- •Пояснювальна записка
- •Витяг з робочої програми
- •Перелік посилань
- •Лекція №1 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Алгоритми та їх властивості
- •2 Моделі алгоритмів
- •Лекція №2,3 (4 год)
- •1 Класи рекурсивних функцій
- •2 Встановлення рекурсивності деяких відомих функцій
- •3 Властивості рекурсивних та примітивно-рекурсивних множин.
- •4 Властивості рекурсивно-зліченних функцій
- •Лекція №4 (2 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Машина Поста
- •2 Машина Тьюринга
- •Лекція №5 (2 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Теза Чорча
- •2 Теорема про співпадання класів частково-рекурсивних і обчислювальних функцій за Тьюрингом
- •Лекція №6 (2 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Поняття нормальних алгоритмів Маркова
- •2 Правила виконання нам
- •3 Композиції нормальних алгоритмів Маркова
- •Лекція №7 (2 год.)
- •1 Поняття алгоритмічної системи
- •2 Операторні алгоритми Ван-Хао
- •3 Операторні алгоритми Ляпунова
- •Лекція №8 (2 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Еквівалентність як метод формальних перетворень
- •2 Еквівалентність операторних алгоритмів
- •3 Формальні перетворення логічних схем
- •Лекція № 9,10 (4 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Псевдокоди
- •3 Графічне представлення алгоритмів згідно з вимогами стандартів єспд
- •3 Правила виконання схем алгоритмів
- •4 Схема даних, схеми програм, схема роботи системи
- •Лекція №11 (2 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Лінійна та розгалужена структури алгоритмів
- •2 Структурний підхід до побудови схем алгоритмів
- •Лекція №12,13 (4 год.)
- •Зміст лекції
- •1 Поняття сортування
- •2 Сортування простим вибором
- •3 Сортування методом бульбашки
- •4 Швидке сортування
- •Лекція №14 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Відокремлення коренів
- •2 Метод поділу відрізка навпіл
- •3 Метод хорд
- •4 Метод дотичних (Ньютона)
- •Лекція №15 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Математична постановка задачі інтерполяції
- •2 Інтерполяційний многочлен Лагранжа
- •3 Точкова апроксимація
- •Лекція №16 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Формула прямокутників
- •2 Формула трапецій
- •3 Формула парабол (Сімпсона)
- •Лекція №17 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Задача Коші для рівняння Лапласа
- •2 Різницеві методи розв’язування диференціальних рівнянь частинних похідних
- •Лекція №18 (2 год)
- •Зміст лекції
- •1 Метод найменших квадратів (мнк)
- •2 Моделі множинної регресії
4 Метод дотичних (Ньютона)
Ідея методу полягає в послідовній заміні ділянки кривої (х) дотичною в точці с, що належить відрізку [a;b] і перетинає вісь ОХ в точці хк. Точка с вибирається з умови: (с)*//(с)>0, яка гарантує збіжність процесу. При цьому необхідно, щоб
(х)=0 мало єдиний корінь на [a;b];
(х) була неперервна на [a;b].
Загальна
формула
УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ: метод половинного поділу, метод хорд, метод дотичних
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: написати програму для реалізаці одного з методів (метод на вибір студента)
ВИКЛАДАЧ – В.А. Данилова
Лекція №15 (2 год)
ТЕМА: Інтерполяція функцій. Чисельне диференціювання
МЕТА:
навчальна: ознайомитися з поняттями апроксимації та інтерполяції, вчитися будувати багаточлен Лагранжа;
розвиваюча: розвивати логічне мислення;
виховна: інтерес до точних наук.
ОБЛАДНАННЯ: дошка
ПЛАН
1 Математична постановка задачі інтерполяції
2 Інтерполяційний многочлен Лагранжа
3 Точкова апроксимація
Зміст лекції
1 Математична постановка задачі інтерполяції
Інтерполяція – підхід,
за допомогою якого отримують аналітичні
залежності табличних функцій за умови,
що аналітична функція
повинна
проходити через всі задані експериментальні
точки.
Апроксимація – підхід,
за допомогою якого знаходиться аналітична
функція
,
що “найкращим чином” наближається до
заданої табличної функції. Звичайно
“найкращим чином” – критерій, в якості
якого використовується критерій середньо
квадратичного відхилення (СКВ), заснований
на тому, що сума квадратів відхилень
аналітичної функції
від
експериментальної
(при і=0,
1, …, k)
повинна бути мінімальною:
В
економіці і техніці постійно приходиться
зіштовхуватися з необхідністю обчислення
значень функції y=f(x)
в точках
,
відмінних від значень аргументу,
фіксованих в таблиці експериментальних
досліджень. Крім того, в деяких випадках,
незважаючи на те, що аналітичний вираз
функції y=f(x)
відомий, він є занадто складним і
незручним для подальших математичних
перетворень. Подібні задачі формалізуються
як задачі інтерполювання.
Н
ехай
на відрізку
[a;b]
функція
y=f(x)
задана системою точок
де
значення
називаються вузлами
інтерполяції.
Необхідно знайти аналітичну залежність
,
співпадаючої у вузлах інтерполяції зі
значеннями заданої функції, тобто
Процес обчислення значень функції
в
точках
,
відмінних від вузлів інтерполяції,
називають інтерполюванням
функції f(x).
Якщо
аргумент
знаходиться
за межами відрізка інтерполювання
,
то задача визначення значення функції
в
точці
називається
екстраполюванням.
Задача
інтерполювання стає однозначною, якщо
в якості функції
вибрати багаточлен
степені
не вище n, такий, що
.
Багаточлен
,
що задовольняє цим умовам, називають
інтерполяційним
багаточленом,
а відповідні формули – інтерполяційними
формулами.
2 Інтерполяційний многочлен Лагранжа
Нехай
відомі значення деякої функції f(x) у
(n+1)-й різних точках
.
Ці значення можуть бути отримані експериментально або знайдені за допомогою обчислень.
Виникає
задача знаходження значення функції у
довільній точці
.
Часто для розв’язання цієї задачі
використовується
алгебраїчний багаточлен Ln(x) ступеню n,
який в точках
приймає ті ж самі значення, що і функція f.
Такий багаточлен
називається інтерполяційним багаточленом,
а точки
-
вузлами інтерполяції.
Наближене обчислення функції f за формулою f(x)=Ln(x) називається інтерполяцією функції f за допомогою алгебраїчного багаточлена Ln(x). Якщо точка, в якій треба знайти значення функції f, розташована за межами мінімального відрізку, що містить всі вузли інтерполяції , то заміну функції f називають екстраполяцією.
Теорема. Існує єдиний інтерполяційний багаточлен порядку n, що задовольняє умові.
З
властивостей багаточленів слідує, що
багаточлен, який перетворюється в нуль
в
різних точках, тобто має
різних коренів, повинен ділитися на
кожну з
різниць:
і отже, також і на добуток цих різниць, тобто його ступінь не може бути нижче .
В такому випадку багаточлен повинен мати вигляд:
Рис.1.3
,
таким чином знаходимо
(1.5)
(1.6)
або
