- •II. Передмова
- •II. Методичні рекомендації , завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами.
- •1. Передмова.
- •I V. Література та Інтернетресурси
- •V. Додатки передмова
- •О рганізація самостійної роботи студентів
- •Критерії оцінювання самостійних робіт:
- •Теми семінарських занять
- •Тема 1. Соціологія як наука
- •Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства
- •Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження
- •Тема 2.Суспільство як соціальна система. Соціальна структура та соціальна стратифікація. Самостійна робота №3. «Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль”.
- •1. Соціальна взаємодія та соціальні зв’язки.
- •Теорія символічного інтеракціонізму
- •2. Система соціального контролю.
- •Соціокультурні теорії.
- •Індустріально-технологічні теорії.
- •Соціально-економічні теорії.
- •Соціальні рухи, їх природа і типи.
- •Чинники впливу на участь індивідів у соціальних рухах
- •Класифікація суспільних рухів
- •Соціальні процеси та їх різновиди.
- •Тема 3. «Соціальні відносини. Конфлікт як прояв соціальних відносин».
- •Конфліктний функціоналізм Льюїса Козера
- •3.Конфліктологія Ральфа Дарендорфа
- •4. Створення єдиної теорії конфлікту
- •Тема 4. «Соціальні процеси. Особливості етнічних, релігійних процесів в Україні».
- •2. Національно – етнічні процеси та відносини.
- •Питання для самоконтролю
- •Самостійна робота №7. «Особливості релігійних процесів в Україні».
- •Соціологічні концепції релігії.
- •3. Тенденції розвитку релігійних процесів в українському суспільстві.
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовний модуль іі. Галузі соціологічного знання.
- •Тема 6. Політична соціологія. Соціологія права. Соціологія громадської думки.
- •3. Тадевосян э. В. К вопросу о предмете и месте социологии права // социс. — 1997. — № п.
- •2. Основні підходи до вивчення масової комунікації
- •3. Особливості функціонування змі
- •Тема 7. Соціологія міста і села.
- •Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.
- •Місто яксоціокультурне середовище.
- •Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії
- •Українське село в координатах соціологічного погляду
- •Тема 8. Соціологія екології
- •Формування соціології екології як галузі знання
- •Тема 9. Соціологія особистості та молоді.
- •Поняття молодіжної свідомості та її рівнів
- •Молодіжні проблеми та їх типи
- •Питання для самоконтролю
- •Самостійна робота №14 « Культура як соціальний феномен».
- •1. Соціальна сутність культури.
- •2. Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства.
- •3. Особливості національної культури у контексті відродження українського соціуму.
- •Питання до самоконтролю
- •2.Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві.
- •3.Сфера освіти та її соціологічне вивчення.
- •2. Коефіцієнт зв'язку між двома ознаками. Кореляційний і регресійний аналіз
- •3. Методи багатовимірної статистики: факторний і кластерний аналіз
- •Питання до самоконтролю
- •Самостійна робота № 17 «Прогнозування соціальних явищ та процесів». План:
- •1. Методологічні основи передбачення майбутнього.
- •Методи опитування населення
- •Питання до самоконтролю
- •Література та Інтернетресурси
Тема 8. Соціологія екології
Самостійна робота № 12.
«Соціологія екології».
План:
1. Предмет і об'єкт соціології екології
2. Формування соціології екології як галузі знання
Предмет і об'єкт соціології екології
Людина постійно перебуває у взаємодії з іншими соціальними суб'єктами та з навколишнім середовищем (природою). Ці дві системи органічно пов'язані між собою, причому рівень розвитку суспільства визначає ставлення людини до природи.
Стан довкілля є важливим чинником існування людської цивілізації. Тому одним з найважливіших завдань людства є свідоме і системне регулювання діяльності щодо використання природних ресурсів. Екологічні проблеми особливо гостро постають в індустріально розвинутих центрах, хоча стосуються вони усіх регіонів. Становище ускладнюється в країнах, де намагаються вирішувати економічні проблеми за рахунок виснажливого природокористування, незворот-ного порушення природних екологічних систем. Особливо актуальними вони є в Україні після Чорнобильської катастрофи.
Проблеми довкілля не є суто фізичними або екологічними. Вони відображають політичні, інституціаль-ні, культурно-екологічні засади, тому перебувають у полі зору соціальних наук.
Соціологія екології — галузь соціології, яка досліджує специфічні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.
Вона вивчає також закономірності соціальних дій і масової поведінки в умовах соціально-економічної напруженості, механізми розв'язання конфліктів на фоні екологічної кризи. Головні її завдання полягають у вивченні закономірностей взаємодії суспільства і природи, досягненні збалансованості цієї взаємодії, отриманні достовірної соціально-екологічної інформації, з'ясуванні громадської думки щодо екологічних проблем та чинників, що їх породжують. У сфері її наукового інтересу — вплив довкілля на суспільство, формування екологічної свідомості, забезпечення участі громадян у реалізації державної екологічної політики тощо. До предметної сфери соціології екології належать і проблеми взаємодії суспільства зі штучним середовищем проживання людини.
Термін «екологія» ввійшов у науковий обіг завдяки старанням видатного німецького біолога Е. Геккелея у 1866 р. на позначення науки про відношення організмів і навколишнього середовища. Його запозичено з давньогрецької мови (oikos — дім, житло). Важливий етап у розвитку екології настав з обґрунтуванням американським екологом А. Тенслі у 1935 р. поняття «екосистема» на позначення стабільної системи, що складається з живих і неживих елементів, між якими постійно відбувається кругообіг речовин, існують постійні процеси.
З посиленням антропогенного (спричиненого діяльністю людини, використанням нею складної і могутньої техніки) впливу на довкілля виникла і з часом конкретизувалася ідея «соціалізації природи». В середині 30-х років XX ст. вона втілилася в дослідженнях лідерів знаменитої чиказької школи соціології Р. Парка, Ю. Берджесса і Р. Маккензі, які висунули концепцію «міста-організму» і суспільства як «глибоко біологічного феномену». Відповідно до цієї концепції, у суспільстві відбувається перебіг взаємоіснуючих біологічних і соціальних процесів, результатом яких повинна бути «соціальна рівновага». Цей комплекс проблем лідери чиказької соціологічної школи запропонували назвати «соціальною екологією».
Однак у той період екологічна соціологія як відносно самостійна галузь соціологічного знання ще не сформувалася: не вистачало ні фактології, ні теоретичних концепцій. її становлення почалося тільки в середині 70-х років XX ст., коли стало очевидно, що надмірне зниження організованості біосфери, ефективності її самонастроювальних і самовідтворювальних механізмів, спричинене активною діяльністю людини, може мати катастрофічні наслідки, призвести до втрати динамічної рівноваги суспільства з природою..
Геологічна і біологічна сфери навколишнього середовища створені внаслідок дії процесів у природі, технологічна і соціальна — соціальних процесів, які реалізуються в суспільних відносинах і діях людей, об'єднаних у соціальні спільноти. Це дає підставу для висновку, що об'єктом соціології екології є складна система соціоприродних відносин і взаємодій, яка формується і функціонує в результаті свідомої, цілеспрямованої діяльності людей, об'єднаних у різні соціальні спільноти.
Предмет соціології екології — це дослідження специфічних взаємодій між людиною (суспільством) і довкіллям, впливу його як сукупності природних і суспільних факторів на людину, а також впливу людини на довкілля. її однаково цікавлять глобальні, регіональні антропогенні зміни, соціокультурна інтерпретація їх збереження і відтворення навколишнього середовища для нормального життя людини як соціо-біологічної істоти.
Усі соціоекологічні проблеми і є об'єктом соціоекологічного дослідження. Усе це наводить на такі висновки:
1. Людина і соціальні спільноти розвиваються і функціонують під подвійним і перехресним впливом природного і штучного середовища.
2. Усі компоненти «другої» природи, їхні функціональні особливості виникають завдяки появі між людиною і природою третього елемента — знарядь праці (предмета, взятого з природи і технічно перетвореного задля досягнення результату). Це означає, що наважливішим компонентом взаємодії людських співтовариств із природним середовищем є штучно створене (рукотворне) середовище, яке є продуктом не тільки антропогенної, а й техногенної діяльності людини.
3. Взаємодія людини з природою опосередкована не тільки технічними, а й соціальними чинниками — правовими, економічними, моральними, соціокультурними.
З урахуванням цих міркувань остаточно викристалізовується об'єкт екологічної соціології — складна і багатоаспектна система відносин і взаємозалежностей, що об'єднує в собі такі різнорідні, але взаємозалежні елементи, як «суспільство — людина — техніка — природне середовище», де взаємодія людини з біосферою опосередкована соціальними і технологічними чинниками. Ця система містить у собі, крім людини, що складає її концептуальне ядро, кілька різнопоряд-кових середовищ — геосферу, біосферу, техносферу і соціосферу, що утворюють у своїй взаємозалежності середовище її життєдіяльності.
У своїх дослідженнях соціологія екології застосовує комплекс наукових методів.
Системний метод. Передбачає розгляд навколишнього природного середовища як цілісного системного утворення, диференційованої системи, компоненти якої динамічно врівноважені. Відповідно до цього екологічним середовищем людства є біосфера Землі, яка поєднує довкілля і діяльність людини в єдину систему: природа — суспільство. Обидва компоненти цієї системи є паритетними. Соціологія екології вивчає вплив людини на рівновагу природних екосистем, обґрунтовує необхідність управління та раціоналізації взаємовідносин суспільства і природи. Людство розглядає як складову екологічної системи.
Діалектичний підхід. Зумовлює вивчення взаємозв'язків і взаємодії компонентів системи.
Синергетична методологія. Відмовляючись від традиційного розгляду природи як незалежного від людини об'єкта, підпорядкованого одвічним і незмінним законам, соціологія екології предметом своїх досліджень вважає цілісну динамічну систему «людина — природне середовище», компоненти якої є відносно автономними та активними суб'єктами. Особливості взаємодії компонентів цієї системи полягають у забезпеченні існування людства за рахунок речовин та енергії, взятих з природи. Усе це передбачає їх добування, переробку, транспортування і засвоєння, а також виділення непотрібних і шкідливих залишків переробки та засвоєння.
