2. Загальні принципи організації обліку витрат

Методологічні засади формування в системі обліку інформації про витрати підприємства визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248.

Діяльність будь-якого суб’єкта господарювання неможлива без здійснення витрат. Витрати – це зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об’єкти облікової політики витрат підприємства:

- номенклатура статей витрат діяльності;

- клас (класи) рахунків для обліку витрат діяльності;

- база розподілу загально виробничих витрат;

- перелік та склад змінних і постійних загально виробничих витрат;

- нормальна потужність підприємства.

Згідно П(с)БО 16 можна виділити основні завдання організації обліку витрат: облік та контроль випуску продукції (обсягу, асортименту, якості і виконання плану за цими показниками); облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат; калькуляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості; виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з втратами від браку та простоями.

У бухгалтерському обліку витрати відображають, дотримуючись певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає застосовуваному в національних стандартах принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які ведуть до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Витрати визнаються в наступні моменти, які ведуть до зменшення власного капіталу підприємства (окрім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками):

- вибуття активу;

- збільшення зобов'язання.

Не визнаються витратами:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та ін.;

- передплата;

- погашення отриманих позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не

приводять до зменшення власного капіталу.

Для обліку витрат підприємства можуть використовувати три варіанти ведення обліку:

- застосування для обліку витрат виключно рахунків класу 9;

- застосування для обліку витрат рахунків класу 8 і 9;

- застосування спрощеного Плану рахунків суб'єктами малого підприємництва, а також організаціями, діяльність яких не направлена на ведення комерційної діяльності.

У бухгалтерському обліку витрати обліковуються за елементами витрат та статтями калькуляції.

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат, а саме:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• Відрахування на соціальні заходи;

• Амортизація;

• Інші операційні витрати.

Стаття калькуляції – це певний вид витрат, що утворюють собівартість. Собівартість – це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Підприємство самостійно визначає перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції, номенклатура яких може включати:

• сировину та матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

• паливо й енергію на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основну заробітну плату;

• додаткову заробітну плату;

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• втрати від браку;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Номенклатура статей калькуляції підприємства може враховувати особливості технології та організації виробництва підприємства, питому вагу окремих видів витрат у собівартості продукції.

У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, що не включаються в собівартість реалізованої продукції. Відповідно до норм П(С) БУ 16 «Витрат» до таких витрат відносяться:

- адміністративні витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва;

- витрати на збут, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції;

- інші операційні витрати.

Адміністративні витрати включають:

- загальні корпоративні витрати (представницькі витрати);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна; амортизація, ремонт, опалювання, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- витрати на професійні послуги (юридичні та ін.);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс та ін.);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналітичний облік адміністративних витрат ведуть в розрізі номенклатури статей, встановлених підприємством. Підставою для відображення адміністративних витрат є відомості з нарахування заробітної плати адміністративно-управлінському персоналу, платежів, нарахувань на заробітну плату, розрахунок амортизації основних засобів і нематеріальних активів, розрахунки щодо витрачання запасних частин і паливно-мастильних матеріалів на легкові автомобілі, акти орендодавців по орендній платі за приміщення офісу та ін.

Окрему групу витрат складають витрати на збут - витрати на упаковку, ремонт тари, комісійні й оплата праці продавцям, реклама, транспортування, гарантійне обслуговування та ін.