4.3 Методи й інструменти розроблення фінансової стратегії

Основою фінансової стратегії є фінансові показники, а до інструментів фінансової стратегії відносять: фінансову політику, фінансову реструктуризацію, диверсифікацію тощо. Цілі та напрями фінансової стратегії впливають на вибір інструментів та методів розроблення фінансової стратегії. При розробленні фінансової стратегії відповідно до напрямів (цілей) використовують такі інструменти та методи:

1) для оцінки та вибору ефективного використання капіталу: рентабельність активів та рентабельність власного капіталу (модель Дюпона).

Основним фінансовим показником, що характеризує використання активів, цільове значення якого повинно бути обґрунтоване у процесі

розроблення фінансової стратегії, є рентабельність активів (ROA). Його моделювання здійснюється з використанням формули Дюпона, що дає можливість оцінювати менеджмент підприємства не лише з боку прибутковості продажів, але і з боку ефективності використання

Рисунок 1.4.4 – Процес розроблення фінансової стратегії підприємства

Рисунок 1.4.5 – Базовий варіант розроблення фінансової стратегії підприємства

активів і дозволяє визначити, за рахунок яких факторів відбувається зміна рентабельності інвестованого капіталу:

, (1.3.24)

, (1.3.25)

де ROA – рентабельність активів;

NP – чистий прибуток;

A – активи;

Ps – рентабельність продажів;

RO – коефіцієнт оборотності активів, ресурсовіддача.

Для власників (акціонерів) ключовим показником ефективності використання акціонерного капіталу є рентабельність акціонерного капіталу, що прогнозується за допомогою модифікованої формули Дюпона:

, (1.3.26)

, (1.3.27)

, (1.3.28)

де ROE – рентабельність акціонерного (власного) капіталу;

E – акціонерний (власний) капітал;

FL – фінансовий важіль, мультиплікатор власного капіталу;

RОє – коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Моделювання показників рентабельності активів і власного капіталу у межах розроблення фінансової стратегії дозволить управляти нормою прибутку на капітал, тобто виявляти способи її підвищення, удосконалювати напрями вкладення капіталу;

2) для визначення можливостей розвитку підприємства з урахуванням взаємозв’язаних маркетингових, виробничих та фінансових вимог: модель SGR (Sustainable growth rate) – рівень досягнення зростання.

Важливим інструментом фінансового прогнозування при розробленні фінансової стратегії, є моделювання майбутнього підприємства з позиції його стійкого зростання за допомогою коефіцієнта стійкого зростання - моделі SGR. На його основі визначається компроміс між бажаними показниками зростання підприємства і реальними умовами зовнішнього і внутрішнього середовища. Розраховане значення SGR показує максимальний коефіцієнт зростання продажів, погоджений з іншими фінансовими коефіцієнтами.

Для розрахунку SGR застосовуються такі формули.

Моделювання при стабільних факторах середовища

, (1.3.29)

де r – коефіцієнт реінвестування прибутку, який відображає дивідендну політику.

Моделювання при факторах середовища, що змінюються:

, (1.3.30.)

де E₀ – величина власного капіталу у звітному році;

S₀ – виторг від продажів у звітному році;

E_NEW – планові надходження від емісії акцій;

Div – сума дивідендів, що плануються.

Модель SGR враховує характеристику різних сторін фінансово-господарської діяльності підприємства: виробничої (RO-ресурсовіддача), фінансової (FL-структура джерел фінансування), взаємодвідносини між власниками підприємства і його менеджерами (r - дивідендна політика), положення підприємства на ринку (Ps - рентабельність продажів);

3) для оцінки фінансової безпеки діяльності підприємства: моделі оцінки імовірності банкрутства.

Вид розроблюваної фінансової стратегії повинен відповідати умовам зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Для вибору конкретного її виду, а саме визначення доцільності формування фінансової стратегії виживання чи стабілізації використовують різні методики оцінки ймовірності банкрутства. Використання їх у межах вже розробленої фінансової стратегії дозволяє підвищити рівень фінансової безпеки підприємства;

4) для вибору раціонального співвідношення джерел фінансування: метод EBIT-EPS (Earnings before interest and taxes/ Earnings per share: прибуток до виплати відсотків та податків/ прибуток на акцію).

Найважливішим показником, що характеризує фінансовий стан акціонерного товариства, є прибуток у розрахунку на одну звичайну акцію EPS. Зростання показника EPS трактується інвесторами як зростаняя вартості компанії-емітента.

Для розрахунку показника застосовується така формула:

, (1.3.31)

де EBIT – прибуток до виплати відсотків і податків;

I – відсотки з позикових коштів, що відносять на витрати;

T – ставка оподаткування прибутку;

Dp – дивіденди, що виплачуються за привілейованими акціями;

S – кількість розміщених звичайних акцій.

Для правильного розрахунку важливо визначити середнє число акцій з урахуванням усіх змін, що відбулися за рік, у їх складі.

Управління структурою капіталу підприємства входить до складу пріоритетних напрямів фінансової стратегії.

Даний процес повинен відповідати таким принципам:

• оптимізація структури капіталу з метою зростання ринкової вартості компанії;

• вибір раціональних джерел фінансування за критерієм мінімізації середньозваженої ціни капіталу;

• забезпечення необхідного рівня фінансової стійкості компанії.

Перший із названих принципів реалізується за допомогою методу EBIT-EPS, що застосовується для вибору оптимальної схеми фінансування за критерієм максимізації показника EPS. Метод дозволяє визначити таку величину прибутку до сплати податків і відсотків за кредит (EBIT), при якій величина прибутку на акцію (EPS) при фінансуванні за рахунок як позикових, так і власних коштів буде однаковою. Визначення такої рівності дозволяє у стратегічному періоді робити мотивований вибір між фінансуванням діяльності за рахунок власних чи позикових коштів, визначати їх краще співвідношення;

5) для оцінки ресурсів: середньозважену вартість капіталу (WACC – Weighted Average Cost of Capital); метод EVA (Economic Value Added).

Вибір раціональних джерел фінансування здійснюється за критерієм мінімізації середньозваженої вартості капіталу (WACC), що є важливим параметром при розробленні фінансової стратегії.

Обмеженням ціни капіталу, з конкретного джерела, є рівень прогнозованої рентабельності активів, у які інвестуються дані фінансові ресурси. Обмеженням середньозваженої вартості капіталу є прогнозована рентабельність усіх активів підприємства. Тому необхідною умовою, яку повинні задовольняти положення розроблюваної фінансової стратегії, є таке: ROA > WACC.

Середньозважена величина витрат із залучення капіталу (WACC) розраховується в такий спосіб:

, (1.3.32)

де K_i – ціна i-го джерела залучення капіталу;

D_i – частка i-го джерела в загальному обсязі фінансування.

При визначенні оптимальної структури капіталу з урахуванням необхідного забезпечення необхідної фінансової стійкості підприємства доцільно використовувати коефіцієнт фінансового важеля, що становить відношення позикового капіталу до власного.

При визначенні раціонального рівня фінансового важеля необхідно виходити з таких положень:

• підприємство поза екстремальними умовами не повинне цілком вичерпувати свою позикову здатність, завжди повинен залишатися резерв позикової сили, щоб у разі потреби покрити недолік коштів;

• оскільки погроза банкрутства по-різному впливає на ринкову оцінку матеріальних і нематеріальних активів, то підприємства, у структурі активів яких переважають матеріальні активи, можуть мати більш високий фінансовий важіль;

• чим вищий комерційний ризик очікуваного доходу, тим менше повинне бути значення фінансового важеля;

• обсяг залучення позикових коштів повинен ґрунтуватися на стратегічних аспектах фінансової діяльності підприємства, що враховують обсяг капіталізації власних коштів і потребу в зовнішньому фінансуванні.

Індикатором зростання ринкової вартості підприємства є збільшення економічної доданої вартості EVA, що визначається за формулою

EVA = NOPAT – WACC * NA , (1.3.33)

де NOPAT – прибуток від звичайних видів діяльності після оподаткування;

NA – чисті активи.

EVA дозволяє визначити фактичний прибуток підприємства після покриття усіх витрат на капітал. Позитивне значення ЕVА характеризує ефективне використання капіталу й означає створення доданої вартості.

Метод EVA правомірно вважати ключовим елементом розроблення ефективної фінансової стратегії, оскільки він поєднує два найважливіших показники – NOPAT і WACC, перший з який характеризує процес використання активів, другий – витрати на залучення капіталу, інвестованого в активи;

6) для оцінки ефективності діяльності підприємства: система збалансованих показників.