Одеський національний медичний університет

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

Методичні вказівки

з практичного заняття для студентів

Навчальна дисципліна: «Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці.»

Тема № 5. «Професійні шкідливості при виконанні функціональних обов’язків медичних і фармацевтичних працівників »

Курс 1 Факультет медичний, стоматологічний, фармацевтичний.

Обговорено та затверджено на

методичній нараді кафедри

« »______________20____р.

Протокол № ____.

Зав. кафедри

доцент____________Майданюк В.П.

Одеса-2017 р.

1.Тема №5. «Професійні шкідливості при виконанні функціональних обов’язків медичних і фармацевтичних працівників» – 2 год.

2.Актуальність теми.

У процесі виконання трудових обов’язків медичним працівникам доводиться контактувати з багатьма професійними шкідливостями і, на відміну від працівників інших категорій, не завжди можна врахувати всі виробничі чинники,що впливають на організм лікарів та медичних сестер,і визначати їх інтенсивність.

Слід зазначити,що поєднана дія різних за своєю природою виробничих чинників у діяльності медичних працівників виявляється частіше,ніж в умовах виробництва. У деяких випадках з безлічі чинників,що впливають на організм лікаря,важко виділити найвагоміші,провідні,тому важливо врахувати дію саме комплексу чинників виробничого середовища і трудового процесу,які впливають на організм.

Рівні захворювання,інвалідності і смертності працівників охорони здоров’я такі високі,що вимагають дуже уважного і серйозного ставлення суспільства до причин їх виникнення.

Для професійної групи медичних працівників характерна наявність так званої

«прихованої» захворюваності.Медики найчастіше лікуються або самостійно,або у своїх колег,що зазвичай не фіксується у історії хвороби,тому високі рівні захворювань медичних працівників,які фіксує статистика,насправді є ще вищими.За даними дослідників середня тривалість життя лікаря,наприклад,у

світі становить всього 54 роки.Середня тривалість життя стоматолога-51 рік,

80 з 100 чоловіків-стоматологів не доживають до пенсійного віку.

Тому нині набувають особливого значення знання про шкідливі чинники ви-

Робничого середовища та трудового процесу медичних,фармацевтичних працівників,особливості їхнього впливу на організм,і визначення основних способів запобігання цьому негативному впливу.

3. Цілі заняття:

3.1. Загальні цілі

-Вивчити і знати класифікацію праці медичних і фармацевтичнихпра-

цівників, класифікацію небезпечних і шкідливих виробничих чинників. -Вивчити і знати психофізіологічні,фізичні,хімічні,біологічні шкідливі

та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан

здоров’я медичних і фармацевтичних працівників.

-Вивчити і знати заходи щодо зниження несприятливої дії і захисту від

небезпечних і шкідливих виробничих чинників,правила з охорони праці

щодо розміщення та обладнання кабінетів медичних установ,аптек,норми

робочого часу для працівників установ охорони здоров’я .

3.2Виховні цілі:

- формуванням професійно значущої під­струк­тури особистості;

-формування та виховання у студенті високої патріотичної, правової, пси­хологічної, деонтологічної, екологічної та професійної відповідальності.

3.3. Конкретні цілі

-Аналізувати й оцінювати шкідливі фактори виробничого середовища,що діють на медичних та фармацевтичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків.

-Пояснювати вимоги до забезпечення охорони праці медичного та фармацевтичного персоналу в сучасних умовах.

3.4. На основі теоретичних знань з теми:

-Вміти аналізувати наслідки дії професійних шкідливостей на медичний персонал різного фаху.

-Вміти проводити заходи запобігання шкідливим впливам на організм лікаря під час здійснення ним професійної діяльності. -Вміти проводити в життя посадові інструкції з безпеки професійної діяльності лікаря.

4. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інте­грація).

№№ п.п.	Дисципліни	Знати	Вміти
1	2	3	4
1.	Попередні дисципліни: 1. біологія, 2. анатомія, 3. біохімія, 4.фізіологія, 5.філософія
2.	Наступні дисципліни 1.пат.анатомія,пат.фізіологія, 2пропедевтика внутр.хвороб 3.психологія,заг.хірургія
3.	Внутрішньопредметна інтеграція: Класифікація праці медичних і фармацевтичних працівників,класифікація не- безпечних і шкідливих вироб- ничих чинників. Психофізіологічні,фізичні,хі-мічні,біологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров’я медичних і фармацевтичних працівників Заходи щодо зниження несприятливої дії і захисту від небезпечних і шкідливих виробничих чинників,правила з охорони праці щодо розміщення та обладнання кабінетів медичних установ,аптек,норми робочого часу для працівників установ охорони здоров’я .	Знати: Класифікацію праці медичних і фармацевтичних працівників, класифікацію небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Знати психофізіологічніфізичні,хімічні,біологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров’я медичних і фармацевтичних працівників. Знати заходи щодо зниження несприятливої дії і захисту від небезпечних і шкідливих виробничих чинників,правила з охорони праці щодо розміщення та обладнання кабінетів медичних установ,аптек,норми робочого часу для працівників установ охорони здоров’я .	Вміти: Аналізувати й оцінювати шкідливі фактори виробничого середовища,що діють на медичних та фармацевтичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків. Вміти аналізувати наслідки дії професійних шкідливостей на медичний персонал різного фаху. Вміти проводити заходи запобігання шкідливим впливам на організм лікаря під час здійснення ним професійної діяльності. Пояснювати вимоги до забезпечення охорони праці медичного та фармацевтичного персоналу в сучасних умовах. Вміти проводити в життя посадові інструкції з безпеки професійної діяльності лікаря.

5. Зміст теми (текст або тези), граф логічної структури заняття.

Праця лікаря є одним з найбільш складних, характеризується високим психологічним навантаженням, часто – вираженим фізичним навантаженням і є високовідповідальною.

У даний час структура загальної захворюваності медичного персоналу на 46% визначається хворобами органів дихання, на 14% серцево-судинними захворюваннями, і далі слідують хвороби органів травлення, нервової, кістково-м'язової і сечостатевої систем, які складають 5-6% від всіх захворювань.

Доля медичних працівників, що мають хронічну патологію за даними медичної документації, приблизно на 15-20% нижче, ніж за результатами анкетування, що свідчить про значний недооблік патології.

Професійна захворюваність і захворюваність з тимчасовою втратою працездатності залежить від спеціальності медичного працівника і виробничих чинників, що впливають на нього.

Фізичні чинники, що істотно впливають на здоров'я медперсоналу:

• іонізуюче випромінювання;

• електромагнітні випромінювання;

• шум, вібрація.

Несприятливі чинники хімічної природи:

• високоактивні лікарські хіміопрепарати;

• антисептики;

• медичні гази, лікарські аерозолі.

Біологічні чинники:

• мікроорганізми;

• алергени;

• білково-вітамінні препарати;

• імунологічні препарати.

Несприятливі фізіологічні чинники:

• підвищена психоемоційна і м'язова напруга;

• напруга зорового і слухового аналізаторів.

Встановлено, що в кожній групі фахівців провідне значення належить певному чиннику або їх групі: у стоматологів, анестезіологів, хірургів, зокрема, це дія хімічних, фізичних, фізіологічних шкідливих чинників. Висока міра контакту з патогенною мікрофлорою відзначається у фтизіатрів, оториноларингологів.

Понад 60% лікарів вважають, що їх професійна діяльність супроводжується постійною психоемоційною напругою. Це перш за все відзначають психіатри, хірурги і акушери-гінекологи стаціонарів, лікарі швидкої медичної допомоги.

Трудовий процес лікаря хірургічного профілю пов'язаний з виконанням оперативних втручань, діагностичними і лікувальними маніпуляціями, а також з впливом несприятливих чинників зовнішнього середовища, до яких, в першу чергу, слід віднести хімічні (інгаляційні анестетики, лікарські аерозолі) і фізичні (високі температури, електромагнітні поля, іонізуюче випромінювання).

Хірурги часто випробовують високі фізичні і нервово-психічні навантаження, що доводить їх до стану стресу.

Характерною особливістю трудової діяльності хірурга в операційній є вимушеність робочої пози і тривалість статичної напруги. Під час операції поле маніпуляційної діяльності хірурга досягає 60 см., а вимушена поза зберігається протягом 25-35% часу її проведення. Вимушена поза вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа, викликає зміни в міжхребетних дисках, наслідком яких можуть з'явитися скарги на біль в різних відділах хребта, плечовому поясі, кінцівках.

Під час операції в зоні діяльності хірургів нерідко спостерігаються несприятливі мікрокліматичні умови, що не забезпечують нормальний рівень теплообміну організму з довкіллям.

Хірурги скаржаться на “зігріваючий” мікроклімат і значну втрату вологи. Поєднана дія мікроклімату і психоемоційної напруги супроводиться посиленням потовиділення при виконанні оперативних втручань. Величина втрати вологи у хірургів коливається залежно від температури повітря в операційних; так при температурі повітря 21-22°С вона складає 0,75 г/хв, а при підвищенні до 25-26°С - 2,7 г/хв. Порушенню терморегуляції організму можуть сприяти подовження операційного дня, а також постійна кумуляція тепла в організмі.

Недоліки операційного одягу, зокрема, посилюються частим пранням, автоклавуванням, гладінням, що в значній мірі знижує повітропроникність і гігроскопічність тканини. Заміна звичайного одягу на виготовлену з більш повітропроникної тканини значно покращує тепло-відчуття, зменшує потовиділення у хірургів.

Особливе місце належить забрудненню повітря операційних блоків, до чистоти повітря яких пред'являються високі вимоги. Проте вміст пари етилового спирту, йоду, анестетиков в повітрі операційних може перевищувати допустимі рівні у декілька разів. Несприятливий стан повітряного середовища створюється в зоні руху хірурга, анестезіолога і операційної медичної сестри.

При інгаляційному наркозі частина введених в організм хворого анестетиков виділяється з повітрям, що видихається, в атмосферу операційної. В результаті, наприклад, концентрація фторотану на робочому місці анестезіолога складає 98 мг/м3, хірурга - 69 мг/м3, операційної медичної сестри - 8,7 мг/м3, що перевищує ГДК.

Тривале перебування членів хірургічної бригади у несприятливому повітряному середовищі призводить до високого вмісту анестетиків в їх крові. Наслідком цього можуть бути скарги на головний біль, нудоту, сухість у роті, тахікардію, запаморочення, швидку стомлюваність і деякі скарги невротичного характеру. Біохімічні показники крові анестезіологів свідчать про порушення пігментного обміну, явища дифузного порушення у печінковій тканині. Для жінок-хірургів висока є ризик порушень репродуктивної функції, унаслідок чого лікарі хірургічного профілю мають бути віднесені до групи підвищеної ризику як для матері, так і для плоду.

Відомо, що значне стомлення, що розвивається в процесі напруженої праці, негативно впливає на функціональний стан центральної нервової, вегетативної, серцево-судинної і ін. систем. Праця медичного працівника для його психічного здоров'я представляє в 2,5-3,0 рази більший ризик, чим в інших професіях соціальної сфери. Психоемоційні навантаження на тлі хронічної перевтоми сприяють виникненню преморбідних станів і соматичних захворювань.

При оцінці шкідливих виробничих чинників, з якими можливий контакт хірургів в лікувально-профілактичних установах, слід звернути увагу на можливість несприятливого впливу іонізуючого опромінення.

Йдеться про багаточисельну групу хірургів різних профілів, які за умовами їх професійної діяльності можуть піддаватися дії рентгенівського випромінювання. До них відносяться фахівці, що працюють в травматологічних відділеннях, у відділеннях загальної хірургії і спеціалізованих відділеннях хірургії печінки і жовчних доріг, а також у відділеннях серцево-судинної хірургії. У цих випадках необхідно вирішувати конкретні питання радіаційного захисту членів хірургічних бригад. У момент рентгенологічних досліджень при виконанні діагностичних і оперативних втручань лікар може піддаватися дії розсіяного рентгенівського випромінювання або навіть знаходитися в зоні прямої дії променів. Кардинальним вирішенням захисту медичного персоналу від рентгенівського опромінення є апаратура з дистанційним управлінням, що дозволяє вивести хірургів з поля випромінювання під час проведення рентгенографії або рентгеноскопії.

Гігієнічні дослідження застосування лазерів в хірургічній офтальмології показали, що, не дивлячись на порівняно невелику потужність їх випромінювання, вони представляють певну небезпеку для медичного персоналу, який може піддаватися дії значних рівнів відбитого і розсіяного випромінювання, зокрема, при використанні лазерних фотокоагулянтів.

Обстеження медичних працівників, що використовують в своїй діяльності лазерні установки, показало, що серед них порівняно високий відсоток осіб з функціональними розладами в діяльності нервової і серцево-судинної систем. Дані офтальмологічних обстежень також свідчили про значну частоту серйозних розладів з боку органу зору, таких як помутніння кришталика, дистрофія сітківки, деструкція склоподібного тіла.

В медичного персоналу, що тривало контактує з лазерами, виявляються, в основному, неспецифічні реакції, характер яких вказує на порушення в діяльності регуляторних механізмів, відповідальних за підтримку гомеостазу. При цьому лазерне випромінювання виступає як своєрідний чинник риски, що впливає на розвиток і перебіг вегетативно-судинної патології.

Стан здоров'я лікарів-стоматологів безпосередньо пов'язаний з умовами праці. Несприятливі чинники, зорова і емоційна напруга, вимушена робоча поза, нераціональне освітлення, небезпека передачі інфекції, контакт з алергенами і токсичними речовинами, вібрація, шум, рентгенівське і лазерне випромінювання наводять до вищого рівня їх захворюваності в порівнянні з іншими фахівцями-медиками.

На умови праці стоматологів істотним чином впливають розміщення приміщень стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій. Нормальні умови праці, як правило, є в типових стоматологічних поліклініках, де набір приміщень, їх планування і розміри відповідають необхідним гігієнічним вимогам.

У тих випадках, коли стоматологічні кабінети розміщені в пристосованих приміщеннях, часто не дотримуються норми площ як на основне стоматологічне крісло, так і на додаткове.

До найбільш частих недоліків можна віднести розміщення стоматологічних крісел в два ряди при однобічному освітленні, унаслідок чого робочі місця в другому ряду крісел знаходяться в умовах недостатнього природного освітлення, що вимагає вживання штучного освітлення навіть в денний час. У будівлях блокового будівництва мають місце зниження висоти кабінету проти нормованої, що зменшує повітряний куб і наводить до погіршення мікроклімату.

У внутрішній обробці стоматологічних кабінетів як підстава підлоги під лінолеум частенько використовують такі пористі і рихлі будівельні матеріали, які легко сорбують ртуть. Часто замість рулонних матеріалів для настилу підлоги застосовується плитковий пластик, унаслідок чого утворюється велика кількість швів, що є місцем проникнення ртуті в під плитку, що може привести до хронічної інтоксикації парами ртуті медичного персоналу, що працює в цих приміщеннях,.

Досвід світової стоматологічної практики показав, що амальгама до цих пір є найкращим пломбувальним матеріалом для жувальних зубів. В даний час у вітчизняній стоматології проводяться дослідження по вживанню мідної амальгами як пломбувального матеріалу. Необхідно широко упроваджувати в практику стоматології і такі ефективні засоби профілактики меркуріалізму, як витяжні шафи і постійне виконання правил техніки безпеки при роботі з амальгамою.

Важливою умовою підтримки нормальної працездатності організму, його теплового самопочуття є мікроклімат робочих приміщень. Відомо, що стоматологи випробовують високу міру виробничого навантаження: у хірургів вона складає 86%, у тих, що протезують — 85%, а у терапевтів — 84% протягом робочої зміни.

Застосування люмінесцентних ламп без врахування спектру їх випромінювання заважає діагностичній і лікувальній роботі унаслідок спотворення перенесення кольорів. Найбільш прийнятними джерелами при люмінесцентному освітленні кабінетів є лампи типів ЛДУ і ЛХЕ. Найкращими джерелами світла для місцевого освітлення замість ламп розжарювання є ксенонові і галогенні лампи, які забезпечують хороше розрізнення кольору зубів і слизистих оболонок і знижують напругу зорового аналізатора.

В повітрі стоматологічних кабінетів можна виявити близько 100 різних сполук, проте лише частина з них має більш менш значні концентрації, за винятком акрилатів. Так, наприклад, концентрація метилметакрилату збільшується протягом робочого дня в терапевтичних кабінетах в 85-180 разів і в 2-3 рази в ортопедичних і хірургічних. З метою зменшення забруднення повітря ефективною мірою є приготування пломбувальних мас у витяжній шафі.

Одним із значних для здоров'я персоналу виробничих чинників в стоматологічних поліклініках є їх бактерійна забрудненість. Рівень бактерійної контамінації повітря в ортопедичних кабінетах вищий, ніж в терапевтичних, найменше забруднення виникає в хірургічних кабінетах і найчастіше відповідає допустимому.

Найбільшу небезпеку в поширенні інфекції представляють руки лікаря, забруднені вмістом порожнини рота пацієнта, при цьому найбільша частота забруднення рук, за результатами змивань, спостерігається у терапевтів, найменша — у хірургів. Проте в тих і інших інколи виявляється, на жаль, невисока санітарна культура і недостатня “епідеміологічна настороженість”.

Порушення режиму обробки інструментарію, недопустимо недбала робота лікарів, які незрідка застосовують без дезинфекції зубні бори, зонди, наконечники бормашин, створюють небезпеку передачі лікарями інфекції від пацієнта пацієнтові. Особливо висока небезпека ВІЛ-інфікування під час роботи з ріжучим інструментом, що збільшує можливість мікротравмування рук лікарів і забруднення їх кров'ю хворого пацієнта.

Широке впровадження в практику стоматології швидкісних бормашин останніми роками, у тому числі турбінного типу, призвело до збільшення рівнів високочастотного шуму і вібрації на робочому місці стоматолога. Сучасні вітчизняні бормашини генерують широкосмуговий шум, загальний рівень якого перевищує допустимий. Вібрації при роботі стоматолога носять локальний характер і, в основному, діють на кисті, що може привести до захворювань кістково-м'язового апарату.

Все частіше з'являються повідомлення про те, що багато стоматологічних матеріалів, нешкідливих для організму пацієнтів, представляють реальну небезпеку для здоров'я медперсоналу стоматологічних кабінетів в плані сенсибілізації їх організму. У стоматологів з виявленою алергією наголошується гіперчутливість до антибіотиків, акрилатам і анестетикам, причому у жінок виявляється вища чутливість до цих препаратів, чим у чоловіків.

У структурі професійних захворювань у стоматологів лідирують алергічні захворювання; захворюваність з тимчасовою втратою працездатності мало відрізняється від захворюваності лікарів інших професій: перше місце займають хвороби органів дихання, на другому знаходяться хвороби кровообігу, хвороби кістково-м'язової системи займають третє місце. Найчастіше стоматологи страждають шийним остеохондрозом, причиною якого є напружена робоча поза.

Гігієнічна оцінка умов праці медичних працівників, обслуговуючих ультразвукову апаратуру (діагностичну, фізіотерапевтичну, хірургічну), свідчить, що всі вони в процесі трудової діяльності піддаються дії комплексу несприятливих чинників виробничого середовища.

Ведучими з них є ультразвук при контактній передачі, а також ряд чинників, здатних посилювати несприятливий вплив контактного ультразвуку. До них слід віднести статичну і динамічну напругу м'язів кисті і верхнього плечового поясу при однотипних рухах; ультразвук, що поширюється повітряною дорогою, забруднення рук контактними мастилами, поліпшуючими акустичний контакт з джерелом ультразвуку.

З супутніх чинників виробничого середовища необхідно відзначити нервово-емоційну і зорову напругу. При поглиблених медичних обстеженнях виявляються порушення функціонального стану периферичними нервовими, судинними і центральними нервовими систем, а також зміна шкірній чутливості, зсув порогів вібраційної і больової чутливості рук.

Більш ніж половина медичних сестер і 75% лікарів, що викорис-товують ультразвукову апаратуру, наголошувалися вестибулярні пору-шення, що відображають функціональні зміни в центральному відділі вестибулярного апарату. Даними досліджень встановлено функціональне підвищення тонусу судин головного мозку у медичних працівників із стажем роботи до п'яти років. Зниження інтенсивності кровонаповнення церебральних судин реєструється при стажі понад 5 років.

При неврологічних обстеженнях нерідко виявляються порушення за типом вегетативного поліневриту у поєднанні із загальним ангіодистонічним синдромом, що прогресує із стажем роботи з ультразвуковою апаратурою.

Провідними несприятливими чинниками умов праці процедурних і постових медичних сестер є постійний контакт їх з лікарськими засобами, серед яких переважають антибактеріальні препарати, вітаміни групи “В”, анальгетики і ін.

Дуже часто спостерігається зв'язок забруднення повітря і шкірних покривів в середнього медичного персоналу, рівень якого залежить від способу введення хворим медикаментів і від маніпуляцій, що проводяться, передбачають виконання ін'єкцій і вливань (приготування розчинів лікарських препаратів, заповнення шприців, крапельниць, а також способів обробки інструментарію). Найбільшу потенційну небезпеку для здоров'я медичних сестер представляє робота в інгаляційних для аерозолів і процедурних кабінетах, де застосовуються високоактивні медикаменти.

Тривалий професійний контакт з різними лікарськими речовинами, найчастіше з антибіотиками, може привести до професійної патології. Клінічно це виявляється змінами з боку шкірних покривів, внутрішніх органів і нервової системи.

Зміни з боку внутрішніх органів виражаються в астмоїдних бронхітах і бронхіальній астмі, хронічному коліті, міокардиті і ін. Патологія нервової системи виявляється вегето-судинною дистонією, сенсорною поліневралгією. У основі професійної патології у медичних сестер лежить, перш за все, алергічна дія лікарських речовин, особливо антибіотиків. Останні викликають порушення імунітету, що сприяє розвитку дисбактеріозу і іншої патології.

Виходячи з умов праці і структури захворюваності, працівники аптек можуть бути розділені на 4 групи:

1. Що безпосередньо контактують з медикаментами.

2. Що контактують з медикаментами і з хворими людьми в процесі відпустки ліків.

3. Що контактують з агресивними реагентами під час проведення контролю якості лікарських засобів.

4. Контингент, що випробовує постійну психоемоційну напругу (адміністративно-управлінський апарат).

Необхідно відзначити, що структура захворюваності персоналу аптек відрізняється від структури захворюваності в цілому населення. Аптечні працівники більш схильні до гострих респіраторних інфекцій, грипу, хвороб органів дихання. Це є наслідком інфікування в процесі контакту з хворими відвідувачами. У структурі захворювань з тимчасовою втратою працездатності доля гострих респіраторних інфекцій складає більше 30%, грипу - понад 20%.

Аналіз рівня захворюваності в розрізі виробничо-обумовлених груп показав, що найбільше число випадків і днів непрацездатності доводиться на працівників, що мають контакт з агресивними реагентами. Декілька нижче рівень захворюваності в осіб, зайнятих приготуванням ліків. Показник, що характеризує тягар захворювання, є найбільшим у працівників, зайнятих прийомом і відпусткою лікарських засобів, найменший — в адміністративно-управлінського апарату.

Істотні відмінності в показниках захворюваності працівників, що виконують різні виробничі функції, свідчать про те, що умови праці фармацевтів в аптеці вельми специфічні і в значній мірі можуть впливати на стан здоров'я.

Для персоналу, що має безпосередній контакт з медикаментами і агресивними реагентами, характерні гострі респіраторні інфекції, хвороби верхніх дихальних доріг. Це, в першу чергу, обумовлено присутністю в повітрі виробничих приміщень багатокомпонентного медикаментозного пилу і пари агресивних реагентів, що володіють подразнюючими властивостями і що патологічно впливають на систему органів дихання. Часто респіраторні явища виражаються у вигляді алергічної нежиті, кашлю, підвищення температури і інших симптомів.

Адміністративно-управлінський персонал аптек відчуває постійне психоемоційне перенапруження, забезпечуючи організацію і контроль всього процесу лікарського обслуговування населення і відповідаючи за збереження матеріальних цінностей. Для цієї групи характерні захворювання нервової системи, гіпертонія, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки.

Однією з найбільш гострих проблем профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій в даний час є попередження поширення гемоконтактних інфекцій.

При оцінці цієї проблеми в контексті професійної інфекційної патології слід мати зважаючи на, що медичні працівники різних спеціальностей піддаються неоднаковому ризику інфікування, але такий ризик завжди має місце.