3. Особливості справляння екологічного податку за різними видами забруднення навколишнього середовища

Екологічний податок за викиди в атмосферне повітря

стаціонарними джерелами забруднення

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (ст. 14.1.230 ПКУ).

! Щодо віднесення нерухомого об’єкта до стаціонарного джерела забруднення необхідно звертатись до територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

!! Експлуатація будь-якого стаціонарного джерела забруднення можлива лише при наявності спеціального дозволу.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів видають спеціальні дозволи на викиди забруднюючих речовим стаціонарними джерелами. Для отримання дозволу власнику (або орендарю) необхідно:

-…

-

-

Сума податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_ВС):

,

де М_і – фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Н_і – ставки податку в поточному році за тонну і-тої забрудню­ючої речовини у гривнях з копійками.

При виборі ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно дотримуватись такого алгоритму:

• крок 1: якщо забруднююча речовина, визначена в дозволі, є в таблиці ст. 243.1 ПКУ, то ставки беремо з цієї таблиці;

• крок 2: якщо забруднюючої речовини немає у таблиці ст. 243.1 ПКУ, то ставку визначаємо за класом небезпечності;

• крок 3:

• крок 4:

Екологічний податок за скиди

забруднюючих речовин у водні об’єкти

Водний об’єкт – це природній або створений штучно елемент навколишнього середовища, в якому зосереджується вода (море, річка, озеро, водосховище, став, канал, водоносний горизонт). (ст.1 ВКУ)

! Якщо суб’єкт господарювання здійснює скид забруднюючих речовин не у водний об’єкт, а в каналізацію, сплачувати екологічний податок непотрібно, а оплачуються послуги водовідведення, у вартість яких включається компенсація екоподатку.

Скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти є видом спеціального використання води, яке здійснюється на підставі спеціального дозволу.

У спеціальному дозволі зазначається ліміт скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти. Перевищення встановленого ліміту на величину екоподатку не впливає.

Сума податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (П_С):

,

де М_і – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Н_і – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками;

К_ос – коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

При виборі ставки податку за скиди у водні об’єкти необхідно дотримуватись такого алгоритму:

• крок 1: якщо забруднююча речовина, визначена в дозволі, є в таблиці ст. 245.1 ПКУ, то ставки беремо з цієї таблиці;

• крок 2: якщо забруднюючої речовини немає у таблиці ст. 245.1 ПКУ, то ставку визначаємо за гранично допустимою концентрацією;

• крок 3: …

Екологічний податок за розміщення відходів

та радіоактивні відходи

Відходи – будь-які речовини, матеріали, предмети, утворені в процесі виробництва та споживання, а також товари, продукція, які повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не будуть використовуватись за місцем утворення або виявлення і яких власник повинен позбутись шляхом утилізації або видалення (ЗУ «Про відходи»).

! До відходів, крім виробничих, відносяться також побутові відходи (сміття).

Розміщення відходів – це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (ст. 14.1.223 ПКУ)

Розміщення побутових відходів:

• місце тимчасового зберігання побутових відходів на підприємстві не є місцем остаточного їх перебування;

• не потрібно отримувати ліміт на утворення таких відходів;

• екологічний податок не сплачується, якщо укладено договір зі спеціалізованим підприємством про вивіз, утилізацію, переробку,захоронення побутових відходів;

• екологічний податок сплачується, якщо господарюючі суб’єкти самостійно розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.

Розміщення виробничих відходів:

• якщо господарська діяльність пов’язана з утворенням побутових відходів, то необхідно отримати ліміти на утворення та розміщення відходів (крім відходів як втор сировини);

• екологічний податок сплачується, якщо:

• …

• …

Сума податку, який справляється за розміщення відходів (П_РВ):

,

де Н_і – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду відходів у гривнях з копійками;

М_і – обсяг відходів і-того виду в тоннах (т);

К_т – коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів;

К_о – коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосфер­ного повітря або водних об’єктів.

Обсяг відходів визначається у типовій формі № 1-ВТ «Облік відходів, пакувальних матеріалів і тари» (заповнюють всі юридичні особи, фізичні особи-підприємці, у яких в процесі діяльності утворюються виробничі відходи, використовуються пакувальні матеріали і тара).

Ставка податку за розміщення відходів визначена:

• для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням,

• для люмінесцентних ламп,

• для інших відходів, залежно від класу небезпеки (клас небезпеки вказується в лімітах на утворення та розміщення таких відходів).

! Для відходів, щодо яких не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка за розміщення відходів І класу небезпеки.