В активи, які не приносять доходу

За допомогою цієї формули визначається середньомісячна сума кожного виду ресурсів, що використовуються управлінням позикових операцій для кредитування. Далі, зваживши ціну кожного ресурсу по його питомій вазі в обсязі залучення по банку в цілому, знаходимо середньомісячну собівартість ресурсів для управління позикових операцій.

У таблиці 3.3.14 подано розрахунок собівартості залучення ресурсів у вигляді залишків на клієнтських рахунках, рахунках депозитів юридичних і фізичних осіб, а також по залученню ресурсів шляхом реалізації цінних паперів, що емітуються банком.

Таблиця 3.3.14

Розрахунок собівартості залучення ресурсів у вигляді залишків на клієнтських рахунках, рахунках депозитів юридичних і фізичних осіб, а також по залученню ресурсів шляхом реалізації цінних паперів, що емітуються банком

Вид залучення	Середньо-місячний обсяг залучення, тис. грн.	Сума відраху-вання у ФОР	Частина ресурсів, що працюють, тис. грн.	Питома вага в обсязі ресурсів, що працюють	Сплачено за ресурси, тис. грн.	Сплачено за ресурси % рік.
	гр.1	гр.2	гр.3	гр.4	гр.5	гр.6
Кошти на клієнтських рахунках	87197,00	17439,40	69757,60	32,24%	259,36	4%
Міжбанківський кредит	71250,00	-	71250,00	32,93%	682,81	11%
Депозити юридичних осіб	2173,00	232,07	1940,93	0,89%	31,47	19%
Ставка ФОР 10 %	1868,78	186,88	1681,90	0,78%	28,32	20%
Ставка ФОР 14 %	260,76	36,50	224,26	0,10%	2,52	13%
Ставка ФОР 20%	43,46	8,69	34,77	0,01%	0,63	22%
Внески громадян	854,00	168,92	685,08	0,32%	6,48	11%
Ставка ФОР 10 %	8,54	0,85	7,69	0,00%	0,06	10%
Ставка ФОР 14 %	17,08	2,39	14,69	0,01%	0,15	12%
Ставка ФОР 20%	828,38	165,68	662,70	0,31%	6,27	11%
Цінні папери	26792,00	5344,46	21447,50	9,91%	228,17	13%
Ставка ФОР 10 %	26,79	2,68	24,11	0,01%	0,35	18%
Ставка ФОР 14 %	187,54	26,25	161,29	0,07%	2,28	17%
Ставка ФОР 20%	26577,67	5315,53	21262,10	9,83%	225,53	13%
Власні кошти	51306,00	-	51306,00	23,71%		0%
Разом	239572	23185	216 387	100,00%	1208	7%

гр.3 = гр.1 - гр.2

гр.6= гр.5 х 360 х 100 / гр.3 х 30

За допомогою даних з таблиці 5.1.14, визначаємо середньозважену ціну ресурсів (вартість зважується за питомою вагою в обсязі залучення).

(4 х 32,24+11 х 32,93+19 х 0,89+11 х 0,32+13 х 9,91+0 х 23,71) /100 = 6,4%.

Окрім обов'язкових резервів, у банку є ряд активів, що не приносять доходу. Тому вартість прибуткових активів повинна бути достатньою для того, щоб покривати фактичну збитковість вкладення коштів у неприбуткові активи. Припустимо, що в аналізованому нами місяці середньомісячний сумарний обсяг активів, що не приносять доходу, складав 69049 тис. грн., або 7,16% всіх активів банку. Разом з урахуванням неприбуткових активів вартість ресурсів складе:

% = 6,4 х 100 / (100 -7,16) = 6,9 %.

Вище зазначалося, що ресурсною базою кредиту є залишки на рахунках клієнтів банку, рахунках депозитів юридичних і фізичних осіб у розмірі 50% їх середньомісячного залишку, міжбанківський кредит і боргові цінні папери. Виходячи з нашого прикладу місячний ліміт кредитування складає:

Кошти на розрахункових та інших рахунках клієнтів	87197 тис. грн.
Депозити підприємств	2173 тис. грн.
Внески фізичних осіб	854 тис. грн.
Разом	90224 тис. грн.

Половина ліміту забезпечується вказаними трьома джерелами залучення, а інша половина забезпечується (порівну) залученням міжбанківського кредиту (22556 тис. грн.) і за рахунок залучення ресурсів через цінні папери (22556 тис. грн.) Отже, управління позикових операцій повинно компенсувати витрати підрозділів, що забезпечили його ресурсами в таких сумах:

- управлінню розрахунково-касового обслуговування (залишки на клієнтських рахунках) – 1/2 частина його відсоткових витрат – 259,36/2 = = 129,68 тис. грн.;

- управлінню депозитних операцій (депозити юридичних і фізичних осіб) – 1/2 частина його відсоткових витрат (31,46+6,48) /2 = 18,94 тис. грн.;

- управлінню міжбанківських операцій - 31,65% його відсоткових витрат ((22556/71250) х 100=31,65) або 682,81 х 0,3165 = 216,11 тис. грн.;

- управлінню цінних паперів - 84,19% його відсоткових витрат ((22556/26792) х 100=84,19) або 228,17 х 0,8419 = 192,1 тис. грн.

Непроцентні витрати управління позикових операцій складають 483,15 тис. грн. Загальні витрати по управлінню позикових операцій 129,68+192,1+216,11+18,94 = = 1040 тис. грн. При ліміті кредитування в 90224 тис. грн. відсоткова ставка за собівартістю дорівнює:

90224 х % / 12 = 1040

% = 13,83.

Очевидно, що даний підхід до визначення ціни кредиту ґрунтується на моделі витрати плюс прибуток. Ця модель ціноутворення уважається простою і найчастіше використовується в банківській практиці. Проте в умовах конкуренції і боротьби банків за клієнта, відсоткова ставка повинна відповідати не тільки інтересам банку, але й інтересам його клієнтів.

Основною складовою моделі цінового лідерства є „прайм-рейт” – базова уніфікована відсоткова ставка, що встановлюється для найкращих позичальників, котрі беруть короткострокові позики з метою поповнення обігового капіталу. У разі застосування моделі цінового лідерства фактична кредитна ставка визначається за формулою:

,

де ПСК – процентна ставка за кредитом;

БУС – базова уніфікована ставка, що сплачується першокласними позичальниками;

ПРНЗ_ПП – премія за ризик невиконання зобов’язань, що сплачується першокласними позичальниками;

ПСР_СПДК – премія за строковий ризик, сплачувана позичальниками, яким надається довгостроковий кредит.

У процесі довгострокового кредитування зарубіжні банки застосовують „кеп” – узгоджену максимальну ставку за кредитом, незалежну від майбутньої динаміки відсоткових ставок на ринку [215].

С.П. Прасолова наголошує, що на кредитному ринку, який характеризується високою конкуренцією, кредитор скоріше приймає ставку, а не встановлює її [214].

У результаті банки не тільки знижують тарифи або ставки за кредитні ресурси, але й перебудовують свою роботу залежно від потреб клієнта. Такий підхід до встановлення ціни за кредит відноситься до концепції, що відома під назвою „аналіз прибутковості клієнта”, Ця концепція передбачає, що банк, оцінюючи кожну кредитну заявку, повинен брати до уваги всі взаємини з клієнтом. Одним із напрямів реалізації даної концепції є метод встановлення відсоткової ставки за принципом „вартість-вигідність”, що складається з таких компонентів:

1) оцінка сукупних доходів і витрат, включаючи нараховані відсотки за кредит, комісію за зобов'язання надати кредит, комісію за управління готівковими коштами, відсотки по депозитах, вартість придбання кредитних ресурсів, заробітна плата банківських співробітників, вартість обробки інформації тощо;

2) оцінка чистої суми кредитних ресурсів, що розрахована як різниця між сумою кредиту, наданого клієнтові і середньою сумою його депозитів, зменшених на суму обов'язкових резервних відрахувань;

3) оцінка чистої ставки прибутку від усіх взаємин з клієнтом [214].

де ЧСП_ОРВК – чиста ставка прибутку, одержаного у результаті усіх взаємо-відносин із клієнтом;

Д_КП – дохід, що отримано від кредитів та інших послуг, які надаються клієнту;

ВКП – витрати, пов’язані з наданням кредитів та інших послуг клієнту;

ЧР_КПОД – чисті ресурси, надані в кредит понад обсяг депозитів клієнта.

Показники	Сума грн.
1. Джерела доходів банку від клієнта	433500
відсотковий дохід за кредитом	382500
Комісія за зобов’язання надати кредит	30000
Комісія за управління депозитами клієнта	6000
Плата за переказ коштів	2000
Плата за трастові послуги та ведення бухгалтерського обліку	13000
2. Витрати на обслуговування клієнта	234000
Відсоток за депозитом	44000
Вартість залучених кредитних ресурсів	160000
Операційні витрати за рахунками клієнта	25000
Вартість переказу коштів	1000
Вартість обробки інформації за кредитом та витрати на ведення бухгалтерського обліку	4000
Середня сума кредиту, наданого клієнту	3000000
Мінус середні залишки на депозитному рахунку клієнта (зменшені на суму обов’язкових відрахувань у резерви)	- 540000
Чисті ресурси, надані клієнту в кредит понад обсяг його депозитів	2460000

ЧСП_ОРВК = (433500-234000) / 2460000 = 0,08 (8%).

Ґрунтуючись на концепції аналізу прибутковості клієнта, французькі банки проводять угрупування клієнтів (фізичних осіб) за такими показниками: сума щомісячного доходу, щомісячна кількість отримання грошей у банкоматі, залишки на рахунку, кількість виписаних за місяць чеків, кількість переказів з рахунку, користування Інтернет-послугами банку, проведення операцій з цінними паперами.

Придбання пакету послуг обходиться клієнтові дешевше, ніж сума включених у пакет послуг, що надаються окремо. Базовий пакет містить такий набір: кредитна карта, страхування платіжних коштів, доступ до дистанційного банківського обслуговування, овердрафт. Також у пакет може включатися безкоштовний переказ коштів, нижчі тарифи по операціях з пластиковими картами, надання інформації, що персоналізується, юридична допомога, пільгові тарифи на оплату подорожей або театральних квитків [100].

Разом з тим, П. Аллен зазначає, що результатом реалізації банком „пакетного обслуговування” приватних осіб і невеликих компаній, стало збентеження банківських службовців, від яких вимагалося продавати клієнтам ті послуги, які вони не хочуть купувати. Більш того, „часи, коли банк міг дозволити собі фінансувати низько прибуткові послуги за рахунок дорожчих, що надаються тому ж клієнтові, залишилися у минулому. Сьогоднішні клієнти довіряють ведення своїх справ компаніям, що пропонують кращу ціну” [3, с. 44] .

На завершення слід зазначити, що існують особливості в ціноутворенні на кредити, які виражаються в такому.

1) ціни на кредитні продукти носять не стандартний, а індивідуальний характер, коливаються під впливом попиту і пропозиції, а також з урахуванням індивідуальних витрат і ризику банку;

2) надання кредиту часто пов'язане з рядом інших послуг, які купує клієнт. Банк може ухвалити рішення про зниження відсоткової ставки, якщо доходи, отримані від додаткових операцій, компенсують таке зниження;

3) банк може піти на зниження маржі, що закладається в ціну, для розширення клієнтської бази [162].