Не з іменниками
Вивчіть!
З іменником частка не може писатися разом і окремо
Запам’ятайте!
Іменники з префіксом недо- пишуться тільки разом: недовіра, недорід, недоліт, недооцінка, недогляд, недогарок, недопалок, недоук, недогода, недосів.
83. Спишіть прислів’я, розкриваючи дужки. Поясніть написання НЕ з іменниками.
1. Правда і з дна моря виринає, а (не) правда потопає. 2. Краще на волі на вітці, ніж у (не) волі в золотій клітці. 3. Згода будує, а (не) згода руйнує. 4. У (не) роби завжди (не) врожай. 5. (Не) статки гонять з хатки. 6. Перемагай труднощі розумом, а (не)безпеку – досвідом. 7. (Не)одежа красить людину, а добрі діла.
Як ви розумієте прислів’я? На протиставленні яких слів вони побудовані?
84. Запишіть у два стовпчики слова: до першого – ті, що без не не вживаються; до другого – ті, у яких за допомогою префікса не змінено значення.
Невістка, неуважність, незнайомець, непорядок, нещастя,неук, непорозуміння, неувага, неправда, нежить, неприязнь, незалежність.
Визначте рід виділеного слова, поставте у форму родового та орудного відмінків.
85. Доберіть до поданих тлумачень слова із довідки. Поясніть правопис слів.
Людина, яка чинить підлість. Людина, яка не має здібностей до чогось. Неввічлива, невихована людина. Заміжня жінка стосовно до рідних її чоловіка. Племінник. Дитина, яка не може всидіти на одному місці. Хвороба, слабкість. Загроза. Сьомий день тижня.
Довідка: недуга, нездара, невістка, небезпека, непосида, негідник, нечема, небіж, неділя.
86. Перекладіть слова українською мовою. Поясніть правопис.
Недостаток, недосол, недоверие, недосмотр, недоступность, недооценка.
87. Складіть і запишіть пари речень, у яких подані іменники писалися б із НЕ разом і окремо.
Незадоволення – не задоволення, недовіра – не довіра, несила – не сила, нетерпіння – не терпіння.
Розбір іменника як частини мови
Схема розбору
1. Частина мови.
2. Початкова форма іменника (називний відмінок однини).
3. Постійні ознаки: а) назва істоти чи неістоти; б) власна чи загальна назва; в) рід (у множині рід не визначається!); г) відміна і група (якщо є).
4. Змінні ознаки: а) відмінок; б) число.
5. Синтаксична роль.
Зразок: У кімнаті не вистачало стільця.
Стільця – іменник, поч.ф. – стілець, заг. назва, неістота, одн., чол. рід, Р. В., ІІ відміна, м’яка група, додаток.
88. Зробіть морфологічний розбір іменників.
Вода десь точить білий камінь,
Кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
В. Сосюра
§10. Володимир винниченко «Федько-халамидник» Опрацювавши тему, ти
дізнаєшся |
навчишся |
зрозумієш |
|
|
|
Прагнемо знати більше!
Як свідчать рідні та близькі, Володимир Винниченко в дитинстві дуже нагадував свого ж таки літературного героя – Федька-халамидника з однойменного оповідання. Він змалку звик чинити наперекір загальноприйнятому, домагатися свого всупереч усіляким обставинам. «Наче біс який сидів у хлопцеві!.. Спокій був його ворогом…» – ця авторська характеристика Федька-халамидника цілком стосується й самого автора. В. Винниченко був яскравим драматургом. Вистави за його творами мали неабиякий успіх у театрах Берліна, Праги, Рима, Москви. Оповідання «Федько-халамидник» з’явилося друком на сторінках газети «Рада» у 1912 році. Винниченкові було тоді тридцять два роки і мешкав він у Франції. Отож, як літературний персонаж Федько має французьку «прописку». Володимир Винниченко - талановитий художник. Мав приблизно 74 оригінальні малярські роботи, 4 альбоми з малюнками аквареллю та вуглиною.
До словникової скарбнички
Читаючи оповідання «Федько-халамидник», зверніть увагу, що всі події розгортаються навколо хлопчика, з яким тісно пов’язані всі інші герої. Розгляньте схему: у центрі уваги письменника протягом усього твору перебуває Федько.
Із ним спілкуються інші герої оповідання, через їхні взаємини всебічно розкривається характер Федька. Отже, він – головний герой твору, а всі інші – другорядні. Їм автор приділяє значно менше уваги.
Головним називають героя, який діє протягом усього твору і характер якого розкрито найповніше. Другорядними називають героїв, які сприяють висвітленню характеру головного героя.