ВСТУП

Конституція України проголосила її демократичною державою, а тому на сучасному етапі розвитку суспільства наша правова система якісно перебудовується. В процесі здійснення правової реформи досить гостро відчувається брак необхідних знань, навичок і традицій. Цьому може зарадити вивчення історичного досвіду правотворення в інших країнах.

Курс «Римське право» — важлива та невід’ємна частина освіти студентів, що бажають отримати диплом юриста. Україна, як більшість країн континентальної Європи, є державою, що входить до романо-германської правової системи. Це означає, що основним джерелом формування сучасного українського законодавства є саме римське право з незначним впливом німецького.

Переважна більшість основних юридичних термінів, що їх застосовують сучасні українські юристи, латинського походження. Латина, як відомо, була офіційною мовою стародавньої Римської держави. Це, зокрема, такі терміни, як: юриспруденція, реституція, сервітут, облігація, конституція, юстиція, фабула, делікт та багато інших.

Сучасний юрист повинен не тільки добре знати нормативно-правові акти, а й розуміти їхню суть та логіку побудування. Таке розуміння можна забезпечити ретельним вивченням історії виникнення та розвитку юриспруденції взагалі та певних юридичних інститутів зокрема. На прикладах римського права студент вчитиметься аналізувати норми права як у статиці, так і в динаміці історичного розвитку, що передбачає можливості не тільки всебічного оволодіння правовими знаннями, а й розвитку його майбутньої професійної правосвідомості.

Дисципліна «Римське право» вивчає питання, що стосуються поняття, предмета та ролі римського права, з’ясовує його джерела. Крім того, дисципліна визначає основні юридичні поняття, що застосовувалися у стародавній римській державі. В цьому аспекті вивчаються сімейні правовідносини, правовий статус осіб, поняття про позови, речові права, зобов’язання та спадкове право.

Основні форми вивчення курсу «Римське право» — лекційні та семінарські заняття, а також самостійна робота студентів.

Метою вивчення курсу є розгляд теоретичних питань рим- ського права, як окремої галузі права, та практичне застосування цих знань у діяльності юристів. Програма підготовлена з урахуванням норм стародавнього римського права в обсязі, необхідному для повного та глибокого опанування студентами основних положень щодо системи зазначеної галузі, основних нормативно-правових актів римської держави, практики їх застосування, звичаїв та традицій, що існували в римському суспільстві. Завданням курсу є забезпечення розуміння студентом правової атмосфери тих часів, з тим щоб полегшити вивчення дисципліни та навчити здійснювати порівняльний аналіз сучасного й стародавнього права.

Типова програма дисципліни загальна частина

Тема 1. Поняття, система та предмет римського права

Поняття римського права. Ius civile (цивільне право). Ius gentium (право народів). Ius praetorium (преторське право). Закони ХІІ таблиць. Замкнутий характер цивільного права Стародавнього Риму. Претор для перегринів.

Система римського права. Ius privatum (приватне право). Ius publicum (публічне право). Система римського публічного права. Система римського приватного права. Предмет римського права. Правовідносини між римлянами та мешканцями інших територій, що входили до складу Римської держави. Правове положення віль­них людей. Раби. Нерівність членів родини.

Періоди розвитку римського права. Архаїчний період (753—367 рр. до н. е.). Період республіки (367—17 рр. до н. е.). Принципат (17 р. до н. е. — 235 р. н. е.). Абсолютна монархія (235 р. — 565 р.). Інститут власності. Договірні відносини. Елементи права власності. Право володіння. Право користування. Право розпорядження. Обтяжливий формалізм римського права. Вираз законів, як божої волі. Претори. Діяльність юристів.

Тема 2. Джерела римського права

Різноманітні значення терміна «джерело права». Поняття та види джерел права. Джерела змісту. Джерела правоутворення. Джерела пізнання. Закони XII таблиць. Юридичні пам’ятки. Твори римських юристів. Твори римських істориків. Твори римських ораторів, письменників, сатириків, філософів тощо. Гераклейська таблиця. Corpus inscriptionum lati­narum (Звід латинських написів). Епіграфіка. Папіруси. Звичаєве право.

Ius scriptum (писане право). Ius non scriptum (неписане пра- во). Mores maiorum (звичаї предків). Usus (звичаєва практика). Commentarii magistratuum (звичаї, що склалися в практиці ма- гістратів). Закони (leges). Lex Poetelia (закон Петелія). Lex Aquilia (закон Аквілія). Lex Falcidia (закон Фальцидія). Сенатусконсульти (senatusconsulta). Конституції. Едикти. Рескрипти. Мандати. Жреці.

Офіційні консультації (ius publice respondendi). Професійна діяльність юристів (prudentes) та її види: cavere (складати нові позови та угоди), agere (вести справу в суді), respondere (відпові- дати). Кодифікація римського права. Codex Gregorianus. Codex Hermogenianus. Перша офіційна кодифікація. Codex Theodosia­nus. Кодифікація імператора Юстиніана. Кодекс першого ви-дання. Дігести. Інституції. Кодекс нового видання. Інтерполяції. Новели. Corpus Iuris Civilis (звід цивільного права). Позначення цитат.

Тема 3. Позови

Саморозправа. Виникнення суду. Самооборона. Види судів: публічні (iudicia publica) та приватні (iudicia privata). Види судового процесу: цивільний та кримінальний. Стадійність цивільного процесу. Розгляд справи у претора (ius). Розгляд справи в суді (iudicium).

Легісакційний процес. Позовні форми звернення. Обо­в’язок доставити спірну річ. Обов’язок доставити відповідача. Сакрамент. Формулярний процес. Формула. Екстраординарний процес. Одностадійність екстраординарного процесу. Закритий розгляд справ. Офіційний виклик до суду. Державне мито.

Позов. Речові та особисті позови. Позови суворого права (actio stricti iuris) та позови доброї совісті (actio bonae fidei). Позови за аналогією (actio utilis). Позови з фікцією (actio ficticia). Реіперсекуторні позови (actiones rei persecutoriae). Інтердикти. Стипуляція. Введення у володіння. Поновлення в первісному стані (restitutio). Законні строки. Позовна давність. Переривання та зупинення строків позовної давності.