1. Загальні відомості про родовище.

1. Коротка історія геологічних досліджень

Як стверджують деякі дослідники, посилаючись на свідчення літописців, вже в другій половині XIII ст. у Галичині було відомо про нафтопрояви. Згадки про це знаходимо в хроніках польського історика ксьондза Яна Долгоша (1415 – 1480). Мешканцями Карпат і Прикарпаття нафта зустрічалась під час видобутку солі та пошуку соляних джерел і внаслідок численних природних витоків на денну поверхню – берегів річок, потічків, боліт. Її використовували у медичних цілях, але найчастіше для змащування осей у колісних возах.

У 1835 р. в м.Бориславі було вже 30 діючих «дучок», з яких видобувалося щоденно по 4 кварти (близько 16 л) нафтової ропи, тобто близько 15 тис. л щорічно. Збирали її за допомогою мітел з поверхні води, нагромадженої у цих дучках. Єжи Богуміл у цьому році оцінив загальний видобуток нафтової ропи на Прикарпатті в сумі 290 тон щорічно.

У 1840 році в Станіславському окрузі діяло 6 нафтових підприємств, які з 75 копаних ям-криниць (шибів, шахт) видобували щорічно 239, 96 гектолітрів (24 тис. л) нафтової ропи.

Найстарішим нафтовим промислом можна вважати с.Лімну. (суч. Турківський р-н Львівської обл.). Тут нафта була відкрита ще у 1848 р., але видобуток припинився через поганий збут.

У 1850 р. у Бориславі видобуток нафтової ропи досяг 200 центнерів.

Отож значним промисловим видобутком та переробкою нафтової ропи у Східній Галичині розпочали займатися лише з 1853 року, коли у м.Львові в аптеці «Під Золотою Зіркою» на вул. Широкій (сучасна вул. Коперника, 1) магістр формації Йоган (Ян) Зег із Бориславської нафти видобув, застосував та запатентував (02.12.1853 р.) нафтовий дистилят для освітлення в лампах, спеціально сконструйованих львівським бляхарем Адамом Братковським, який з 1845 року виготовляв міські лампи для освітлення. Перша така лампа спалахнула 30 березня 1853р.

Найбільший видобуток та переробка нафти та озеокриту здійснювався у місті Бориславі та його околицях, і завдяки цим мінералам Борислав із середини XIX ст. став всесвітньо відомим, найстарішим у Європі промисловим центром нафтоозеокритної промисловості.

2. Стратиграфія.

Розріз Західного нафтогазоносного регіону охоплює стратиграфічний інтервал від архею до плейстоцену включно. Через значну різницю в будові геотектонічних елементів характеристика надаються окремо для кожного з них. Оскільки у нас Бориславське родовище, то ми будемо розглядати лише Бориславсько-Покутську зону.

Нижній еоцен у типовому вигляді (манявська світа) являє собою тонко ритмічний зеленувато-сірий фліш, загальною товщиною 100 – 300 м. Середній еоцен – це тонко- і середньоритмічний теригенний і теригенно-карбонатний фліш (80 – 350 м). Тільки між Семигиновом та Рожнятовом, на деяких ділянках у Битківському перетині і в смузі біля покутського розлому пісковики переважають у розрізі. Верхній еоцен складений глинистою товщею з рідкими прошарками пісковиків (40 – 200 м). Олігоцен представлений трьома підсвітами менілітової світи. В основі нижньої залягає нижньороговиковий горизонт (кремені, кременисті вапняки, мергелі, чорні аргіліти), від якого одержують відбиття при сейсмічних дослідженнях. Інколи між ними розвинена пачка пісковиків (бориславський пісковик), яка на рідкість містить поклади вуглеводнів.

Палеогенові утворення Бориславсько-Покутської зони перекриті, так званою, нижньою моласою, що розпочинається з егеру-егенбургу і завершусться карпатієм. Вона представлена піщано-глинистою флішоїдною поляницькою світою (до 600 м); глинисто-соленосною воротищенською світою (до 2000 м), що заміщуються такими фіціальними відмінами, як слобідські конгломерати (до 1500 м) і флішоїдна піщано-глиниста товща добротівської світи (до 700 м) у південно-східній частині зони та загорські конгломерати (до 600 м) на її північному заході; строкатобарвинною глинисто-піщаною стебницькою світою (700 – 1000 м) і завершується на окремих ділянках теригенних утворень верхнього бадену (до 180 м). Нижня моласа виконує функцію регіональної покришки. Загальна товщина її перевищує 3000м.