2. Система соціального контролю.
Соціальні відносини між індивідами і суспільством формуються в умовах соціального контролю.
Соціальний контроль – засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.
Динамічна модель соціального контролю включає такі основні елементи: індивід, соціальна спільнота (група, клас, суспільство), індивідуальна дія, соціальна (групова) дія. Індивідуальна і соціальна дія співвідносяться як контрольоване і контролююче. Індивід (індивідуальна дія) і соціальна група (соціальна дія) є вхідними елементами системи соціального контролю. До неї також належить самооцінка суб’єкта; сприймання і оцінка суб’єктом соціальної ситуації (соціальна концепція), у межах якої діють відповідно як індивід, так і соціальна група. Важливими атрибутами та елементами соціального контролю є цінності, норми, звички, звичаї, санкції, які виникають та існують внаслідок дії соціальних інститутів.
Соціальна норма – загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.
Класифікація соціальних норм:
за походженням – аутогенні й гетерогенні, спонтанні та декретивні;
за характером зміни структури – інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні;
залежно від періоду існування – ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися;
за схильністю – елементарні й складні, динамічні й статистичні;
за функціональною та інформаційною природою;
за механізмом детермінації – збуджуючі, стимулюючі, захоплюючі тощо;
з точки зору організації та управління системними процесами – інституційні й неінституційні;
за умовами функціонування – норми інтеграції та дезінтеграції;
за масовістю – масові, групові, індивідуальні.
Найчастіше соціальні норми поділяють на соціальні приписи і технічні правила.
Соціальні приписи – норми, що визначають соціальне становище індивіда (право, звичай, правила пристойності, мода, мораль).
Технічні правила – норми, що регулюють відношення людини і природи (технічні інструкції, правила безпеки життєдіяльності):
Звичка – встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції соціальної групи.
На основі звичок формуються певні звичаї.
Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні цінності, порушенні яких викликає негативні санкції групи чи суспільства.
Реалізація правил поведінки забезпечується санкціями.
Санкція (лат. Santio – непорушна постанова) – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.
Існують негативні і позитивні санкції, формальні і неформальні, правові та етичні, сатиричні та релігійні (анафема) санкції.
Соціальні санкції встановлюються і застосовуються суспільством або окремою соціальною групою як засіб захисту соціальної організації, забезпечення дотримання норм поведінки.
Девіантна (лат. Deviation – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).
Класифікація девіантної поведінки (за Мертоном):
- конформізм – пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схилення перед авторитетами;
- інновація – допускає згоду з певною культурною метою , але заперечує засоби їх досягнення , які схвалюються соціально ;
-ритуалізм – заперечує мету певної культури , але згодна використовувати засоби, що схвалюються соціально;
-ретретизм (втеча від дійсності) – спостерігається , коли людина одночасно заперечує цілі й соціально схвалені засоби їх досягнення . Особи , які вдаються до цього засобу , перебувають у суспільстві , але не належать йому;
-заколот – виявляється у неприйнятті актів громадської непокори.
Основним чинником формування різноманітних форм девіантної поведінки є деформація соціальних норм , що може виявлятися у:
- відриві соціальних норм від конкретних умов життєдіяльності;
- застарілості або незбігу їх з реаліями суспільного життя;
- викривленому або неповному відображенні у свідомості людей об’єктивних закономірностей функціонування суспільства;
- нестабільності , нестійкості й невизначеності норми, яка внаслідок цього не може виконувати соціального регулятора ;
- руйнуванні взаємозв’язку її структурних компонентів ;
- послабленні або незастосуванні санкцій, функціональній неефективності соціальних норм.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть теорії соціальної взаємодії.
2. Поясніть, що таке соціальна норма та соціальний контроль.
3. Що таке девіантна поведінка?
Рекомендована література:
1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.153-155.
Самостійна робота №4.
«Соціальні зміни та соціальні процеси.
План
1. Поняття соціальних змін.
2. Соціальні рухи, їх природа і типи.
3. Соціальні процеси та їх різновиди.
4. Основні риси соціальної організації.
Поняття соціальних змін.
У соціальній сфері не існує незмінних об’єктів і суб’єктів. Тому явища суспільного життя слід розглядати не тільки в статичному стані, а насамперед у динаміці.
Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.
Види соціальних змін
Структурні |
|
Функціональні |
|
Процесуальні |
|
Мотиваційні |
Еволюційні |
|
За типом соціальних зв’язків |
|
Односпрямовані |
Залежно від меха-нізму здійснення |
|
Види соціальних змін |
|
За спрямованістю |
Революційні |
|
За сферами суспільного життя |
|
Циклічні |
Соціокультурні |
|
|
|
|
|
|
Індустріально – технологічні |
|
Соціально - політичні |
Науково – технічні |
Соціально – економічні |