Прояви токсикозу

Токсикоз – є головним критерієм тяжкості.

При легкому перебігу – незначний токсикоз: невелика загальна лабкість, t тіла нормальна або субфебрильна. Порушень гемодинаміки немає. Місцеві зміни – переважно катаральні, у деяких випадках – острів часті, рідко – плівчаста форма д. зіву і/або д. носоглотки. Набряк мигдаликів, язичка – помірний. Можуть збільшуватися підщелепні л/вузли. Біль в горлі відсутній або незначний. Може виникнути міокардит з доброякісним перебігом.

Середньої тяжкості частіше при дифтерії зіву, дифтерійному назофарингіті. Розвивається помірний токсикоз: загальна слабкість, розбитість, ломота у тілі, головний біль, t тіла 38-38,5*С (може – субфебрильна). Помірний біль у горлі. Шкіра бліда, незначний ціаноз губ і слизових оболонок; в рото глотці – характерне фібринозне нашарування на мигдаликах, яке може розповсюджуватися на м'яке піднебіння, язичок та ін. (розповсюджена форма), а також на сусідні анатомічні області (комбінована форма). Збільшені та дещо болючі підщелепні л/вузли. Ускладнюється часто міокардитом, поліневритом (парез м'якого піднебіння).

При тяжкому токсикозі (при розповсюджених і комбінованих формах): гострий початок, висока t тіла в перші дні. В подальшому можливе її зниження до субфебрильної або навіть нормальної на тлі значного погіршання стану. Головний біль, ломота у м'язах і суглобах, утруднене дихання, безсоння, значна загальна слабкість, відсутність апетиту, іноді блювання. Виразна блідість, ціаноз губ та носо-губного трикутника, нігтьових фаланг. Виражений набряк та ціаноз мигдаликів, глотки. Суцільний брудно-сірий плівчастий наліт. Мигдалики змикаються. Глухість серцевих тонів, іноді – аритмія, брадикардія. Задишка при незначному навантаженні (у спокої зникає). Набряк шиї. Збільшені задньошийні та підщелепні л/вузли (трудно пальпуються при набряку шиї). Хвороба швидко прогресує. Знижується АТ, задишка і в спокої. Ранній міокардит. Поліневрит наприкінці першого тижня хвороби. Часто – ураження нирок.

При гіпертоксичному перебігу усі симптоми розвиваються надзвичайно швидко. Вже на 1-3 добу від початку хвороби може наступити смерть від ІТШ, ДВЗ-синдрому (геморагії на слизовій м'якого і твердого піднебіння, плівки чорного кольору, кровотечі, значний набряк шиї, геморагії на шкірі, крововиливи у різні органи).

План спостереження для виявлення ознак токсикозу

1. Постійне спостереження. Медсестра спостерігає за загальним станом пацієнта, ліжковим режимом (при тяжкому ступені – суворий не менше 2 тиж) харчуванням (дієта № 2 рідкої або напіврідкої консистенції, невеликими порціями через 3-4 год)

2. Медсестра контролює стан гемодинаміки – АТ, пульс

3. Вимірює t тіла, контроль за диханням

4. Спостерігає за станом (набряк шиї) та кольором шкіри (поява ціанозу), оглядає зів (спостереження за змінами в рото глотці)

5. Контролює фізіологічні відправлення, діурез.

Дифтерійний круп

проходить у своєму розвитку послідовно 3 стадії:

1-а стадія – катаральна. При ларингоскопії виявляється лише набряк та ціаноз/гіперемія слизової оболонки. Загальний стан порушений мало – загальна слабкість, відсутність апетиту, t тіла нормальна або субфебрильна. За кілька годин з'являється вологий кашель, осиплість голосу, за добу кашель стає гавкаючим.

2-а стадія – стенотична. За 2-3 доби при відсутності лікування виникає утруднення при вдиханні повітря. Дихання стає голосним. З'являється втягнення міжребрових проміжків. Голос – афонічний, кашель – беззвучний. Хворі неспокійні, не знаходять собі місця у постелі. Наростає ціаноз губ, кінчика носа, пальців. Тони серця приглушені, наростає тахікардія. АТ може дещо знижатися. Тривалість цього періоду коливається від кількох годин до 2-3 діб.

3-я стадія – асфіксична. Характеризується наростаючими ознаками гострої дихальної недостатності. Дихання часте, поверхневе, аритмічне, наростає ціаноз. Хворі намагаються зайняти більш вигідне, зручне положення. Пульс частий, аритмічний, знижується АТ. Від гіпоксії страждає перш за все ЦНС, що проявляється сплутаністю свідомості, потім її втратою, судомами і смертю.

В тому випадку, коли ушкоджене усе трахео-бронхіальне дерево, клінічні симптоми можуть наростати дуже швидко, до смерті від асфіксії проходить від декількох годин до 2-3 діб. Особливу загрозу представляє наявність плівок у трахеї. Рухливий неспокій хворого та кашель сприяють відторгненню плівок. "Сівши" на біфуркацію трахеї вони призведуть до раптової смерті.

Невідкладна допомога спрямована на відновлення прохідності дихальних шляхів, зняття спазму м'язів гортані та набряку слизової оболонки. Обсяг лікувальних заходів визначається ступенем порушення дихання (див. гострий ларинготрахеїт).

Для нейтралізації дифтерійного токсину вводиться протидифтерійна антитоксична сироватка (ПДС). Доза та кратність введення залежить від ступеня тяжкості та клінічної форми дифтерії. Після встановлення діагнозу дифтерії чи вірогідній підозрі на неї ПДС уводиться у перші дві години після госпіталізації.

Дози ПДС: при легкій формі 10-30 тис МО, при середньо тяжкій 30-50 тис МО.

При тяжкій формі 60-70 000 – 200 – 250 000 МО. У добу вводиться ¾ курсової дози. Інтервал введення ПДС – 12 год . Половину розрахованої дози вводять в/в, другу половину – в/м.

ПДС не вводиться дітям, у яких діагноз дифтерії встановлений після 7-го дня захворювання і відсутні симптоми інтоксикації та нашарування на мигдаликах.

Протидифтерійна сироватка вводиться після ін’єкції преднізолона (дорослим 120-240 мг)