професійнійлітературіпитання пронеобхідністьповноваженьна більш раннє втручання, на ізоляціюважкихпідлітків і т. п. Урамках«євгенічнихтовариств» дискутувалось введеннядержа-воюпримусової стерилізаціїдляобмеження розмірусімейіпере-ривання ланцюга спадковиххвороб(прогресивніметоди соціаль-ноїроботимали б більше шансів на успіх, а медицинамоглабда-тизначнобільше«сильній,здоровій частині населення, якби невитрачаласьна безнадійні випадки»)[29,130].Наційосьовівпрактиці іполітиці соціальноїроботистала відчутнішоюрізницяміж підлітками, які піддаютьсянавчаннюі які не піддаються на-вчанню, між людьмибільшвисокогоі низького гатунку.Зосере-дженість на технічних рішеннях, в тому числі при здійсненні «ре-форматорськоїпедагогіки»,затулилапитання про соціальні правалюдини.Вонинебулиадекватно закріплені в соціальнійполітицііне розроблялися при навчаннісоціальнійроботі.Політика націо-нал-соціалізму надалацимтехнічним рішеннямсвої ідеологічнірамки.Расизмі системасоціальногозахисту привладіГітлерапідтримувалиодинодного:системасоціальногозахиступотребу-вала виправданнясвоїйвідмовівідправлюдини;расизмпроголо-шувавсебев якостісоціальногозахисту, проголошуючи, щобла-гополуччянаціївціломузалежитьвід стану і благополуччянай-більш сильних членів суспільства, а це вимагає «жертв» від більшслабкихвоім'янаціональнихінтересів.

Логікадискримінації, заборон і сегрегації (відокремлення) по-чала панувати і вмисленніпрофесіоналів. Соціальнийзахистіса-

93

ма соціальнароботаповиннібулизвільнитися від співчуття дослабких і відкинутихпідприводомтого,що це почуттязаважаєпрофесійному розвитку. Такийпідхідвикористовував посиланняна об'єктивні наукові критерії,медичнізнання,соціологічнідослі-дженняйекономічнірозрахунки, що ставилойогопозасфероюетичнихдилем.

Уже в1933р. нацистськийурядприйняв закони, які допуска-ли стерилізацію людей зпевнимивадами і захворюваннями(ши-зофренія, маніакально-депресивний психоз, спадкова епілепсія,спадковасліпотай глухота,іншіважкіспадковіфізичні вади йалкоголізм)проти волізгаданих категорій. Уціломув рокифа-шизмубулоздійснено біля300тис;такихоперацій, 2/3яких— зпосиланнямна«розумовувідсталість»[29,136].

Увідповідностідо згаданих законів обов'язок повідомляти просхожі захворювання розповсюджувався на відділкових медсестер, фізіотерапевтів, директорів інтернатів іспівробітників відділівохорониздоров'я. Кінцеве рішення значнимчиномзалежаловідекспертів — лікарів і соціальних працівників, які ставили«пра-вильнийдіагноз»,тобтонадавали процедурі видимістьтерапев-тичноговтручання.

Навсіхрівнях утвердилась перевагаекономічнихміркуваньнад соціальними, а громадянствообумовлювалосьекономічноюко-рисністю.У багатьохмістахматеріальнідопомогиіпільгивидава-лись тільки тим, хтобувготовийітина громадськіроботи.Дирек-тори притулківбулипоставлені передвибором:знизитираціонусімдоголодногорівняабопозбавлятися від невиліковних випад-ків.Для слабких ісоціальновразливихкатегорій широко застосо-вувались в'язниці і концтабори. Першимижертвамисталиособи,якізаймалисяжебракуванням і бродяжництвом:спільнимизу-силлямиполіціїі СС вулицібулиповністюочищенівідних.Зго-домці заходи розповсюдились на наркоманів, проституток, «дар-моїдів»і політичнихдисидентів.

Відорганівсоціальногозахисту очікувалась безумовнапід-тримка такої процедури, функції соціальних працівниківфор-мально залишались вмежахпрофесійнихвимог:призначенняпільг,порада і підтримка уважкихобставинах і т. п. Однакоці-нювання передбачало встановлення діагнозузгідноз нацистськи-ми вимогами, а консультуванняповиннобулодопомогтижертвамзмиритисяабодобровільнопідкоритися тимдіям,які до нихзастосовувались (стерилізація, депортація,ув'язнення).

94

Фашизмвважавсоціальнуроботуі соціальнийзахистважли-вим інструментомсоціальногоконтролю, томуне відміняв їх, авикористовувавдлянаданняблаговидногообразу дискримінацій-нимзаходам, які здійснювалисяпідчасйоговлади.

Використаннясоціальноїроботидляздійснення дискриміна-ційноїпрактики характерно ідляіншихкрайніх правих режимів.Сутьцієїпрактики полягала в тому, що відкидаласьсоціальнапричинністьпроблемлюдини, івонизводились до індивідуальноїпатології.Роботазгенетичною(аотже,невиліковною) патологієювважаласьнедоцільноюіпідлягала згаданим вищеметодам «корек-ції».Цікаво,що вІталіїсоціальнароботаі навчанняційпрофесіїзародилосьсамевранній періодфашизму. УРиміу1928р. конфе-дерацієюпромисловцівіжіночимрухомНаціональноїфашистськоїпартіїбулавідкрита«Вищафашистськашколасоціальноїдопомогивпромисловості».Правий режим Франко вІспаніїзакривіснуючувБарселонішколусоціальної роботиі організував власну[29,77].

Описуючизгаданіподії,У. Лоренцговорить,що ще йсьогоднінепросто скластиповнеуявленняпро ту роль, яку соціальнаробо-тазігралавперіодфашистськогорежиму.Оцінкирозділились,іодніпредставляютьсоціальнихпрацівниківякневиннихжертврежиму,іншіговорять,що цезначнобільше,ніжпростонаївність.Самфактзалишаєтьсяреальним:соціальніслужби нацистськоїНімеччинимимохітьчисвідомовіддали в рукирежимутисячілюдей.

Зрозуміло, що невсіпідкорилися режиму. Дотакихзастосову-валися переслідування, загрози, зміщення зпосад,ув'язненнявконцтаборах.Значначастина опинилася у вимушеній еміграції(А.Саломон, С. Вронскі, Г.Конопкатаін.).

Згаданіфакти єприкладомтого,щосоціальнийрозвитокдержавсупроводжуєтьсяборотьбоюрізнихполітичнихтечій,яківключаютьсяувирішеннясоціальнихпроблем,виходячизісвоєї ідеології,щочастосуперечитьсамимосновамсоціальноїроботи.Томуосновніпринциписоціальноїдержави невтрачаютьсвоєїактуальностіі знаходяться вактивномуарсеналісоціальнихпрацівниківусіхдержав.Самажідеясоціальноїдержавиполягаєуполітичномуіправовомувпорядкуванніжиттясуспільстванапринципахгуманізму,виконаннікомплексусо-ціально-захисних функцій,створенні умовдлярозвиткугромадянсь-когосуспільства.Аджесоціальнийдобробутпередбачаєнаціональнусистемупрограмдопомогиісоціальних послуг,якісприяютьвирішен-нюпроблемекономічних, освітніх, охорониздоров'я,виховання дітей,турботупролітніх людей, людейзобмеженимиможливостямитаін.

95

Сучаснакризаікритикаполітики соціального добробуту пояс-нюєтьсянетількинеприйняттямідейсоціальної справедливості іблагополуччя, а й відсутністю необхідних фінансових засобів.Прірваміж потребами вреалізаціїсоціальних програм і наявнимифінансовими можливостямивиявиласьнездоланноюдлябагатьохкраїн. Протеідеали«державизагального добробуту» не відкида-ються,урядирізнихкраїнведутьпошук оптимальнихваріантівсоціальної політики у відповідності із власним історичним досві-дом і сучасноюструктуроюсоціальногозабезпечення.