6. Опіка і піклування

Опіка та піклування – це правові форми сімейного виховання і піклування про неповнолітніх дітей, які залишилися без батьків або батьківського виховання. Опіка і піклування встановлюються виконавчими комітетами міських чи районних, сільських Рад народних депутатів.

Таблиця 1 – Відмінності опіки від піклування

Опіка	Піклування
Над неповнолітніми, які не досягли 14 років. Над недієздатними громадянами, які мають душевну хворобу або недоумство. Опікун діє замість свого підопічного (укладає угоди від його імені)	Над неповнолітніми від 14 до 18 років. Над обмежено дієздатним, та с погіршеним станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права. Діє разом зі своїм підопічним (дає дозвіл на укладання цивільно-правових угод тощо)
Припиняється
Після 14 років, якщо вони є дієздатними. В разі повернення їх батькам. У разі видужання, або значного погіршення здоров’я. Внаслідок смерті підопічного.	Після 18 років. При його одруженні. В разі скасування судом обмеження дієздатності. Якщо відпала причина, що викликала встановлення піклування. Внаслідок смерті підопічного.

Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які:

1. Не досягли 18 років.

2. Недієздатні або обмежено дієздатні.

3. Позбавлені батьківських прав.

4. Особи, інтереси яких суперечать інтересам підопічних.

Питання для самоперевірки:

1. Які умови необхідні для укладання шлюбу?

2. Який порядок укладання шлюбу встановлено?

3. Як вирішуються майнові питання у відносинах подружжя?

4. Які існують шляхи припинення шлюбу?

5. У яких випадках шлюб може бути визнаний недійсним?

6. Перелічите особисті немайнові та майнові права та обов’язки батьків.

7. В якому розмірі встановлюються аліменти на неповнолітніх дітей?

8. Що таке піклування та опіка? У яких випадках їх встановлюють?

Тема 1.9 трудовий договір

План:

1. Поняття трудового договору (зміст, сторони, форми, строки, документи)

2. Випробування при прийомі на роботу

3. Поняття і види переведення на іншу роботу

4. Підстави припинення трудового договору

5. Припинення трудового договору з ініціативи працівника

6. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

1. Поняття трудового договору (зміст, сторони, форми, строки, документи)

Трудовий договір – це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації, (ПУО), або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Термін “трудовий договір” означає, що сторони домовилися щодо умов праці добровільно, тобто як рівноправні сторони.

Сторони – це працівник, який стає на роботу, та власник ПУО або уповноважений ним орган чи фізична особа.

Трудова дієздатність настає з 16-річного віку, у виняткових випадках, за попередньою згодою одного з батьків, трудовий договір може бути укладений з 15-річним неповнолітнім та з учнем 14-річного віку.

Зміст трудового договору становлять права і обов’язки сторін. Їх поділяють на:

1. Безпосередні, що визначаються сторонами, котрі своєю чергою поділяються на:

а) необхідні умови без досягнення домовленості, за якими договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади і розміру заробітної плати);

б) додаткові умови (випробування підчас прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально-побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громадського харчування та інші)).

2. Похідні, що передбачені в законодавстві: охорона праці, матеріальна і дисциплінарна відповідальність та інші умови.

Види ( строки ) трудового договору :

1. Безстроковим, укладається на невизначений строк (постійна робота).

2. На визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

3. На час виконання певної роботи.

Форми трудового договору:

Найчастіше трудовий договір укладається між сторонами усно, а потім оформляється наказом чи розпорядженням про прийняття на роботу.

Трудовий договір укладається обов’язково у письмовій формі в наступних випадках:

1. При організованому наборі працівників.

2. При укладанні договору про роботу у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я.

3. При укладанні контракту.

4. У випадках, коли працівник наполягає на укладанні трудового договору у письмовій формі.

5. При укладенні трудового договору з неповнолітнім.

Забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При укладанні трудового договору за загальним правилом вимагаються такі документи:

- паспорт (або документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження));

- трудова книжка (а за її відсутності – довідка з місця проживання про останнє заняття);

- військовий білет (для військовозобов’язаних).

Окрім цього, власник або уповноважений ним орган може запросити надати працівника інші документа, подання яких передбачене законодавством.

Наприклад, у випадку прийняття на роботу (посаду):

- виконання якої потребує певної кваліфікації або освіти, - документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію);

- яка заміщується за конкурсом, - характеристику і документи про обрання на посаду;

- молодих спеціалістів – направлення на роботу;

- осіб, які ще не досягли 18 років чи осіб, що приймають на роботу зі шкідливими умовами праці, - довідку про стан здоров’я;

- осіб, які звільнилися з місця позбавлення волі, - довідку про звільнення;

- пов’язану з виконанням функцій матеріально відповідальної особи, розпорядженням грошовими або іншими цінностями, - характеристику.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу відомості про їхню партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачене законодавством.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників у всіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення й нагороди за успіхи в роботі. Відомості про стягнення до неї не заносяться.