3. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Конституція України достатньо широко закріплює основи правового статусу людини та громадянина, присвячуючи йому розділ 2 – “Права свободи та обов’язки громадянина”.

Громадянин – це людина, що має політико-правовий зв’язок з державою, володіє всіма правами та свободами, користується захистом держави та має щодо неї певні обов’язки, тобто особа, яка юридично належить до конкретної держави.

Права людини – це певні можливості особи, що необхідні для її існування та розвитку в певних конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівним для усіх людей. Права є непорушними і невідчужуваними.

Класифікація прав людини та громадянина – це умовний поділ за сферою суспільних відносин та характером потреб, розрізняють фізичні, особисті, політичні, соціально-економічні, культурні права.

Особисті (громадянські) права – це можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та інших потреб.

Особисті права:

1. Права кожного на життя (ст. 27).

2. Права на повагу його гідності (ст28).

3. Право на свободу думки і слова, вільно висловлювати свої погляди і переконання (ст. 34) .

4. Право на свободу і особисту недоторканість (ст. 29)

5. Право на недоторканість житла (ст. 30) - без згоди людини не допускається проникнення.

6. Право на таємницю листування, телефонних переговорів, кореспонденції (ст. 31).

7. Право на захист від втручання в особисте і сімейне життя (ст. 32 – можливість перебувати в стані відносної незалежності від держави і суспільства.

8. Право на свободу пересування (ст.33) – передбачає можливість обмежень в умовах воєнного або надзвичайного станів.

9. Право на судовий захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (ст.55).

10. Право знати свої права та обов’язки тощо (ст.57) – є важливою передумовою правомірної поведінки ы розвитку суспільної активності.

Політичні права і свободи визначають можливості громадян приймати участь у здійсненні влади, у керівництві державними справами і в суспільно-політичному житті, брати участь у громадянському та державному житті вносити пропозиція про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об’єднання громадян, критикувати вади в роботи, безпосередньо брати участь у різних об’єднаннях громадян.

Політичні права і свободи:

1. Право вільно обирати і бути обраним (ст.38).

2. Право спрямовувати письмові звернення, або особисто звертатися в орган державної влади (ст. 40).

3. Право на свободу думки і слова (ст. 34).

4. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації тощо (ст. 39).

Економічні права – це можливості людини та громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ.

Соціальні права – можливості людини та громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Права соціально-економічного характеру – це можливість громадян брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ.

Прикладом соціально-економічних прав є:

1. Право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41).

2. Право на працю (ст.43).

3. Право на страйк працюючих (ст.44).

4. Право на відпочинок (ст.45).

5. Право на соціальний захист (ст.46).

6. Право на житло (ст.47).

7. Право на достатній життєвий рівень ( ст.48).

Екологічні права – права людини та громадянина на безпечне екологічне середовище.

Культурні права – можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства.

Сімейні права – права людини та громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах.

Звісна річ, що за відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами. Саме свобода створює умови для реального набуття прав та їх реалізації. Свободу людини визначають певні ознаки. Так, люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їхні природні права. Людина має право робити все, крім того, що прямо заборонено законодавством.

Поняття “свобода” з одного боку характеризує загальний стан людини, її соціальний статус, а з іншого – конкретизується в можливості вчиняти дії в межах, наданих людині мораллю і правом.

Основний обов’язок громадянина – встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов’язкової поведінки. Основні обов’язки можна кваліфікувати по групах.

У сфері економічного й соціального життя – це обов’язки сплачувати податки і збори, зберігати природу і охороняти її багатства.

У культурній діяльності громадяни несуть обов’язки з охорони історичних пам’яток та інших культурних цінностей, відшкодовувати завдані ними збитки.

У сфері суспільно-політичного життя є обов’язки додержуватися Конституції та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину, служити у збройних силах України.

Питання для самоперевірки

1. Що таке Конституція? В чому її відмінність від інших законодавчих актів?

2. Коли прийнято чинну Конституцію України?

3. Які загальні засади існування української держави закріплено в Конституції України?

4. Як класифікуються права і свободи людини і громадянина?

5. Які обов’язки називаються конституційними?