Проблемні питання для засвоєнняматеріалу

1.Охарактеризуйте основні тенденції у сфері соціальної допо-могиєвропейськихкраїн.

2. З чим пов'язана зміна статусу особи, яка потребуєдопомоги?

3. Співставте теологічні і соціетальні підходи до особистості користувачів соціальних послуг та їхпроблем.

4. Охарактеризуйте заходи, яких докладалося проти професій- ного жебрацтва в Західній Європі й Російськійімперії.

5. Оцініть зміни, які внесли державні підходи в ідеологію соці- альноїдопомоги.

G. Наведіть аргумети про необхідність розвитку державної си- стеми допомоги в цей історичнийперіод.

7.Поясніть причини паралельного розвитку державної допомо- ги, приватної і громадськоїблагодійності.

8. Класифікуйте наведені в тексті та в рекомендованій літера- турі інститути допомоги на «відкриті» і«закриті».

9. Роль братствікозацтва у розвитку традицій суспільної до- помоги вУкраїні.

10. Поповніть таблицю «Структура соціальної роботи» дани- ми вивченогорозділу.

Література

1. ФирсовМ. В.Историясоциальнойработы в России:Учебноепособие.—М.:Изд-воМГСУ«Союз»,1998.—С.28-82.

2. ФирсовМ. В.Введениев теоретическиеосновысоциальнойра-боты.—М.,1997.—С.72-78.

43

3. МельниковВ.П.,Холостова Е. И.Историясоциальнойработы вРоссии:Учебное пособие.—М.,Социально-технологическийинститут,1998.-С.20-25.

4. Холостова Е. И.Генезиссоциальнойработы вРоссии.—М.,1995.—С.11-12.

5. МатковськаО. В.Львівське братство: культура і традиції. Кі-нецьXVI— першаполовинаXVIIст.— Львів: Каменяр,1996.—71с.

6. Церковні братства//Українськийісторичнийкалендар. —К.,1994.—95с.

7. Субтельний О. Україна: історія/Пер. зангл.—3-тєвид.,пере-роб.ідоп.— К:Либідь,1993.— С.95-227.

8. Соціологічнадумка України: Навчальнийпосібник/М. В.За-харченко,В. Ф.Бурлачук,М. О. Молчанов таін.—К.:Заповіт,1996.—424с

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

ВУКРАЇНІЗXIXДОПОЧАТКУXXСТ.

• Су спільно-економічні фактори, що сприяли розвитку соціальної допомоги в XIX—поч. XXcm.

• Роль органів самоуправління у розширенні рамок соці- альноїдопомоги.

• Діяльність благодійних товариств і громадських орга- нізацій.

• Становлення пенсійного забезпечення, кредитної справи такооперації.

• Наукові дослідження соціальних проблем та їхрольу розробці питань суспільноїдопомоги.

Від кіпцяXVIIIдо початку XXст.Україна перебуваєпідвла-доюдьох імперій — Російської та Австро-Угорської.Політичніси-стеми цихдержаврадикально відрізнялися від устрою, доякогоукраїнськенаселенняззиклов попередні історлчні періоди, різни-ми були і система права та здійснення соціальноїдопомоги.Івсеж відбувалося чимало позитивних суспільнихзрушень,які знахо-дили відображення у сферісоціальноїдопомоги.XIXст.дляук-раїнців, як ідляєвропейців взагалі, позначеноновимиідеями, по-літичними переворотами та суспільними реформами. Починаєтьсярозпадфеодального суспільства і народженняновоїполітичної таекономічноїсистеми, поширюютьсяідеї проправаособи.

Переломнимиподіямивісторіїукраїнського народу в XIXст.сталоскасуваннякріпосногоправа (вГабсбургськійімперіїу1848p.,в Росії — у1861р.)та земська реформа1864року. Увідповідно-стіз «Положеннямпрогубернські таповітовіземськіустанови»на місцях створювалась система виборчихорганівсамоуправлін-ня.Йогореалізаціярозтягнулась на 15 років: земства введені у1865-70-хроках наПівденнійта Лівобережній частині України ілише в1911р. — на Правобережній. Самодержавнийуряднерозглядавїх як політичнийорган,основнаувагаземствзосере-джуваласьна організаціїмісцевогогосподарства і побуту, середякихзначнемісцезаймало соціальне обслуговуваннянаселення.

45

Широкий суспільний рух, спрямований па лібералізаціюдер-жавного ладу, ліквідаціювсеохоплюючої опікиадміністрації надвсімасторонамиполітичного,економічногоі культурногожиття,атакожвідсутність бажаних результатів жорсткого централізова-ногоуправління, розвиток ринковихвідносинта кризовий стансоціальноїсферимістініціювалипідготовку міськоїреформи, яканабуласилизакону у1870р.Створюваніувідповідностізнимор-ганиміськогосамоуправління —міськідумизаймалисьпереваж-но такими напрямкамисоціальноїдіяльності, як розвиток народ-ноїосвіти(дошкільнізаклади,денні,недільні, вечірні школи,про-фесійні курси і т.п.)тамедичнадопомоганаселенню.

Системадопомогив містах у пореформенийперіоднабуває но-вих ристакожузв'язкуз тим, що частина звільнених від кріпа-цтва селян подається вмістау пошукахроботи.Прослідковуєтьсятенденція зростанняпромисловогокапіталу і промисловихміст.Зокрема, населенняКиєвауцей періодзросло майже у 8 разів[72,167].Урбанізаціянеслазсобоюзначнісоціальніпроблеми: ви-сокуплату за житло, безробіття, що немоглоневідбитисьна ма-лоімущих інайбіднішихверствах населення. Разом із зростаннямсоціальнихпроблемвідбуваєтьсярістрізноманітних формсоці-альної патології:професійногожебрацтва, проституції, безпри-тульності.

Уціломув пореформенийперіод суспільнаопікарозвиваєтьсяу декількох напрямках: система приказівпоступовозаміняєтьсяземською(волосноюіміською)системамидопомогиіпідтримки.

Мінімальнафінансовабазаостанніхформуваласьзавдякипра-вуобмеженогооподаткуваннямайна компанійі приватнихосіб(небільше 1% вартості). У такому ж розмірі підлягали оподатку-ваннюпатенти ірядіншихдокументівторгово-промисловихпід-приємств. Дляпоповненняфінансових можливостейорганисамо-управління активноспівробітничализ державнимивідомствами,благодійнимитовариствами і приватнимиособами.Формуваннябюджету окружних закладів піклування відбувалосьголовнимчи-номза рахунок членських внесків і приватних пожертвувань. Ок-рімцього,надходиливідсоткизміськихкапіталів і з деяких бла-годійнихкапіталів і товариств,зборизблагодійнихконцертів івистав. У формуванні бюджету брала участь іміськадума.

У перші рокиосновначастина видатківйшлана відкритуопі-ку,зчасомокружні закладидлябіднихвідкривали установиза-критоїопіки (богадільні,притулки, училища, лікарні). Мережапо-

46

дібнихзакладів розгорталась і вмістахнинішньоїУкраїни (про-тягом1906-1907pp.вКиєвіїхбулоорганізовано11).Очолювалисьвонирадами, члени якихзатверджувалисьміськоюдумою.Длявирішенняпоточнихпитань ікоординаціїроботипроводилися що-місячнізбори.

Дослідникисоціальноїроботивідмічають,що самфактісну-ванняземськогосамоуправління сприявпідвищеннюгромадськоїсамодіяльності таініціативиу справахсоціальногопіклування[ЗО,ЗО].Закладимісцевогосамоуправління взяли насебезабезпе-чення тихсфержиттєдіяльності, які виявилисянепосильнимидляадміністративно-бюрократичних структур влади.«Самевиникнен-ня і діяльністьгромадськихуправлінськихорганівсталонаочнимпідтвердженнямтого,щовсеохоплюючаі жорстка державна цен-тралізаціядалеко не всемогутня і незавждиприносить необхід-нийефект.Господарськаі соціально-культурнароботаземськихзборів,їх виконавчих закладів(установ)переконливо показали,щодержаване в змозі забезпечитиповнокровнежиттягромад-ськогоорганізму безсистемисамоуправління народу, втому числіі всоціальнійсфері»[35,76].Земствабулисвоєрідною політичноюшколою,черезякупройшло багатодіячів ліберального та демо-кратичного напрямів.Згодомвоничималозробилидлярозвиткусоціальноїсфери.Зпочатком Першої світовоївійниВсеросійськийз'їздпредставників губернських земств заснував Всеросійськийземськийсоюз—організацію,яказаймаласядопомогоюпоране-ним,біженцям, створенням санітарних поїздів,лазаретівтощо

З діяльністю земськихорганівсамоуправління пов'язуютьзначнікрокив організаціїохорониздоров'я.Завдякиїмбуловве-денов практику медичне страхування,якедозволяло забезпечитилікарськоюдопомогоюмалозабезпечені інеімущіверстви населен-ня, передбачався патронаж хворих за рахунокміськогобюджету.Нестача стаціонарнихмісцьв лікарняхобумовилаініціативу орга-нізації«посімейногопіклуванняпро хворих»(хворірозподілялисьміж сім'ями селянабоміжміськимижителями,за доглядгоспо-дарямвиділялиськоштизорганівміськогосамоуправління).Підїхопікоюздійснювався і спеціальний патронаж хронічнихсома-тичних хворих ідушевнохворих.

Надзвичайно важливимдляздійсненнясоціальноїдопомогибулоі те, що на початку XIX сторіччя визначилисяголовніна-прямки діяльностідобровільнихтовариств в Україні, в томучислііблагодійних.Уцейперіод виникла своєріднамережаблагодій-

47

нихтовариств:Київське товариство наданнядопомогибідним,Житомирськеблагодійнетовариство(1843рік),філіяімператорсь-коголюдинолюбноготовариства уКиєві(1844рік). На кінець XIXстоліттятут діяли206таких товариств, а на початок XX —426

[2,105].

Паралельноз організацієюблагодійнихтоваристврозвиваласьприватнаблагодійність,яка маласпорідненізнимивидидіяль-ності:фінансування окремих інститутівдопомогиіпідтримки,на-дання матеріальної чигрошовоїдопомоги,соціальнийпатронажпевних категорій населення. Для вирішеннянайбільшактуальнихсоціальних проблем ресурсиблагодійниківоб'єднуютьсяінаправ-ляютьсяна відкриття тих чиіншихзакладівабонапідтримку

вжеіснуючих.

Співпраця між органами самоуправління,благодійнимитова-риствами і приватнимиособамидавала багато цікавих і перспек-тивнихпочинань. Зокрема,веласяінтенсивнароботапо оформ-леннюпочатково розрізнених, епізодичних ітомумалопродуктив-них заходівщодозабезпечення матеріально незахищенихосібвціліснийпідхід[35,68].ЗаосновубуловзятодосвідЕльберфельд-

ськоїсистемиопікибідних(відм.ЕльберфельдРейнської провін-ції Німеччини), яка мала позитивнірезультативсебена батьків-цині.Восновіназваноїсистемилежалинаступніпринципи:

• наданнявсімпрацездатнимособамможливостейдляпро-довження трудовогожиття;

• передумовоюнеобхідноїі раціональноїдопомогивиступаєдокладне вивченняумовжиттябіднихлюдей замісцемпрожи-вання;

• тривалийконтроль (спостереження, деколи до 6років)заособами,якіотрималидопомогу(як зметоюпопередженнязло-вживаньнаданоюдопомогою,такіглибшогоознайомлення зжит-тєвоюситуацієюклієнтів).

Кількарічнапідготовчароботапо запровадженню даної систе-ми включала дослідження районівмістна предметпитомоївагибіднихверств, створеннямінімальноїфінансової бази, комплекту-ваннянеобхіднихкадрових служб, залучення громадськості,фор-мування управлінських структурі т. п.[35,86].

На кожного працівника окружних закладів піклування припа-далоне більше4-хпідопічних,якихвідвідували не менше2-хра-зів на місяць, оформляючи накожногоінформаційний (опитуваль-ний)лист.Вінпередбачав отримання данихпро вік,соціальний

8

стан, професію,освіту,сімейнетамайновестановище, здоров'я,джерелоіснування. Наосновіотриманих такимчиномданих ве-ласяреєстрація неімущих (формувавсябанкінформації) і нада-вавсятойчиіншийвиддопомоги.Пізнішедляїї отримання по-трібно булозвернутися в канцеляріюзакладуабодойогоспіьро-бітників.Непрацездатним призначалася тимчасовагрошовадопо-могана2 тижні, післячогопроводилосяобговоренняназборах.

Створювані в умовахземськогосамоуправління різними стана-ми і приватнимиособамитовариства розширяють не тільки кіль-кість установгромадськоїопіки,а йсамірамки справи, розповсю-джуючи піклування нановікатегорії потребуючих і встановлю-ючиновівидифілантропічноїдопомоги.Традиційноприказигро-мадськоїопікимали справу здвомакатегоріями потребуючих:перестарілими іубогимита дітьми. У цей період прийшлосяроз-повсюдитийогоі на тих, які небулиперестарілими іубогими,проте не мали пристанища. Доцьогоспонукало загальне збідніннянаселення(т.зв. пауперизація).З'являютьсяденніінічніпритул-ки, нічліжнібудинки.Наявність працездатних людей, які не маливідповіднихзаробітків, спричинила відкриття дешевих, апотімізовсімбезплатнихстолових.

Узв'язкуіз загальнимзбідніннямнаселення набуваютьроз-витку видидопомогипозаспеціальними установами, якимиза-ймаютьсяблагодійнітовариства, спеціальні опікунства, створю-ючикапітали, призначені напотреби суспільноїопіки.Нею охоп-люються, зокрема,збіднілігрупинаселенняпевнихпрофесій (ре-місники, воїни,новобранці,фельдшери, книгодрукарі, вчителі,прикажчики). Длянихтовариства,окрімремісничих богаділеньіпритулків, засновуютьспеціальніфонди, комітетидляпіклуванняпробідних абопростонадають матеріальнудопомогу.

Важливим ідосімайженевідомимнапрямкомсуспільної допо-могистало попередженнязбіднінняокремихосібісімей,особливопереселенців,робітників,що мігрували в пошукахроботи.Длянихорганізовуються бараки,тимчасовіприміщення,інколизроз-дачею їжі(станціїхарчування), робляться першіспробизаснува-ти«бюроідовідковіконторидляврегулювання переміщеньробіт-никіві підшуковуванняроботи»[12,33].

Для великої кількостізбіднілих людей,що втратили заробіток,небулипідготовленимидо праціабоне бажали працювати, від-кривалися так званібудинкипрацелюбства(робітнібудинки).УРосійськійімперіїперший зних був«заснованийу1882p.,майже

49

одночаснозновітнімизакладами трудовоїдопомогивНімеччинііФранції»[12, 58].Ідея їх заснування закордономпов'язана зіменамидуховних пастирів, вРосіїтакийзакладзапочаткував о.ІоаннКронштадтський. Уже в1887р.вонибуливідкриті уКиєвііХар-кові,а в1888р. —ХерсонііОдесі.

Відсамогопочатку діяльністьбудинківпрацелюбства полягалау формуванні збезробітних людейспеціальних артілей, які най-малисядляподеннихчорновихробіт(в портах,дляприбираннявулиць і площ і т.п.).Зпобудовою,спеціальнихбудинківпередба-чалося навчання професіям, моральне перевиховання опікуваних і зміцнення їх сил дляподальшоготрудовогожиття.Окрімспільно-годлявсіхпіклування просвоїх клієнтівбудинкипрацелюбствамали і дещовідмінніцілі:однінамагалися надатисвоїмпостояль-цям невеликий заробіток як усамомузакладі, так і зайогомежа-ми,іншінамагалися шляхом примусовихробітвиховати схиль-ністьдотрудовогожиттяі звичкужитисвоєюпрацею.Останнібулисвоєрідноюкопієюнімецьких закладів, так званих «Arbeiter-colonie».Щобзахистити своїхпідопічних відзгубноговпливу ву-лиці і нічліжних притулків, длянихоблаштовувались спальніприміщення в самих будинках, тут їм видавалось харчування і, такимчином, вонизнаходилисьпідконтролем. Паралельно зцимбудинкипрацелюбствамоглиприймати рішення не видаватиза-робітнуплату, яка частовитрачаласьна алкоголь, а направлятиїї на утриманняпідопічних.Певнавинагородаза успішнуроботувідраховувалась у спеціальний фонд і видаваласьпривиходііззакладу. Найбільш стараннімогливиконувати обов'язкипостійно-го штату і отримувати за цепевнікошти.

Значнізмінивідбуваються і впіклуванніпродітей. У дорефор-менийперіод переважаючимибулисирітські івиховні будинки,школи, стипендії учням ідопомоганавчальним закладам.Появакатегорії безпритульних дітей, батькиякихпротягомдня ідуть здомув пошукахроботи,спонукаєдо відкриття безплатних коли-скових, денних притулків, ясел. Ці види соціальних установзаро-дилися в40-хроках XIXст.у Франції як приватні. УРосійськійімперіївонирозповсюдились уже в серединіцьогож століття. Їхзасновували якблагодійнізаклади урядових організацій і земств,так і приватніособи.Відмоментуїх заснування відбувалася пев-на диференціація: існувалиміськіі сільські ясла, ясла-притулкитількиденногоперебування, атакожяслазмішаноготипу.В ок-ремізнихприймали лишебіднихдітей, доіншихзараховувались

50

діти, чиїх батьків забрано навійну.Частинацихзакладів,окрімпростогоперебування, переслідувала й виховну мету: навчалиграмоті,рукоділлю, проводили різноманітні пізнавальнібесідиздітьми і батьками. Поширення такихустановбулонерівномірнимізалежалопереважновідекономічногостановища населення таактивності пропагандистських заходів. Широко розповсюджені в Полтавськійобласті,вонимали поодинокийхарактеру Чернігів-ській і Харківськійобластях.

Особливопіклувалисяпрозанедбаних та схильних до правопо-рушень дітей.Длянихвідкриваються виправні землеробніколоніїі ремісничо-виправні притулки.Певнасистемароботизнимибу-ла закладена ще уXVIIIст.Тривалий час безпритульними дітьмизаймались приватніособиі організації, атакожмонастирі.Окремігоспіталіі виховнібудинки,які знаходилисьпідконтролемдер-жави,започатковувались при Петрі І іКатериніII.Вагомийвкладу розвиток системи спеціальних закладівдлявиховання безпри-тульних дітейвнеслоВідомствозакладів імператриціМаріїФедо-рівни,якемалофіліали і вУкраїні.І лише удругійполовиніXIXст.,із значним зростанням їх кількості,державапочинаєзайматисянимисистематично[44,38].

З початком Першоїсвітовоївійнифункціїміських органівса-моуправління розширились — створювались продовольчікомісії,комісіїдлявидачідопомоги,дляопікидітей-сиріт,длянаданнядопомогибіженцям і сім'ямосіб,призваних вармію.

Важливе значеннядлястановлення приватноїблагодійностіусферісуспільноїопікимав той факт, що у другійполовиніXIXст.Українапоступовопереходила нанові,прогресивнітехнологіїйназдоганяла розвинуті країни зарівнемпродуктивності праці таіндустріалізації (модернізація традиційнихвидівтранспорту,бумугірничодобувнійпромисловості,становлення металургійної таметалообробноїіндустрії, розвиток машинобудування, харчової талегкої промисловості, торгівлі).Іззавершеннямпротягом60-80-хроківпромисловогоперевороту тривало формування українськоїбуржуазії. Навідміну відпопередніхроків, у ряди буржуазіївли-валасящодалі більшакількість підприємливих селян іміщан.На-копичивширізнимиспособамипервіснийкапітал,вонивкладалийогоувиробництвойторгівлю— і швидко бігатіли. Окремі з нихневдовзі вже належали до найбагатшихлюдейУкраїни іРосії.Середних— Яхненки, Симиренки, Харитоненки, Рутченки таін.Причомусаме ця частина буржуазіїбуланайчутливішою дона-

51

ціональнихі соціальнихпроблемукраїнського суспільства іжвавовідгукувалася наних грошовимипожертвуваннями таіншоюбла-годійністю[5,342].

Особливувагу у сферісоціальноїдопомогипотребуючимкате-горіямнаселення збокуприватнихосібмала діяльністьсімействаТерещенків,Т.Ханенка,М.Дегтярьова,С.Могилевцева,Т.Глади-нюка,Л.Бродськоготаінших.ЗавдякизусиллямГ. М.Гелелови-ча, промисловців і фінансистівІзраїляБродського тайогосинівЛазарята Лева Бродських, Ф. Д.Василевськогота багатьох ін-ших, виникали великі дитячі санаторії в Євпаторії, лікувальні ус- танови на одеських лиманах, протитуберкульозні санаторії в Кри-му тапідКиєвом[2,105]. НакоштиЛазаряБродськогобувство-рений Бактеріологічний інститут Товаристваборотьбиз інфекцій-нимихворобами, який зіграв велику роль у захисті населеннявідепідемій.ВосновномунагрошіЛева Бродського у Києвіпобудо-ванілікарня Товариства наданнядопомогихворимдітям талікар-нядляхронічнохворихдітей.

Щобзапобігтихворобам,підтримати беззахисних інайбільшвразливих, створювалися притулкидлядітей-сиріт табогадільнідлястарих,немічнихісамотніх.Зокрема, купець М. П Дехтярьовнасвоїкошти здійснивбудівництво багатокорпусноїбогадільніум. Києві, яка даваладостойнийпритулоксотнямстарих і хворих.Г. П.Гладишокпожертвувавсвоювелику київськусадибудлявлаштування внійлікарнідляхронічних хворих, надавши,крімтого, понад70 тис. карбованців на її сучасне затодішнімичасамиобладнання, комплектування й утримання.Йогожкоштомоблад-нанодитячий притулок на Байковійгорі[2,106].

Помітноюблагочинноюдіяльністю відзначивсяГ. Г.Маразлі,який протягом 17 років займавпост міськогоголовиОдеси.Грекзанаціональністю,вінодержав величезнийспадоквідбатька,примножуючийого,виділяв значні пожертвування у сферусоці-альноїдопомоги.У1988р.вінпожертвувавкоштинабудівництвотрьохприміщеньдляобладнаннявнихнічногопритулкуна 85чол.іїдалень — дешевоїтадитячої. Майжещороку накоштиГ. Г. Ма-разлі будуютьсяіншізаклади дляобездолених табідних.

Усімбулавідомоюдіяльність промисловців-цукрозаводчиківМиколита Федора Терещенків тачленівїхродин.Доколаїх ін-тересів входили торгівля та промислове підприємництво,держав-на служба і громадська діяльність,освітаідоброчинність.МиколаАртемович Терещенко у1851p.був обранийстаршимбургомі-

52

стром м. Глухова, і цю посаду;вінзаймавпротягомдев'ятироків,бувтакожу складі земськоїуправи.На коштипожертвсім'їТе-рещенків у Глухові побудовано лікарнюдлянеімущих, притулок,бібліотеку, чоловічу гімназію, жіноче ремісничеучилищеі«дімпрацелюбства».Переїхавшиу1874р. до Києва, М. А.Терещенкопонадчвертьстоліттяактивнотрудивсяна благо Києва. У1878р.вінотримавзваннястатського радника і бувприйнятийнаслуж-бу до відомства імператорськоголюдинолюбноготовариства.За-длясуспільного добра на кошти членів цієї родини у м. Києві бу-ли зведені нічліжні та пологовийпритулки,жіноча торговашко-ла,Марийський дитячийпритулок тарядіншихзакладів.

Наприкінці XIX століття у Києві було 12 нічліжок на1280місць,тисячазяких— у двох безкоштовних нічліжних будинкахМиколи іФедора Терещенків(іншіприватніпритулки збиралипо

5коп.заніч).У нічліжномупритулкутурбувалисяй пропраце-влаштуваннятих, хто не мав коштів напрожиття.Зцієюметою,атакождлятого,щобуберегти мешканцівпритулкувідзлидарю-вання, при ньому у1891р.буловідкритоткацькумайстерню, девироблялигрубу мішковину. У такому ж напрямі провадивсвоюдіяльність ідімпрацелюбства[16,38].

Удругій половині XIXст.суттєво змінився соціальнийскладінтелігенції. Якщоранішевонаформуваласяпереважно вихідця-ми з дворян, то на початку XXст.більше стало вихідців ізрізно-чинців, що відповідним чином позначалося на соціальній позиціїінтелігенції. Дослідники благодійностівказують,що нерідко самевонавирішувала найактуальнішіі,здавалосяб, зовсімнерозв'язніпроблеми. Дотаких належалоутриманняхворих,якіприїхалидоКиєва налікування,але немоглибути госпіталізованічерезбраквільних місць, атакож влаштуваннятих, хтовиписавсяз лікарні,алеще не мав можливості працювати.Приватнуспробувирішен-ня цих проблем зробивлікар,пізніше професор Київського уні-верситетуТ. Г. Яновський. Працюючизавідувачемвідділу лікарні,вінна власні коштиорендувавбудинок поруч знеюівлаштуваву ньомущосьназразокреабілітаційного відділення.Тутнетількинадавалипритулок згаданим категоріям людей, а по можливостішукалиїм роботу тамісцепроживання[2,106].

До участі врозвиткублагодійногорухупоступовозалучалисьусісуспільніпрошаркинаселення. На зміну релігійнимнастано-вам якідеологіїблагодійності приходитьпочуттясуспільно-грома-дянськогообов'язку.

53

Прозалученнярізнихверствнаселеннядоблагодійноїдіяль-

ностісвідчить,зокрема, пожертвуваннядворянстваКиївськоїгубер-нії1858-1861рокахзначнихкоштівнакористьосіб,якіповертали-

ся іззаслання,а такожбіднихстудентів Київськогоуніверситетутавихованцівкиївськихнавчальнихзакладів.ПоміщикиУкраїни,зо-кремаКиївськоїгубернії,зверталися злистами,в якихвисловлюва-ніпроханнявступити доТовариствадопомогибіднимуКиєві.Вико-ристовуваласяпрактикавідпущеннякоштів10відсотківзборузпо-міщицькихмаєтківдляблагодійнихзакладівуКиєві[54,376].

У1878р. у Києвібулозаснованообщинусестер милосердя То-ариства Червоного Хреста, названузгодомМаріїською(наесть імператриці Марії Федорівни), якабулаодниміз авторитет-их лікувальних закладівміста.Вонаіснувала на кошти благодій-ихпожертвприватнихосіб,за рахунокякихрозширюваласвоїожливості. Поставивши заосновнуметудопомогунезаможномунаселенню, Маріїнськаобщинавідкривала безкоштовні лікарнідлянеімущиххворих.

Надзвичайний розвитокблагочинноїдіяльності викликав зго-домнеобхідністькоординаціїцієїдіяльностішляхомстворенняу

09«Всеросійської спілкиустанов, громадських діячів з громад-кої і приватноїопіки»[16,29].

Окремі дослідникизауважують,що важливимаспектомблаго-діноїдіяльностіцьогоперіодубуловсіляке заохоченняіпідтрим-збокумісцевоївлади. Тому, хто допомагавщорічнимигрошо-ми внесками, надавалосязванняпочесногоопікунаабоблюсти-ля.Вінмав правобутинагородженим орденамирізнихступенів.Існувавчіткий порядок, що визначав, заякіблагодійніпожертву-ння, з якою періодичністю і доякогосану чи ордена можнабу-

депредставляти жертводавця.Крімтого,благодійністьдавалапідставидляотриманняпевногослужбового чину і,навіть,дво-рянства(прикладомтомубратикупціМиколаі ФедірТерещенки).

Чи не більш важливимбулоі те, що на працюючих ублагодійнихтовариствахпоширювалисьправаДержавноїслужби[16,29].

До початку XXст.відноситься і становленняпенсійногозабез-печенняякодногоізвидівсоціальногострахуваня.Надумкуок-ремих вчених,воновиникловрезультатізміниекономічноїфунк-ції сім'ї[80,33].Швидкий розвитокпромисловоговиробництва,створеннявеликих підприємств знайманоюпрацею,міграціяна-селення із села вмістосуттєвотрансформувалиекономічнурольсім'ї і її демографічний склад. Такзванарозширенануклеарна

сім'я, якаскладаласяз трьохпоколінь,розпалася, людипохилоговіку стали проживатиокремоі потребували підтримки суспіль-ства, оскільки сім'я перестала виконувати цюфункцію.

Зіншогобоку,«гарантоване державоюпенсійнезабезпеченнявиникловрезультатіборотьби робітничогокласу засвоїправа,якийв числііншихставиввимогуперенесення частини відпові-дальності за забезпечення старості зсамогоробітниканаробото-давця.Окрім того,вимагалосязаконодавче оформлення обов'язково-стівідрахуваннявнесківустраховіфонди,оскількимолодимлюдямнепритаманна турботапрозабезпеченнясвоєї старості»[80,34].

Початоквирішеннюцьогопитаннязаклализакони1861і1862pp.,згідноз якимипенсіїзавтратупрацездатностічерезінвалідністьта за багаторічнуроботудопохилоговікубуливведенінадер-жавних іприватнихпідприємствахгірничодобувноїпромисловості,длячогостворювались товариства іздопоміжнимикасами[35,93].Щобзапобігтизбідніннютрударів,окреміземства іміськіоб-щинизасновувалипозичково-благодійнікаси.Длявипередженнябідностів старостідрібніслужбовціземських іміськихустановзасновувалипенсійнііемеритальні каси.У1894р.середсемиеме-ритальнихкасбулиЧернігівська та Херсонська.Щобматизмогукористуватися позичками під часособливихгрошовихтруднощів,нещасних випадків і т. п. назасадахвзаємодопомогидлячиновни-

ківпевногозакладузапочатковувалисьпозичково-ощаднікаси.

На розповсюдженнясоціальногострахування, в томучисліпенсійного,великий вплив мало введення у1889р. німецькимурядом, якимкерувавканцлер Бісмарк, обов'язковогопенсійногострахування, що гарантувалопенсійнезабезпечення завікомвсімзайнятим по найму та створення у1919р. урамкахВерсальсько-годоговору Міжнародноїорганізації праці(МОП).Іхочаіснуючанинісистемапенсійногозабезпечення в Україні, як і вбільшостікраїнсвіту,склалася докінця Другоїсвітової війни,першіспробистрахувальної діяльності відносяться до кінця XIXст.

Серед селянства рух засамодопомогувилився у створення ко-оперативів. Спочатку кооперативні крамниці, склади та кредитовіспілкифінансувало товариство«Просвіта». Згодомкваліфіковануорганізацію спеціалізованих кооперативівочоливВасиль Нагір-ний,якийпротягом10 років вивчавдосвідшвейцарських коопе-ративів. Створенийниму1883р. споживчий кооператив«Народнаторгівля» займався продажем продуктів,оминаючипосередників іпередаючи заощадженігрошіселянам. Найчисельнішимисеред

55

кооперативівбуликредитовіспілки,які давалидесятипроцентнапозички,витісняючилихварів. У1894p.,із заснуваннямспілки

«Віра»,вониотрималистабільнуосновуі в1904р.булоорганізо-ваноЦентральнуспілкуукраїнськихкооперативів,щомалаблизько

550філій, переважно кредитовихспілок,і180тис.членів.Неменшважливим явищем у справісоціальноїдопомогисталастра-ховакомпанія«Дністер»,щоз'явиласяу1895р.уЛьвові[68,154].Серед важливихсуспільнихзмінуРосійськійімперіїбуласу-довареформа1864p.,щозробиласудочинствонезалежноюсфе-роюуправління, асудивідкритими.З'явиласьновагрупафахів-ців— адвокатів-юристів.Почалипрактикуватисярізніформиюридичноїдопомогинаселенню,серед якихнайширшогорозпов-сюдженнянабулиправовіконсультації.Наприклад,юридичнаконсультаціяЛохвицькоїповітовоїуправиПолтавськоїгуберніїрозглянулав1910р.1110різних справ,в1911р.—1800,а в1912р.

• 2200справ, щосвідчилопро потребунаселенняв кваліфікова-нійдопомозіспеціалістіву галузі права[35,184].

У1980-ірокита на початку1900-хрозгорталисвоюдіяльністьі українськіполітичніпартії, щовимагалидлясвогонародунаціо-нальних прав,політичноїсвободийсоціальноїсправедливості(Всеукраїнська загальна організація,революційнаукраїнськапар-тія таін.).І якщо до XIXст.функціїсоціальнихслужб виконува-лирелігійніформування,благодійніорганізації підпатронатомвисокопоставленихосіб,то вже вкінціцьогостоліттябезпосеред-нюучасть увирішеннісоціальнихпроблем почалибратимасовігромадські організації. Прицьомувони,якправило,не деклару-вали відвертосвоїхполітичнихзавдань, а займалися покращен-нямжиттянаселення(хочаїхроботамалаістосунокдо політи-ки).На рубежістоліть доситьвідомимвКиєвібулоТовариствозахисту жінок,якеоб'єднувалоінтелігенток різнихнаціонально-стей.Воновиниклояк філіалвідповідногоТовариствавПетер-бурзі, що всвоючергувходилодо складуодноіменноїінтернаціо-нальноїорганізації, центр якої знаходився вЛондоні.Товаристворозгорнуло широку діяльністьсамодопомогидлявсіхжінокміста,займалося наданням такоїбіднимжінкам, першзавсемолодим,зметоюзахисту відпроституції.Зайогосприяннябуловідкритогуртожитокдляробітниць,дешевустолову,а такожбюропрацітабюробезкоштовноїюридичноїслужби.

УГаличинівідомоюжіночоюорганізацієюбув«Клубрусинок»уЛьвові.Вінорганізував дешевукухнюдляробітниківістудентів

56

міста,гуртожитокдлямолодихжінок,мережудитсадків, жіночийкооператив«Праця».Робота «Клубурусинок»ікооперативу«Праця»послужила моделлюдляроботижіночих організацій віншихмі-стах Галичини:Бережанах,Коломиї,Городинцях,Самборі. «По-дібна роботаформувала кадри соціальнихреформаторівсереджінок, які маливідповідні здібності,таланті відповідний вплив усуспільстві»[64,42].

Промисловий розвиток, модернізація юридичних установ, поя-ва земств викликалигострупотребу в освіченихкадрах.Швидкозростало числотакихфахівців, як інженери, юристи, вчителі. Іякщона початку XIXст.ініціативащодопродукування новихідейта орієнтації суспільстваналежала уряду,товжеу1860-1890-хроках джереломсуспільногоруху ставали широкі верствинаселення,іособливоінтелігенція.Вонавиступалаяк занаціональ-нийрозвиток,такі засоціальнусправедливість,проявлялазаці-кавленість дотакихідеологій,якнаціоналізмтасоціалізм.Осеред-камизародженняінтелігенціїв Україні став університет Св. Во-лодимира у Києві,атакожХарківський, Одеськийта Львівськийуніверситети.

У розвиткусуспільноїдопомогив Україні значну роль зіграларозпочата ще з другоїполовиниXVIIст.певна переорієнтація на-уки«надослідженнясоціальноїпроблематики: суспільства, люди-ни,системи соціальнихвідносин,механізмів їх удосконалення йрегулюваннятощо...»[60,190].

Багатана розробкусуспільноїпроблематикинауковаспадщи-на І. Я.Франка(1846-1916).Приділяючиосновнуувагупитаннямісторичногорозвитку суспільства, будучи добре обізнанимізсу-часноюйомусоціологічноюдумкоюЗаходу,вінрозвивавсвоєба-ченняактуальнихнатой часв Україні соціальнихпроблем,дававзастереженнящодоможливостей ідоцільностівсеохоплюючоїдержавноївлади, втомучислі усправахсоціальноїдопомоги.Відзначивши привабливістьтакихідей,якможливістьотриманняроботи,заробітної плати, «забезпечення старості» і т.п.,Франконе схвалюєдержавнуопіку«відколиски догробовоїдошки»,від-кидає віру в необмеженусилудержави(праця«Щотакепоступ»).

Використовуючипринципісторизму,віндосліджує соціальнуструктуруАвстро-Угорськоїімперії(«Панщината її скасування1848р. вГаличині»(1898p.).Важкежиттянаселення прослідко-вуєтьсявідбезправ'я«смерда»у ХІ-ХШст.до становищаселя-нина-кріпака укінціXIXст.Вивчення долі землероба післявід-

57

міникріпацтва представлено у праці«Еміграціягалицькихселян»(1892).Причинуеміграціїгалицьких селян до Америки, Бразилії,Румунії,Угорщинивінвбачає увідсутностіунихзасобівдляви-живаннята прав, упоглинаннідрібнихземлеволодінь великими.Ученийзвертаєувагу на крайнє зубожіння населення, вказуючи,що в Галичиніщорокувмирає50000чол.,а пануюча верхівка на-магається зупинитиеміграціюзабороноюна виїзд та виставлен-ням жандармськихпостів[60,289].;

У статті«Потребиаграрної статистики» І. Франкообґрунтовуєнеобхідністьпроведенняглибокихстатистичнихдослідженньна-родногожиття.Докола проблем,якінеобхіднознати,вінвключаєвивчення«життєвого бюджету»населення,родузанять,способів

«заробкування», стану здоров'я,освіти,злочинності, смертності.Обґрунтуваннясоціальногострахування як превентивної законо-давчоїмірищодосоціальнихризиків (безробіття, інвалідність,старість, захворювання, материнство,сирітство)знаходитьвідо-браженяу працях Б.Кістяківського.Необхідністьсоціальногострахуваннявінрозглядає якоднез найважливішихсоціально-правових завдань суспільства і виділяє такіосновнівиди страху-вання:дляхворих, постраждалих віднещасноговипадку, інвалі-дів, по старості. Принципи страхуваннявибудовуєтакимчином:первинним страхуванням займаються установи, апотімпідключа-єтьсядержава.Проте в окремих випадках, наприклад, страхуван-ня по старості, рольдержавистаєпріоритетною.

Отже,особливостісоціальноїдопомоги цьогоперіоду в Україніпов'язаніізосновнимигеополітичнимиісуспільно-економічнимитенденціями: перебуванняпідвладоюРосійськоїта Австро-Угор-ської імперій,скасування кріпацтва,промисловийпереворот,роз-витокнауки і культури, активізаціягромадськогожиттявнаслі-док земської реформи і т. п.Відміна кріпосногоправа і пов'язаназнимреорганізація адміністративноїсистемиі державногоуправ-ління змінили і управліннясистемоюсоціальноїдопомоги.З60-хроків XIXст.до здійсненнясоціальноїроботивключилися земськісамоуправлінськіоргани.Це сприяло розширенню масштабів, ви-никненнюновихформ надання підтримки,підвищеннюзагальногорівня організаціїрізногородудопомогихворимінеімущим.По-ступово складалась досить широка і багатопрофільна мережа приватних і громадськихблагодійнихзакладів, поряд з якимифункціонували товариства зпевноюфінансовоюучастюдержави,Їхдосвідзасвідчує, що успішне виконання державою своїхфунк-

58

ційізавдань,в т. ч. у підвищеннірівняжиттянароду, зоб'єктив-ноюнеобхідністю передбачаєактивну участь широкихсоціальнихверствудержавномуі громадськомужитті.Звичайно,не можнаідеалізуватиїх роботу, однаквонамістить багато раціонального.Необхідність включення в механізм здійснення організації соціаль-ногообслуговуваннясамоуправлінськихорганів—одиніз важливихісторичних уроків,якийдоцільновраховуватив процесіпрактич-ноїреалізації закону України про місцевесамоврядування.

У кінці XIX — на початку XX ст.відбувається становленняпенсійногозабезпечення,широкопрактикуютьсякредитна справаі кооперація, що свідчить продецентралізаціюсоціального піклу-ванняізабезпечення,індивідуалізаціюдопомоги,спрямуваннялюдей навикористаннявнутрішніх ресурсівдлявирішенняьлас-них проблем.

Цей періодхарактеризуєтьсявиникненням нових підходів довироблення іреалізаціїсоціальної політикидержави.Починаєтьсяпроцесперетворенняопікиу справжню громадськусправу.УпершійчвертіXX ст. організовується спеціальне відомстьо —Міністерстводержавноїопіки(об'єднує іприватнута громадськуопіку).

Науковеосмислення процесу допомоги іоформленняйоговєдину парадигму в цей період відбувається за рахунок інтеграції різних підходів, обґрунтованих в попередніхпізнавальних теоріях.Середосновних можнавиділити:теологічний (конфесійний), пра-вовий,соціально-адміністративний,суспільноїблагодійності.Удер-жавнихзаконодавчихпідходахнамічаєтьсярозподіл суспільноїдопомогиназаходиоперативного і превентивногохарактеру,яківXXст.у вітчизнянійпрактицірозвиватимутьсяврамкахсоціаль-ногозабезпечення,а в західноєвропейській — в соціальнійроботі.

Проблемні питання для засвоєння матеріалу

1. На основі знань з історії України охарактеризуйте основні фактори, що сприяли розвитку системи допомоги в цей пе- ріод.

2. Розкрийте роль органів самоуправління у здійсненні соці- альноїдопомоги.

3. Чим викликана необхідність організації нових форм соціаль- ної допомоги в цей період? Розкрийте основні зних.

59

4. Використовуючи рекомендовану літературу, ознайомтесь із відкритими формами допомоги. Розкрийте їх суть на ос- нові конкретнихприкладів.

5. Чим зумовлено становлення пенсійного забезпечення, кре- дитної справи такооперації?

6. У чому специфіка вирішення соціальних проблем благодійни- ми товариствами, громадськими організаціями і приватни- миособами?

7. Обґрунтуйте роль соціальних досліджень у розвитку соці- альноїдопомоги.

8. Поповніть таблицю даними цьогорозділу.

Література

1. Максимов Е.Очерк земской деятельности в областиобще-ственногопризрения/Антология социальнойработы. В 5 т. Т. 1.ИсториясоциальнойпомощивРоссии.—М.:Сварогъ —НВФСПТ,1994.—С.29-43.

2. ГоровцевА. Трудоваяпомощькак средство призрения бед-ных/Антологиясоциальной работы.В 5 т. Т. 1. История социаль-нойпомощивРоссии.—М.:Сварогъ—НВФСПТ,1994.—С.58-67.

3 Никитин В. А. Началасоциальнойпедагогики:Учебноепо-собие.—М.:Флинта,1999.—67с.

4. ШевченкоВ. І. Соціальнийзахист векономічнійструктурісуспільства//Соціальнийзахист. —1998.— № 8. — С.33-40.

5. МельниковВ.П.,Холостова Е. И.Историясоциальнойра-ботыв России:Учебное пособие.—М.,Социально-технологичес-кийинститут,1998.—220с.

6. Субтельний О. Україна: історія/Пер. зангл.—3-тєвид.,перероб. ідоп.— К:Либідь,1993.—720с.

7. АроновГ.Українськіблагодійникиминулого//Вітчизна.

—1996.—№9-10.—С.105-113.

4. Доброчинністьв Україні: минуле, сучасне,майбутнє/Ре-сурсний центр розвитку громадських організацій«Гурт».— К,1998.—54с

ЗАРОДЖЕННЯПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

(кінець XIX—початок XXсm.)

• Передумови становлення професійної соціальноїроботи.

• Суть процесупрофесіоналізації.

• Основоположники соціальної роботи зарубежем.

• Перші вітчизняні спроби професіоналізації соціальної роботи.

Становлення науковихпідходівдосоціальноїдопомогиуХІХст.тіснопов'язанезекономічнимрозвитком іпромисловимпереворо-том,який відбувався вцей періодубільшостікраїнЄвропиіАмерики. Такі явища, як розрив традиційних соціальнихзв'язківміжлюдьмивціломута міжлюдиноюі суспільством внаслідокін-дустріалізації виробництва, а також урбанізації призвели до по-силення багатьохсоціальнихпроблем— безробіття,бездомності,жебрацтва, проституції,правопорушень.

Вонипривертали увагу якдержави,яка намагалася пом'якши-ти їх законодавчо, так і представників суспільних наук і громад- ськихтиПОЛІТИЧНИХрухів.Самев XIXст.виникласоціологія—наукапросуспільство, активно розвивалися філософія, психоло-гія,педагогіка.Узв'язкузцим широкогорозповсюдження набулисоціальнідослідження.Використовуючинауковіметоди,вонида-вали об'єктивну картину різнихсторінжиттясуспільства, аналі-зувалипричиниубогості,злочинності,безробіття.Інтерпретаціябідностіяк нездатності окремихіндивідівгармонійновписатися всоціальнуструктуру суспільства стаєоб'єктомрізкої критики пе-редових науковців і громадськихдіячів.

Ці тенденції здійснювали вплив на формування суспільної думкистосовнодопомогинужденним, що знаходилосвоєвира-женняуширокому розповсюдженніблагодійності.Неменшваж-ливу рольвонизіграли і встановленнісоціальногозаконодавства.УНімеччині,Британії,Російськійімперіїприймаються законищодопенсійногозабезпечення окремихкатегорійнаселення.

І

: 61

Системадержавноїсоціальноїдопомогиу XIXст.в країнахЄвропи(в т. ч. і вРосійській імперії,у складі якої вцейперіодперебуваланинішняУкраїна) включала дваголовнихелементи:

1. Більш-менш розвинене законодавство, яке регулювало від-носиниусоціальнійсфері.

2. Відповідні органиі заклади, завдання яких полягало у впро-вадженні політикидержави.

Що стосується безпосередньоїроботиз різними категоріямикористувачівсоціальнихпослуг,товоназдійснювалась восновно-му членамиблагодійнихорганізацій, якімалибагато ентузіазму,аледосить частоїм не вистачало елементарних знань,необхіднихдлябільшефективної діяльності, не кажучивжепроматеріаль-нийстимул допраці.

Створюючисоціальне законодавство і формуючивідповідніор-ганиі установи,державитим самимвизнавалисферусуспільноїдопомогисвоїмобов'язком. Проте ставалоочевидним,щоефек-тивноговиконанняцихобов'язків неможначекативідчиновни-ків,які не маливідповідної підготовки.Неможна булоцьогоочі-кувати і від членівблагодійнихорганізацій, якіокрімвідсутностіспеціальних знань не мали іофіційногостатусу, який би дозволявїм виступати відіменідержави.Недармачленівімператорськоголюдинолюбноготовариства вРосійськійімперіїпочалиприрівню-вати додержавнихслужбовців. А уСШАвкінціXIXст.назміну

«дружнімвізитерам» убільшості благодійнихорганізаційтакожприйшли оплачуваніслужбовці.

У зв'язку іззгаданимипроцесамиусуспільнійсвідомості,а щебільше—середсоціальнихреформаторівілідерівблагодійнихор-ганізаційвсе чіткішеусвідомлюваласьнеобхідністьнауковихпідходівдотакоговидудіяльностіякздійсненнядопомогиіпідтримкитих,хтовсилупевних причинбувневзмозісамостійносправитися зісвоїмипроблемами.Такформувалась ідеяпрофесіоналізму,реаліза-ція якої напочаткуXXст.привеладовиникнення професіїсоціаль-ногопрацівника. ВеликобританіяіСШАбули тимикраїнами, десоці-альнароботавпершеоформиласьякособливийвиддіяльності,азго-домбулапоставленанапрофесійнуоснову.УВеликобританіїпрофе-сійна підготовкарозпочаласьіз90-хроківXIXст.злекційноїі прак-тичноїроботи,пов'язаноїздіяльністюТоваристваблагодійностівЛондоні.Однакчестьзаснуванняпершогоучбовогозакладу, профе-сійно орієнтованогонасоціальну роботу,належитьгрупісоціальнихреформаторів ізАмстердама,якіу1899р. заснувалиІнститутпідго-

62

товкисоціальних працівників.НапочатокXXст.уЄвропійАмерицівжедіяло14шкілсоціальної роботи[67, 85].УСШАцюпрофесіюзразуж стали називатисоціальноюроботою,а в країнахЄвропи—соціальноюмедициною.Зчасомі вЄвропіперейшли до американсь-коговаріанту її назви, і тепервонавизнана увсьому світі.

Отже,професіясоціальногопрацівника отримала свій початоку практичній діяльності благодійних організацій США і Європи.Завдякисвоїй .неформальній діяльності активісти цих організаційнабули досвіду,якийдававїм змогу не лишепокращуватизмістсоціальноїдопомоги,а йвизначатинапрямкинаперспективу,розроблятинаукові методи,започатковуватиспеціальну підготов-ку кадрів і тим самимзакладатиосновуновоїпрофесії.

Розгортаючисвоюдіяльність, громадські організації потребува-ли людей, «здатних виконувати обов'язки керівників ікваліфіко-ваних спеціалістів,яківміютьнаправитиі скоригувати діяльністьдобровольців і непідготовлених працівників.Багатохто відгукнув-ся на цю вимогу часу, вибрав соціальну роботу в якості своєїпро-фесії, покинувши бізнес, служіння Богу,журналістикуабоюрис-пруденцію»[6,405].Особливо охочекористувалисяцієюможливі-стюжінки,оскільки бачили цю професію більш привабливою, ніжіншідоступні їм в той час професії — продавця,секретаря,вихо-вателяв школі, медсестри, бібліотекаря,журналістачи економі-ста.Професіясоціальногопрацівника булаоднієюз багатьох,якіпередбачалиосвітню підготовкуіотриманнясертифіката,щоза-свідчувавнаявністьособливихнавичокімайстерності.Майжевід-разусоціальним працівникамприйшлосязіткнутисяз проблема-ми своєї професійної ідентифікації. Отримуючи роботу вмедич-них і освітніхзакладах,здавалося,що соціальна робота — те са-ме,щойроботамедсестер,лікарівівчителів.Виникалобагатосу-перечокщодонеобхідногорівня базовоїосвіти(середня школа чиколедж), практичної спрямованості, загальної підготовки і спеці- алізації.Узв'язкузцимНаціональнаконференціяблагодійностііперетворенняСШАу1915р.запросилаведучогоспеціаліставга-лузіпрофесійної освіти Абрахама Флекснера висловитисвоюдумку. І хоча вінвважав,що зайогокритеріямисоціальна роботане є професією, бажаючих професійнозайматисянеюне помен-шало. Це стало стимуломдляствореннябільшраціональної іформалізованої програмипідготовкиспеціалістів.

Такимчином,визнанняпрофесіїсоціальногопрацівника іздо-буттянеювідповідногостатусузайнялонеоднедесятиліття.Для

63

вивченняіусвідомленняцьогоістрричногопроцесунеобхіднови-значенняосновнихстадійпрофесіоналізації.Дотакихвідносять:

• перетвореннядіяльностівосновнезаняттядляцілоїгрупилюдей;

• організація спеціальнихнавчальних закладівданогопрофілю;

• формуванняпрофесійноїасоціації;

• політичнакампанія, спрямовананаприйняттязаконодавчихактів,якідаютьпрофесійнійасоціації офіційніповноваження;

• розробкаізатвердженняетичногокодексупрофесії[9, 110].Група,якапретендуєнапрофесійнийстатус,намагаєтьсясхи-

литисуспільнудумкудовизнаннятого,що:

• складністьданоговидудіяльностівимагаєспеціальноїосвіти;

• тількиособи,якіотримали такуспеціальнупідготовку,здатні здійснювати діяльністьнадостатньовисокомурівні;

• тісоціальніпотреби,якіобслуговуєданадіяльність, настіль-киважливі,щовиправдовують прагненнядо високогорівня про-фесійноїкомпетентності.

Увідповідностізнаведенимпрофесіоналізаціюсоціальноїро-ботиможнарозглядатиякісторичний процес,врезультатіякогоцейвиддіяльності набуваврис,щозближувалийого звизнанимипрофесіями.

Однакїїісторичнийзв'язокзтрадиціямиблагодійностіобумо-вивпорівняноповільнийрозвитокпрофесіїсоціальногопрацівни-кауВеликобританії,Німеччинітаіншихєвропейськихкраїнах.УСША соціальнароботавиникла пізнішеіспочатку відчуваласильнийвплив британськихтрадицій,алерозвитокйшов більшшвидкимитемпами.

Які віншихнауках,усоціальнійроботігостропостаєпитанняпротеоретичнуабо жпрактичнупервинністьїїоснов.Удослі-дженняхзцьогоприводуіснують різніпідходи.ІЦобвідповістинапоставленезапитання,О. О.Козловпропонуєвизначити,щожбулонайбільш суттєвимдляїїпоявиірозвитку,розглядаючиісторіюсоціальноїроботиврамкахтрадиційноїдлябагатьох наукдихотомії:«відтеоріїдопрактики»і «відпрактикидотеорії».

«Такапостановка проблеми вимагаєвиясненнятого,щожбулопервиннимдлясоціальної роботи:соціальнапрактика, дляякоїбули підібранііснуючівжеідеїпросоціальнийрозвиток,або жсаміідеї,якінародилисявумахпредставниківрізнихсуспільнихнаук,підштовнулисоціальнупрактикудовиникненняірозвиткусоціальноїроботи» [25,37].

64

Длякінця XIX — початку XXст.характернимбулоте, ще наформування поглядів практиків соціальноїроботивпливала неодна,авідразудекілька суспільно-науковихтрадицій:структура-лізм,феноменологія,марксизм,позитивізм,психоаналіз.Вонилягливосновунауково-теоретичного обґрунтування соціальноїроботи.

Підхід«відпрактикидо теорії» вісторіїсоціальноїроботиви-ходить злогічногоприпущення, що«самепрактика,діяльність,спрямована на здійснення соціальних реформ, є первинною,тобтоосновноюдляпробудженнянауковогомислення. Урамкахцьогопідходусоціальнароботазводиться восновномудо практичної ді-яльності,метоюякої є наданнядопомогилюдям,якістикнулися ізсоціальними проблемами... У теоретичному аспектіаналізсоці-альноїроботиврамкахцьогонапрямку наукової думкипов'яза-нийізпроблемоюсоціабельності людини і феноменомвзаємодопо-могиісоціальної підтримки»[25,42].

Напрямок«відпрактикидо теорії» включав дві концепції, про-тилежніоднаоднійу розумінні причин соціальних проблем.Одназнихбазуваласьна переконаннях, що такізнаходятьсяв самомусуспільстві іпов'язанііз процесами суспільних перетворень. От-же,«суспільство хворе ійогопотрібнолікувати, опираючись натрадиційну методику благодійності і милосердя, накращітрадиціїлюдськогоспівіснування, на притаманне людинібажаннявзаємо-допомогиі взаємопідтримки.Людинаповиннабула протягнутирукудопомогисвоємуближньому, недивлячисьна ворожістьхворогосуспільства»[25,43].Положення другої концепції поляга-ли в намаганніпояснити проблемилюдини як такі, що знаходятьсявнійсамій,і працюватинеобхіднонадтим,щобперебудувати вну-трішній світ людини.«Томусоціальнізміни,якщо їх проводити,повнішібутиспрямовані перш зи все на те,щобперебудувати лю-дину, її внутрішнійсвіт,відкритийогосуспільству або примиритийогозсоціальнимипроблемами«дорослішання»суспільства»[25,43].

Наявністьцихпротилежнихконцепційхарактерна як дляСША,такідлябільшостікраїнЄвропи,особливоВеликобританії, Ні-дерландів,Німеччини.Вонивідображені в поглядах основополож-никівсоціальноїроботи— М. Річмонд і Д. Адамс, якізаймалисьоднієюсправою, але використовували різні підходищодорозумін-ня першопричинпроблемклієнтів.

Окремі дослідникисоціальноїроботивказують, щоідеологічніконфлікти, протиборство різних поглядів і концепційутруднюва-липроцесстановленнясоціальної роботи.Уціломужвизнається

65

співіснування різних напрямків, якімализначення для генезисусоціальноїроботи.

Виникненнясоціальноїроботияк професії пов'язують здіяль-

ністюМеріРічмопд(1861-1928,США),АлісеСаломон(1872-1948,Німеччина),ДжейнАдамс(1860-1935,США).

М.Річмопдє загальновизнанимкласикомтеорії іметодологіїсоціальноїроботи.У1887роцівонаочолилаоднуз професійнихблагодійнихорганізацій уБуффало.Ідейноюосновою цьогорухубуловизнаннятого,що причинабідностійсоціальнихпроблемлюдиниполягає внійсамій,і працюватинеобхіднозсамоюлюдиною,а не над здійсненням соціальних реформ. Ціпоглядизнайшли відображення у багатьох наукових працяхдослідниці.

М.Річмондпідготуваларядвидань з теоріїсоціальної роботи,що сталипосібникамидлянавчальних закладівСШАіЄвропи,вяких готувалисоціальнихпрацівників. Наукове обґрунтування ме-тодівсоціальноїдіяльності представлено в її книзі«Дружнійвізитдо бідняків: керівництводляпрацюючихвблагодійнихорганізаці-ях»(1899).Індивідуальнийметод соціальноїроботивонарозроби-лав публікації«Соціальнідіагнози»(1917)та«Щотакесоціальнаіндивідуальнаробота?»(1922).

Зініціативи М. Річмонду1898р.вСШАбулавідкрита першанаціональнашкола прикладної філантропії(сьогодні:факультетсоціальноїроботиКолумбійськогоуніверситету).Обґрунтовуючинеобхідністьпрофесійноїпідготовки,у1922р.вонаписала: «Здат-ністьспівчувати людям ідобротавідкриваютьбагатодверей іусувають багато перепон.Але якщодо співчуття ідобротинамвдається додати знанняосновлюдськогомислення і розуміння со-ціальних процесів...,нашіможливості, народженілюбов'юдоближнього,значно зростають»[79,99].

Д.Адамсбрала участь в діяльностіпрофесійноїблагодійноїор-ганізації —Гільдії сусідів(поселенців),заснованої в1886р. вНью-Йорку.Основнаідея рухупоселенцівполягала у визнаннітого,щобідністьі нещастялюдейобумовленісоціальнимсередо-вищем,якенеобхіднозмінювати. Разом зіншимиволонтерами,що дотримувалисьцихідей,Д.Адамсжила вкварталахбідняків,останнізякихпотребувалидопомоги.УчасникиРухупоселенцівпов'язувалисвоюдіяльність з науковими центрами,намагаючисьчерезконтакти з багатьмавченимив галузісоціальнихнаукза-класти науковуосновусвоєїпрактичної діяльності.ЗавдякицимнамаганнямбуластворенаЧиказькашколагромадянства іфілан-

66

тропії,яказ 1920р.сталаШколоюсоціальногоадмініструванняприЧиказькомууніверситеті.

ЗдобуваючивЄврспіосвітупіслязакінченняжіночогомедич-ногоколеджууФіладельфії,вонавзялаучастьуроботіпритул-куТойнбіуЛондоні.Це бувперший заклад, який надававоб-ширну соціальнудопомогубездомним людям,розгортаючиврамкахсвоєїпрограмидіяльністьдитячихклубів,дитсадків,бібліотек,їдалень,художніх галерей,бюрозпрацевлаштування,класівмузики,вивченнямов,танців,малюванняіт. п. Д.АдамсвідкрилааналогічнийпритулокуЧикаго(ХаллХауз),і вінставсвоєрідноюмоделлюдля поширенняподібногодосвідусоціальноїроботи.БагаторічнізусилляД.Адамсщодопокращеннясоціаль-ногостановища різнихмаргінальнихгруп СШАзробилиїївідо-мою, івонаобираласьпрезидентомбагатьохгромадськихоргані-зацій[43,166].

Восновіконцепцій, якірозвивалаА.Саломон,лежавїїше-стирічнийдосвідпрактичноїроботиврізнихсферахсоціальноїдопомоги,ит. ч.участьврізноманітнихміжнароднихпроектах.У 1899р. вонаочолиларічніжіночікурсипідготовкиспеціаліс-тівдляроботиусферісоціальногообслуговування.Значнемісцевїїдіяльностізаймалипитанняякостінавчання.Вонавідстою-валанеобхідністьналежноїпрактики,атакожвивчення дисцип-лінпсихологічного,медичного,педагогічногоіправовогоспряму-вання. Післястворенняу 1925р.Німецькоїакадеміїжіночої со-ціальноїіпедагогічної роботиА.Саломон спільноізсоратни-цямипрацюваланаднауковимидослідженнямиусферісоціаль-ноїроботи, підготовкоювикладацькихтакерівнихкадрів, підви-щеннямїхкваліфікації.Якекспертзпитаньосвіти,вонависту-палаздоповідямиуЄвропійПівнічнійАмериці,а в 1928 р.бу-лаоднимзорганізаторівМіжнародноїконференціїзпроблемсоціальноїроботи,якавідбуласьу 1928р.вПарижіізібралабіля5000чол.[26,82].

У 1929р.вШвейцаріїбувстворенийМіжнароднийкомітетсоціальнихшкіл,якийсприявміжнароднійконсолідаціївсферісоціальноїроботи.ЙогоочолилаА.Саломон.Зприходомдовла-диуНімеччині націонал-соціалістів Німецька жіночаакадеміябулазакрита,школисоціальноїроботивийшлизМіжнародногооб'єднання,книгиА.Саломонбулиспалені,авонасамазвину-ваченаузв'язкахіззакордоном,тому булавимушена емігрува-тидоСША.

67

У наш час її ім'яноситьвища школасоціально, роботиісоці-альноїпедагогікивНімеччині,якасцентромпідготовкиі підви-щеннякваліфікації соціальних працівників імасширок,зв'язкизаналогічнимизарубіжнимицентрами.

Наосновідосягнутогопрактичного и теоретичногорівнівроз-виткусоціальноїопікивРосіїі на Українітакожпоставало пи-тання проосіб,що їїздійснюють.Якщоспочаткувонопіднімалосьвиключнов контекстідобровільноїдопомоги,то зчасомприхо-дить усвідомлення, щодопомогаповинназдійснюватись спеціаль-нопідготовленимилюдьми— професіоналами. Благодійні товари-ствастворюютьдлясвоїхпрацівниківрізнікурси (тривалістьїх

—віддекількохмісяцівдороку),якімаютьсвоїнавчальні про-грами, систему практик і стандартів.Цікаво,що першіспробиуційсправі наЗакарпаттіздійснювалися заметодом,який вусіхкраїнахзавждивизнававсянайбільшефективним — набуття до-свідупідкерівництвом практичногосоціальногопрацівника всо-ціальномузакладі.Цейспосібвикористовувався на курсах, засно-ванихдляпідготовкитаких фахівців у різних країнах.Саметаквчилися вкінціXIX на початку XXст.перші соціальніпрацівни-ки з ТоваристваблагодійнихорганізаційВеликобританії.

Діяльністьщодопідготовкисоціальнихпрацівників уЗакар-патті розпочав Американський Червоний Хрест у1921р. узв'яз-ку з організацією медичних консультацій[85,46].Дляцьогобуловідібраноокреміміста,до числа яких ввійшли Берегово та Мука-чево. До консультаційвцихмістахбуливключенігромадськамед-сестраі соціальний працівник з американського персоналу.Підїхкерівництвом 48 жіноктодішньоїЧехословацької республіки про-тягомроку знайомилися змедичноюісоціальноюроботоюбезпо-середньо в консультаціях і черезнадомнівідвідування населення.Післяцьогостудентки слухалиодпомісячнийінтенсивнийтеоре-тичний курсмедичногогромадськогодогляду ісоціальноїроботив Празі.Підготованітакимчиномпрацівники входилизгодомдоштату консультацій(1дипломована медсестрана2-хабо4-хсо-ціально-медичнихпрацівників).

Якужезгадувалось в попередніх розділах, в РосійськійімперіївкінціXIX — на початку XXст.такожнамічаються зрушеннявідблагодійностідо професіоналізму. Підтвердженнямцьогоєтойфакт,що напрацюючихублагодійнихтовариствах поширюва-лись права державної служби(подібніпроцесивідбуваються вцейчас у Америц' іЄвропі,дезароджуєтьсяпрофесійнасоціаль-

68

на робота).Зокрема,імператорськелюдинолюбнетовариствовкінці90-хроків XIXст.«отрималоправовстановлюватиплатніпосадидляосіб,якіпрофесійнозаймалисяблагодійноюдіяльністювйогозакладах.Причому ціпосадиприрівнювалисядорізнихчи-нівдержавноїслужби.Указ1897р.передбачавможливістьпро-суванняпо службі усферісуспільноїопікидорівня,якийвідпові-давцивільному чинуколезькогорадника івійськовому—полков-ника...ЦимуказомвРосіїбулозакладенопочатокпрофесійнійгромадськійопіці»[16,23].

Як і на Заході,соціальноюроботоюв Російськійімперіїдоре-волюціїзаймалисяпереважно жінки прогресивнихпоглядівізза-можних сімей. Перші вищі навчальнізаклади дляжінок,яківи-никли в цей період, здійснювалипідготовкуі вцьому напрямку.При психоневрологічомуінститутівПетербурзібуловідкритона-уковукафедру«Суспільнаопіка»,дерозроблялисяпрограмипід-готовки майбутніх спеціалістів в галузі суспільноїопіки.Доди-сципліносвітньогоциклувключалисясоціологія,політекономія, соці-альнагігієна,психіатрія,педагогікатаін.[72,134].Уціломувітчизня-нийрозвитоксуспільноїдопомогидо1917рокубувбагатов чомусхожимпатойпроцес,якийвідбувавсяі у Великобританії таСША[9,118].НарубежівіківРосіявпритулпідійшладопрактичногоофор-млення професійної діяльностівгалузі соціальноїопіки з системоюінститутівдопомоги,програмамипрофесійноїпідготовки, щоставилоїї водинряд з такимиєвропейськимидержавами, якАнглія,Фран-ція,Німеччина,Бельгія,Скандинавіята рядінших[72,199].

Загальнулогікурозвиткупрофесіїсоціальногопрацівникаможна подати яктаку,щовиниклаіз потреби певнимкатегорійлюдей усторонній допомозііпідтримці.Важливістьцихпотребінеобхідність особливої соціальноїсистемиїхефективного задово-лення здобули суспільне визнання.Згодомвідбувається накопи-чення практичного досвіду,йогоосмисленняіформуваннятеоре-тичної бази. Виникаєнеобхідністьпрофесійноїпідготовкикадрівдляздійсненняцьогоспецифічноговидудіяльності. Цяпослідов-ність прослідковується у розглянутих в попередніхрозділахос-новнихісторичнихетапах:відпервіснообщиннихіродовихформдо церковно-монастирськоїдопомоги;потімзародженнягромад-ських ідержавнихпідходів;«науковафілантропія»рубежаXIX-XXст.,пов'язанаіз усвідомленим прагненнямдобровольцівстпо-рити науково-теоретичну іцінніснубазусвоєїдіяльності; офіційневизнаннясоціальної роботисамостійноюпрофесією(1915).

69

Іхочапідготовкай навчання кадрівдлясоціальної роботищев20-хpp. XXст.залежалавідзусильблагодійнихорганізацій, са-мі терміни«соціальнаробота»і«соціальнезабезпечення» відобра-жалиїї зростаюче значення якдлядержапних установ, так ідлярелігійних та приватних агенств. Подальший розвиток професій-ноїсоціальноїроботивключив процесистановлення формалізова-нихметодів (індивідуальна, групова,общинна)та їхкомплексноговикористання, розробки теоретичнихмоделей(психодинамічної,гуманістичної,когнітивної,біхевіоральної,кризовоговтручання,орієнтованої на вирішеннязавданнятаін.),атакожтехнологійїїбезпосередньогоздійснення.

Проблемні питання для засвоєння матеріалу

1. Охарактеризуйте передумови становлення професійної со- ціальної роботи у США і країнах Західної Європи. Порів- няйте їх із подіями, що відбуваються у сфері суспільної опіки на рубежі ХІХ-ХХ ст. вУкраїні.

2. Використайте аналіз основних стадій професіопалізацїісо-ціальиої роботи для обґрунтування їїпоявияк окремої про-фесії.

3. На основі вивченого матеріалувисловітьсвою думку щодобачення історії соціальної роботи «від теорії до практики» та«відпрактики дотеорії».

4. Назвіть особливості підходів до здійснення соціальної допо- моги М. Річмонд і Д.Адамс.

5. Співставте перші спроби професійної підготовки соціаль- них працівників в Україні іРосіїта зарубежем.

6. Продовжуйте будувати таблицю «Структура соціальної роботи».