8.3. Відповідальність за бюджетні правопорушення

Бюджетне правопорушення – недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Концепція правопорушення охоплює такі елементи:

Невідповідне використання фінансових та матеріальних ресурсів.

Нездатність ефективно виконувати бюджетні та інші рішення.

Обман або помилки.

Нездатність надавати своєчасну та достовірну інформацію щодо фінансових та інших ресурсів.

Бюджетним кодексом визначені підстави для призупинення бюджетних асигнувань, зокрема:

несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету;

невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

нецільове використання бюджетних коштів.

До уповноважених органів, яким надано право призупинення бюджетних асигнувань у межах своїх повноважень, віднесено такі:

Міністерство фінансів України;

Державне казначейство;

Державну контрольно-ревізійна служба України;

Місцеві фінансові органи;

Міські (міст районного значення), сільські, селищні голови; Головні розпорядники бюджетних коштів.

Ці органи можуть застосовувати до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів низку заходів адміністративного впливу:

Застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

Зупинення операцій з бюджетними коштами.

Тема 9: управління державним боргом та бюджетним дефіцитом

9.1 Сутність та завдання управління державним боргом

9.2. Оптимізація бюджетного дефіциту

9.3 Закордонний досвід управління державним боргом

9.1 Сутність та завдання управління державним боргом

Управління державним боргом західні економісти розглядають сукупність заходів, пов'язаних з випуском і погашеним державних цінних паперів, підтриманням їх курсу і визначенням процентних ставок, виплатою доходів, проведенням рефінансування (реструктуризації, установленням ліміту боргу.

У фінансовій літературі вживаються також класичні поняття, які стосуються методів управління державним боргом, - конверсія і консолідація.

Конверсія в широкому аспекті означає зміну первісних умов державної позики. Мається на увазі зміна процентних ставок, термінів погашення, в окремих випадках – валюти позики.

Консолідація – вужче поняття. Воно означає продовження, пролонгацію терміну дії позик, які були випущені раніше. Наприклад, короткострокові облігації обмінюються на середньострокові. У сучасній фінансовій теорії і практиці поняття «конверсія» і «консолідація» вживаються рідко, їх фактично замінили термінами «рефінансування» і «реструктуризація».

Рефінансування боргу – погашення старої заборгованості новою, продовження терміну позики чи збільшення суми, яку може отримати позичальник.

Реструктуризація боргу – угода кредитора з боржником про нову схему погашення фінансових зобов'язань. Вона може здійснюватися за допомогою пролонгації боргу, тимчасового мораторію на виплату процентів (чи частини основного боргу), підписання нової угоди зі зміною старих умов.