Мал. 3. Взяття мазка із зіва

2. Метод взяття переднього назального мазка:

ввести кінчик тампона в ніздрю на 2-3 см від носового отвору, торкаючись передньої носової раковини і слизової оболонки перегородки, повертаючи тампон, щоб зібрати назальні слизові виділення (мал. 4);

тампон вводити в ніздрю паралельно піднебінню;

абсорбувати виділення, зразки з обох ніздрів брати одним тампоном;

помістити тампон у стерильну пробірку з 2-3 мл транспортного середовища разом із мазком із зіва;

відламати паличку тампона так, щоб кінець його залишився у пробірці, а кришечка закрилася.

Мал. 4. Взяття мазка з носа

ЗРАЗКИ МАТЕРІАЛІВ  для дослідження дихальних шляхів

Мал. 1 Зразок тампона Мал. 2. Зразок шпателя для забору матеріалу із зіва

"Взяття матеріалу для реакції імунофлюоресценції"

І спосіб

Основні етапи	Зміст
1. Підбір необхідного матеріалу та інструментарію	Сухі стерильні ватні тампони, стерильний шпатель, пробірки з 2 мл ФБР (фосфатно-буферний розчин)
2. Підготовка медперсоналу	Помити і висушити руки, надягти маску, захисні окуляри, рукавички
3. Підготовка хворого	Носову порожнину звільнити від слизу окремим тампоном
4. Узяття матеріалу з носа	Сухий стерильний тампон увести у порожнину носа хворого по зовнішній стінці, дещо опустити донизу, ввести тампон у нижній носовий хід на глибину 2-3 см, вільною рукою легко натиснути на зовнішню стінку носа й обертальним рухом старанно зняти епітелій. Тампон опустити у пробірку з 2 мл ФБР. Іншим тампоном взяти матеріал із другої половини носа і занурити його у пробірку.
5. Узяття матеріалу із задньої стінки ротової частини глотки	Взяти шпатель у ліву руку і притиснути корінь язика донизу й уперед. Стерильним тампоном зібрати матеріал із задньої стінки ротової частини горла. Уводити та виводити тампон потрібно обережно, щоб не торкнутися язика, зубів, слизової оболонки щік. Після взяття матеріалу ватний тампон опустити в окрему пробірку з 2 мл ФБР.
6. Доставка матеріалу в лабораторію	Матеріал необхідно швидко (не пізніше ніж через 4 год) відправити в лабораторію у контейнері з холодоагентом, не допускаючи заморожування, а до цього зберігати у холодильнику за t 4*С
	ІІ спосіб за допомогою спеціальної пластинки
1. Підбір необхідного матеріалу та інструментарію	Знежирена ефіром спеціальна пластинка зі скла або плексигласу із заокругленими та відшліфованими краями (довжина – 8см, ширина 5-6 мм, товщина 2-2,5 мм), маркер
2. Підготовка медперсоналу	Вимити руки, висушити, надягнути маску, окуляри, рукавички
3. Підготовка хворого	Носову порожнину звільнити від слизу тампоном
4. Одержання мазків-відбитків	Спеціальну пластинку увести у носовий хід на глибину 2-3 см і притиснути до нижньої поверхні носової порожнини (нижньої носової раковини). Обережно вивести пластинку назовні, намагаючись не змазати відбиток. Контури мазка-відбитка відмітити маркером
5. Завершення процедури	Пластинки з мазками-відбитками підсушити за кімнатної температури та з відповідно оформленим направленням відправити у лабораторію

Виготовлення маски

Ватно-марлева пов'язка

Необхідно для виготовлення: марля розміром 90 х 60 см; вата 15 х 15, товщиною 1 см.

Шматок вати розмістити точно посередині відрізка марлі і загорнути так, щоб вийшло три шари (відвертаємо верхній і нижній краї).

Потім кінці марлі потрібно підрізати посередині, щоб утворилися 2 пари зав’язок.

Як носити правильно маску

Аптечну маску використовують не більше 2-3 год, а ватно-марлеву – не більше 4 годин. В іншому випадку маска не захищає, а навпаки, сприяє поширенню вірусів, які можуть на ній скупчуватися.

Не можна торкатися маски на обличчі руками, а після дотику – ретельно мийте руки з милом. Не варто повторно надягати маску знову.

"Надання допомоги при гіпертермічному синдромі"

Гіпертермічний синдром (грец. hyper + therme теплота, жар) -

патологічний стан, що характеризується раптовим підвищенням t тіла до 40*С і вище внаслідок порушення терморегуляції. Розвивається при інфекційних захворюваннях (грипі, сепсисі), зневоднення, обумовлене впливом токсинів, пірогенних речовин, зменшення тепловіддачі за рахунок спазму периферичних кровоносних судин.

(Наказ МОЗ України від 15.01.2014 р. № 34 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги Гіпертермія)

- повідомити лікаря;

- укласти горизонтально в ліжко, піднявши ноги пацієнта;

- дати охолодженої води (підкислена вода в достатній кількості), забезпечити доступ свіжого повітря, зняти одяг для доступу повітря до шкірних покривів;

- прикласти до шкіри прохолодні вологі компреси, помістивши їх в пахову ділянку, в кожну пахвинну ділянку і на шию для охолодження великих кровоносних судин (не втирати спирт, бо він приводить до закриття пор шкіри і перешкоджає виходу тепла);

- намагайтесь охолодити тіло будь-якими підручними засобами, вологими рушниками або простирадлами;

- уважно спостерігайте за станом постраждалого (пульс, ЧД, АТ), намагаючись не прогавити ознак погіршання стану пацієнта;

- вимірюйте t тіла кожні 20 хвилин;

- виконайте лікарські призначення (ненаркотичні анальгетики та жарознижувальні – анальгін, амідопірин; нейролептики – аміназин, дроперидол; антигістамінні – димедрол, дипразин). Патогенетичне лікування спрямоване на зниження теплопродукції і підвищення тепловіддачі

При зниженні t тіла до 37,5*С – припинити подальші заходи по зниженню t тіла. Продовжується лікування основного захворювання.